УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2012 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Колодійчука В.М.,

суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К., Савченко В.О., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл майна, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Київського районного суду м. Донецька від 30 листопада 2010 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 06 січня 2012 року,-

в с т а н о в и л а:

У травні 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вищезазначеним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що вона з 09 вересня 1995 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем у справі. Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 21 червня 2007 року шлюб було розірвано.

Зазначає, що майно, нажите за час шлюбу, було фактично поділене, однак належним чином оформлено не було. У зв'язку з чим, просить розподілити спільно нажите майно між нею та відповідачем та визнати за нею право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 визнати за відповідачем право власності на майно, що складається з: автомобілів ЗІЛ 131, бортовий, рік випуску 1987, шасі НОМЕР_5, автомобіль ВАЗ - 2101, колір синій,тип легковий седан номерний знак НОМЕР_6, двигун № НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, МЕРСЕДЕС-БЕНЦ 200В, кузов легковий седан, колір зелений, двигун № НОМЕР_3, кузов НОМЕР_7, держномер НОМЕР_10, ВАЗ - 210111, легковий седан, колір білий, двигун НОМЕР_8, кузов № НОМЕР_4, держномер НОМЕР_9, а також визнати за відповідачем право власності на добудови і споруди домоволодіння, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, та дві побудовані теплиці по вирощуванню квітів.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Донецька від 30 листопада 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 06 січня 2012 року заочне рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову скасовано.

Виділено ОСОБА_4 по праву власності автомобіль ЗІЛ 131, шасі НОМЕР_5, утилізаційною вартістю 13 400,00 грн. та автомобіль Мерседес Бенц 200, 1995 року випуску, вартістю 48 177,89 грн., всього на суму 61 577,89 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 30 788,99 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судами встановлено, що 09 вересня 1995 року між сторонами укладено шлюб. Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 21 червня 2007 року шлюб було розірвано.

В період шлюбу сторонами було придбано квартиру АДРЕСА_1. Зазначена квартира належить на праві часткової власності сторонам у справі в рівних долях по Ѕ частині на підставі свідоцтва про право власності , виданого 17 лютого 2001 року за заявою подружжя державним нотаріусом Першої Донецької Державної нотаріальної контори.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 в частині поділу автомобілів ВАЗ - 2101, МЕРСЕДЕС-БЕНЦ 200В, ВАЗ - 21011 та ЗІЛ 131, виходив з того, що відповідачем зазначені автомобілі були відчужені, коштами, отриманими від продажу, відповідач розпорядився на власний розсуд. Крім того, добудови і споруди домоволодіння, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, та дві побудовані теплиці по вирощуванню квітів, є самочинним будівництвом, тому не можуть входити до складу майна, що підлягає поділу. Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідно до ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки чоловіка та дружини є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, послався на те, що квартира АДРЕСА_1 належить сторонам на праві спільної часткової власності, а саме: Ѕ частки квартири належить ОСОБА_4 на підставі договору міни від 05.02.1997 року та Ѕ частки квартири належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 17.02.2001 року. Таким чином, зазначив, що визнавши за ОСОБА_3 право власності на всю квартиру, суд першої інстанції порушив права іншого співвласника.

Стосовно поділу автомобілів, апеляційний суд послався на те, що за період перебування сторін у шлюбі, ними було придбано лише автомобілі МЕРСЕДЕС-БЕНЦ 200В, вартість якого час проведення експертизи становить 48 177,89 грн. та ЗІЛ 131, утилізаційна вартість якого на час проведення експертизи становить 13 400 грн. Таким чином, відповідно до положення ст.70 СК України, вважав за доцільне стягнути з відповідача на користь позивачки Ѕ вартості зазначених автомобілів, враховуючи, що на час слухання справи у суді вони були відчужені відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про її відхилення та залишення без змін заочне рішення Київського районного суду м. Донецька від 30 листопада 2010 року в частині, що не скасована рішенням апеляційної інстанції та рішення апеляційного суду Донецької області від 06 січня 2012 року, оскільки вони є законними та обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. При вирішенні позовних вимог судами правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано оцінку доводам сторін.

Керуючись ч.1 ст. 336, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Київського районного суду м. Донецька від 30 листопада 2010 року в частині, що не скасована рішенням суду апеляційної інстанції, та рішення апеляційного суду Донецької області від 06 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.М. Колодійчук

Судді: В.С. Висоцька

М.К. Гримич

В.О. Савченко

І.М. Фаловська