Україна
Харківський апеляційний господарський суд
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18” вересня 2006 р. Справа №АС-46/227-06
Судова колегія у складі: головуючий суддя Токар М.В.,
суддя Лакіза В.В. , суддя Шепітько І.І.
при секретарі Саутенко К.О.
за участю представників сторін:
позивача –Шевцова Ю.В. дов. від 15.08.2006 р.,
відповідача –Корнієнко Є.О. дов. №36/01-1817 від 11.03.2006 р., Лимар Н.В. дов. №246/36 від 10.04.2006 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. №2575Х/1-10 на постанову господарського суду Харківської області від 15.06.2006 р. по справі № АС-46/227-06
за позовом Приватної фірми “Орнатус”, м. Харків,
до Харківської митниці, м. Харків
про визнання митної оцінки товару недійсною
встановив:
Постановою господарського суду Харківської області від 15.06.2006 р. по справі № АС-46/227-06 (суддя Ільїн О.В.) задоволені позовні вимоги позивача –визнані недійсними акти відповідача - митна оцінка товару № 678/2006 від 31.03.2006 р. до ВМД № 800000005/6/448925 від 30.03.2006 р., № 690/2006 від 03.04.2006 р. до ВМД № 800000005/6/441690 від 03.04.2006 р., № 691/2006 від 04.04.2006 р. від 04.04.2006 р. до ВМД № 800000005/6/448936 від 03.04.2006 р., № 677/2006 від 31.03.2006 р. до ВМД № 800000005/6/441662 від 30.03.2006 р.
Відповідач не погодився з вказаною постановою та подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову господарського суду Харківської області від 15.06.2006 р. по справі № АС-46/227-06 скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить Харківський апеляційний господарський суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову господарського суду Харківської області від 15.06.2006 р. по справі № АС-46/227-06 залишити без змін, мотивуючи тим, що вказана постанова є законною та обгрунтованою.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши представників позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне.
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з адміністративним позовом про визнання недійсною митної оцінки товару № 678/2006 від 31.03.2006 р. до ВМД № 800000005/6/448925 від 30.03.2006 р., № 690/2006 від 03.04.2006 р. до ВМД № 800000005/6/441690 від 03.04.2006 р., № 691/2006 від 04.04.2006 р. від 04.04.2006 р. до ВМД № 800000005/6/448936 від 03.04.2006 р., № 677/2006 від 31.03.2006 р. до ВМД № 800000005/6/441662 від 30.03.2006 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач при визначені митної оцінки товару № 678/2006 від 31.03.2006 р. до ВМД № 800000005/6/448925 від 30.03.2006 р., № 690/2006 від 03.04.2006 р. до ВМД № 800000005/6/441690 від 03.04.2006 р., № 691/2006 від 04.04.2006 р. від 04.04.2006 р. до ВМД № 800000005/6/448936 від 03.04.2006 р., № 677/2006 від 31.03.2006 р. до ВМД № 800000005/6/441662 від 30.03.2006 р. року без наявності на те правових підстав, застосував резервний метод визначення митної вартості товару, збільшивши її, незважаючи на те, що позивач надав усі документи в підтвердження правомірності застосування ним основного методу визначення митної вартості товару за ціною угоди.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та Anteus Engineering LLC (продавець) був укладений контракт №05/2005р, відповідно до якого продавець зобов”язувався поставити покупцю товари відповідно до специфікації, узгодженої сторонами на кожну поставку. Відповідно до п.3.1 вказаного контракту сторони в специфікаціях можуть також узгоджувати інший базис поставки, ніж вказаний у контракті. Відповідно до специфікацій №165 е,166е, 65m, 147е сторонами були узгоджені найменування товару, його кількість, ціна, строк доставки та умови поставки. Поставлений товар був задекларований позивачем відповідно до ВМД № 800000005/6/448925 від 30.03.2006 р., ВМД № 800000005/6/441690 від 03.04.2006 р., ВМД № 800000005/6/448936 від 03.04.2006 р., ВМД № 800000005/6/441662 від 30.03.2006 р., при цьому позивач у вказаних вантажно митних деклараціях визначив митну вартість товару використовуючи основний метод –за ціною угоди.
В підтвердження обґрунтованості та правильності застосування методу оцінки товару за ціною угоди по ВМД № 800000005/6/448925 від 30.03.2006 року позивач надав відповідачеві наступні документи: контракт № 05/2005 від 04.05.2005 року із специфікацією № 165 Е від 22.03.2006 року; інвойс № U 6460055 від 22.02.2006 року; міжнародну транспортну накладну CMR E №37604; Carnet TIR XХ 48533452; сертифікат відповідності UА1.005.0017294-05.
В підтвердження вартості товару за ціною угоди по ВМД 80000000/5/6/441690 від 03.04.2006 року позивач надав контракт № 05/2005 від 04.05.2005 року із специфікацією № 147 Е від 17.03.2006 року; інвойс № U 6160101 від 17.03.2006 року; міжнародну транспортну накладну CMR без номеру; Carnet TIR JХ 48533295; сертифікати відповідності UА1.013.0050993-05, UА1.013.0027203.06, UА1.013.0017252-05.
В підтвердження вартості товару за ціною угоди по ВМД 80000000/5/6/448936 від 03.04.2006 року позивач надав контракт № 05/2005 від 04.05.2005 року із специфікацією № 65 М від 29.03.2006 року; інвойс № 9646001204 від 29.03.2006 року; міжнародну транспортну накладну CMR А №0067771; Carnet TIR GХ 49071057; сертифікати відповідності UА1.005.0013488-05, UА1.013.0091067-04.
В підтвердження вартості товару за ціною угоди по ВМД 80000000/5/6/441662 від 30.03.2006 року позивач надав контракт № 05/2005 від 04.05.2005 року із специфікацією № 166 Е від 23.03.2006 року; інвойс № U 6460058 від 23.03.2006 року; міжнародну транспортну накладну CMR Е №37601; Carnet TIR UХ 48533751; сертифікат відповідності UА1.003.0021851-05.
В позовній заяві позивач вказує, що інспектор митниці, який здійснював митний контроль дійшов висновку, що наданих документів є недостатньо для підтвердження митної вартості товару відповідно до методу, який був застосований позивачем, в звязку з чим 31.03.2006, 03.04.2006 р. та 04.04.2006 р. відповідач здійснив митну оцінку товару використовуючи резервний метод (№ 6), та оформив таку дію відповідними актами - митна оцінка товару від 31.03.2006 року №.№. 677/2006 до ВМД 800000005/6/441662 від 30.03.2006 р., № 678/2006 до ВМД № 800000005/6/448925 від 30.03.2006 року; митна оцінка товару від 03.04.2006 р. № 690/2006 до ВМД 800000005/6/441690; митна оцінка товару від 04.04.2006р.,№ 691/2006 до ВМД 800000005/6/448936 від 03.04.2006 р.Відповідно до спірних актів відповідач визначив митну оцінку товару, що надійшов на адресу позивача використовуючи резервний метод збільшивши митну вартість товару.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог позивача та визнання недійсними актів відповідача, а саме: митної оцінки товару № 678/2006 від 31.03.2006 р. до ВМД № 800000005/6/448925 від 30.03.2006 р., № 690/2006 від 03.04.2006 р. до ВМД № 800000005/6/441690 від 03.04.2006 р., № 691/2006 від 04.04.2006 р. від 04.04.2006 р. до ВМД № 800000005/6/448936 від 03.04.2006 р., № 677/2006 від 31.03.2006 р. до ВМД № 800000005/6/441662 від 30.03.2006 р., виходячи з наступного.
У відповідності до статті 262 Митного кодексу України, що діяла на час прийняття спірних актів, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Митна вартість товарів визначається декларантом відповідно до положень, встановлених цим Кодексом. Контроль правильності визначення митної вартості товарів проводиться митним органом, що здійснює митне оформлення товарів.
Статтею 266 Митного кодексу України встановлені методи визначення митної вартості товару та порядок їх застосування. Відповідно до вказаної норми визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6). Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи віднімання та додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності за розсудом декларанта.
Відповідно до п. 14 Порядку декларування вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 року № 1375 з наступними змінами та доповненнями для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України, декларант подає: угоду (договір, контракт), на підставі якої здійснюється поставка товарів, і додатки до неї; рахунок-фактуру (інвойс) і банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено) або рахунок-проформу для умовно-вартісних угод (договорів, контрактів), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; угоду (договір, контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи; рахунок про сплату наданих транспортно-експедиційних послуг або офіційно завірену керівником і головним бухгалтером підприємства калькуляцію транспортних витрат у разі, коли транспортні витрати не були включені до рахунка-фактури (інвойсу); пакувальні листи; ліцензію на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню; сертифікат про походження товару, сертифікат якості, безпеки тощо.
Пунктом 15 Порядку передбачено, що для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів у разі потреби на вимогу митного органу можуть додатково подаватися такі документи: установчі документи підприємства, що переміщує товари; угода з третіми особами, що пов'язана з угодою (контрактом) поставки товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських послуг, пов'язаних з виконанням умов угоди щодо товарів, митна вартість яких визначається; відповідна бухгалтерська документація; ліцензійні чи авторські угоди; замовлення на поставку товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника; калькуляція фірми-виробника на товари, митна вартість яких визначається; інші документи, що можуть бути використані для підтвердження відомостей, заявлених у декларації митної вартості.
Згідно з пунктом 18 Порядку у разі коли декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість товарів або коли виникають обґрунтовані сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може вимагати подання декларації митної вартості та самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи, передбачені Митним кодексом України, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно із зазначеним Кодексом.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно зазначив, що основним методом визначення митної вартості товару є метод оцінки за ціною угоди, який застосовується відповідно до приписів статті 267 Митного кодексу України та для підтвердження заявленої митної вартості надаються документи, перелік яких встановлений п. 14 Порядку. Митний орган має право вимагати додаткові документи, передбачені у п. 15 Порядку лише за наявності певних умов, а саме: у разі коли декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість товарів; при наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей.
Вищевстановлені фактичні обставини справи з урахуванням вимог законодавства, що регулює спірні відносини, дає підстави стверджувати, що визначаючи митну вартість товару за основним методом –ціною угоди по ВМД № 800000005/6/448925 від 30.03.2006 р., ВМД № 800000005/6/441690 від 03.04.2006 р., ВМД № 800000005/6/448936 від 03.04.2006 р., та ВМД № 800000005/6/441662 від 30.03.2006 р., позивач надав усі необхідні документи в підтвердження заявленої ним митної вартості товару. При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що документи надані позивачем в підтвердження митної вартості товару за ціною угоди, подані відповідно до переліку, встановленому в п. 14 Порядку та відповідно до умов поставки за контрактом.
Як вказує відповідач, позивачу було запропановано надати додаткову інформацію щодо підтвердження заявленої вартості товару, а саме: ВМД країни відправлення; прайс-листи виробника товару, калькуляцію собівартості виробника, висновок експертної організації по вартості товару, установчі документи продавця та покупця, банківські платіжні документи, угоду та рахунок на перевезення, сертифікат походження товару, сертифікат якості, безпеки, тощо, та будь-які інші документи, передбачені п. 15 вказано Порядку декларування вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 року № 1375. Але, за твердженням відповідача витребувані документи позивачем не були надані, про що свідчить зроблений власноручно запис декларантом підприємства позивача на зворотньому боці запитів щодо митної вартості.
Як зазначено в рішенні суду, позивач спростовував факт отримання від митного органу відповідного письмового запиту.
При розгляді апеляційної скарги в судовому засіданні позивач також заперечив щодо отримання ним будь-яких письмових запитів від відповідача.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили про передачу позивачу письмових запитів з переліком витребуваних додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем вартості товару.
Суд першої інстанції також правомірно зазначив, що відповідач не довів суду, що інформація, яка міститься в документах, наданих позивачем в підтвердження митної вартості за ціною угоди по ВМД № 800000005/6/448925 від 30.03.2006 р., ВМД № 800000005/6/441690 від 03.04.2006 р., ВМД № 800000005/6/448936 від 03.04.2006 р., та ВМД № 800000005/6/441662 від 30.03.2006 р., є недостовірною, сумнівною.
На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що господарський суд Харківської області правильно встановив обставини справи і прийняв постанову від 15.06.2006 року по справі №АС-46/227-06 з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні, в зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 165, 195, п.1 статті 198, статтями 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 15.06.2006 р. по справі № АС-46/227-06 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Справу повернути до господарського суду Харківської області.
Ухвалу в повному обсязі складено 20.09.2006р.
Головуючий суддя Токар М.В.
суддя Лакіза В.В.
суддя Шепітько І.І.