УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 2/0109/113/2012Головуючий суду першої інстанції:Діденко Д.О.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Онищенко Т. С.

"11" липня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіОнищенко Т.С.,

СуддівСокола В.С., Куриленка О.С.,

При секретаріУрденко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про визнання дійсним договору купівлі-продажу автомобілю і визнання права власності на транспортний засіб за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 18.04.2012, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_6 в березні 2012 року звернувся до суду з даним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 19.03.2007 він за усним договором купівлі-продажу з ОСОБА_10 придбав у власність автомобіль НОМЕР_1 за ціною 8 000 доларів США, однак ІНФОРМАЦІЯ_1 продавець - ОСОБА_10 помер, а відсутність нотаріального посвідчення вказаного правочину унеможливлює реєстрацію за ним права власності на придбаний транспортний засіб /арк. с. 2-3/.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 18.04.2012 відмовлено ОСОБА_6 в задоволенні даного позову /арк. с. 35-36/.

Не погодившись з даним судовим рішенням, позивач по справі - ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення по справі про задоволення заявлених позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування і недоведеність обставин, що мають значення для справи і які суд вважав встановленими, неправильне дослідження доказів та порушення норм матеріального і процесуального права /арк. с. 43-52/.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони та їх представників, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статей 213, 214 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи ОСОБА_6 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та безпідставності заявлених вимог.

справа № 22ц-/0190/4044/2012 головуючий - суддя першої інстанції: Діденко Д.О.

доповідач - суддя апеляційної інстанції: Онищенко Т.С.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким вирішенням спору та вважає, що судом першої інстанції повно і правильно встановлені всі дійсні обставини справи, яку вирішено згідно з законом.

Матеріалами справи встановлено, що право власності на транспортний засіб - автомобіль НОМЕР_2 (рік випуску - 2005; колір - сірий; шасі /кузов, рама, коляска/ НОМЕР_4; тип - легковий сєдан; повна маса - 1805; маса без навантаження - 1330; об'єм двигуна - 1389 куб. см; особливі відмітки - акт пр.-здачі МВЧ-288045, 23.08.2005 новий по акту, колір сріблястий) зареєстровано у встановленому законом порядку за ОСОБА_10, що підтверджується відповідним свідоцтвом серії НОМЕР_5 від 01.09.2005 про реєстрацію ТЗ /арк. с. 4/.

16.04.2007 ОСОБА_10 уповноважив позивача - ОСОБА_6 продати належний йому автомобіль НОМЕР_2, що підтверджується відповідною нотаріально посвідченою довіреністю, виданою на строк три роки (дійсна до 16.04.2010) з правом передоручення та правом виїзду за межі України /арк. с. 5/.

16.11.2009 між ОСОБА_10 і позивачем - ОСОБА_6 укладено договір доручення, на виконання умов якого відповідно до статті 244 Цивільного кодексу України ОСОБА_10 уповноважив ОСОБА_6: бути його представником в органах РЕВ ДАІ з питання зняття з обліку автомобіля НОМЕР_2; експлуатувати та переганяти автомобіль з місця стоянки до місця його продажу та навпаки; отримувати тимчасове свідоцтво в органах ДАІ для керування вищевказаним автомобілем та укладати договори позички; продати на біржах, нотаріальних конторах, органах ДАІ будь-якого міста України вищевказаний автомобіль, що підтверджується відповідною нотаріально посвідченою довіреністю, виданою на строк три роки (дійсна до 16.11.2012) з правом передачі повноважень третім особам /арк. с. 6/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_10 (власник автомобілю НОМЕР_2), що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 /арк. с. 9/.

Відповідачі, як є спадкоємці першої черги (ОСОБА_7 - дружина, ОСОБА_8 - дочка та ОСОБА_9 - син) померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 у встановлений законом строк прийняли спадщину шляхом звернення до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини /арк. с. 10-12/.

На час смерті ОСОБА_10 залишався зареєстрованим у встановленому законом порядку власником транспортного засобу - автомобілю НОМЕР_2 /арк. с. 7/.

Положеннями Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 202).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (стаття 203).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням (стаття 205).

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (стаття 206).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною /сторонами/ (стаття 207).

У письмовій формі належить вчиняти: правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма (стаття 208).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (стаття 210).

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (стаття 334).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (стаття 640).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655).

Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом (стаття 656).

Письмова форма і особливості укладення договору купівлі-продажу автомобіля встановлені постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 (чинною на час спірних правовідносин), якою затверджені Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів /далі за текстом - Порядок/.

Цим Порядком встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів /далі - транспортні засоби/, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків (пункт 1).

Цей Порядок є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх (пункт 2).

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться підрозділами Державтоінспекції з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів передбачає реєстрацію, накопичення, узагальнення, зберігання і передачу інформації про такі засоби та відомостей про їх власників, які вносяться до Єдиного державного реєстру Державтоінспекції. Порядок ведення Єдиного державного реєстру Державтоінспекції та надання інформації з нього затверджується МВС (пункт 3).

Перед відчуженням транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ (пункт 4).

Власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання), або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини). Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) у підрозділах Державтоінспекції (крім транспортних засобів, зареєстрованих до набрання чинності цим Порядком) та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється (пункт 7).

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, оцінку їх вартості (проводиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку в порядку, встановленому МВС, Мін'юстом, Мінпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна, і має відповідні документи), відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача; вантажна митна декларація або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу (пункт 8).

Якщо транспортний засіб знімається з обліку у зв'язку з його відчуженням, то у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (технічному паспорті) робиться відмітка про зняття з обліку транспортного засобу для реалізації в межах України (пункт 43).

Зняття з обліку транспортних засобів здійснюється після їх огляду в підрозділі ДАІ на підставі заяви власника з поданням документу, що посвідчує його особу (пункт 44).

Отже, для укладення договору купівлі-продажу автомобілю законом (Постанова Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998) встановлені особіливості, зокрема для укладення договору купівлі-продажу автомобіля передбачена письмова форма такого правочину.

Крім цього, вчинення такого правочину потребує державної реєстрації в органах ДАЇ (перед відчуженням транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ; власники транспортних засобів зобов'язані зареєструвати /перереєструвати/ транспортні засоби протягом десяти діб після придбання /одержання/, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів; тощо), у зв'язку з чим необхідно правильно визначати момент вчинення такого правочину (статті 205-210, 640 Цивільного кодексу України).

Так, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (не вчинена певна дія, якщо відповідно до законодавства договір є укладеним з моменту вчинення такої певної дії).

Зокрема, згідно із статтями 210 та 640 Цивільного кодексу України, не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Автомобіль ASTRA OTGF69 реєстраційний номер НОМЕР_3 власником - ОСОБА_10 за його життя у встановленому законом порядку не відчуждався в т.ч. за договором купівлі-продажу, оскільки не знімався з обліку в органах ДАІ і залишається зареєстрованим за ОСОБА_10, про що свідчить повідомлення Сімферопольського відділу РЕР при Управлінні ДАІ ГУ МВС України в АР Крим /арк. с. 7/.

За таких обставин, спірний договір не може бути визнаний дійсним, оскільки відсутні жодні належні та допустимі докази у підтвердження самого факту укладення такого договору, тобто досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов з обов'язковою державною реєстрацію такої домовленості (законом не передбачено визнання дійсним неукладеного договору).

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, посилався на статтю 220 Цивільного кодексу України, як на правову підставу для задоволення заявлених ним вимог.

Відповідно до статті 220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Отже, як вбачається зі змісту статті 220 Цивільного кодексу України, для визнання судом договору дійсним на підставі даної правової норми необхідна наявність декілька умов, зокрема: по-перше встановлення законом обов'язковості нотаріальної форми договору, по-друге підтвердження письмовими доказами досягнення сторонами домовленості щодо усіх істотних умов договору, по-третє повне або часткове виконання такого договору і у четвертих ухилення однієї із сторін від його нотаріального посвідчення.

Спірний договір не може бути визнаний дійсним на підставі статті 220 Цивільного кодексу України, оскільки відсутні жодні умови, наявність яких передбачена цією правовою нормою.

Зокрема, законом не встановлено обов'язковості нотаріальної форми договору купівлі-продажу транспортного засобу.

Позивачем не надано і матеріали цивільної справи не містять жодних належних та допустимих доказів у підтвердження самого факту укладення між ним та ОСОБА_11 спірного договору у встановлений законом формі (договір відчудження автомобілю, в даному випадку - купівлі-продажу, повинен вчинятися у письмовій формі та вважається укладеним з моменту вчинення державної реєстрації в органах ДАІ).

Позивачем не надано і матеріали цивільної справи не містять жодних належних та допустимих доказів у підтвердження повного або часткового виконання такого договору.

Положеннями статті 209 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Позивачем не надано і матеріали цивільної справи не містять жодних належних та допустимих доказів у підтвердження того, що по-перше між ним та ОСОБА_10 спірний договір укладався в письмовій формі та при цьому вони домовилися про нотаріальне посвідчнення такого договору, а по-друге що він звертався до ОСОБА_10 за його життя з вимогою про нотаріальне посвідчення спірного договору, однак ОСОБА_10 ухилявся від його нотаріального посвідчення.

Навпаки, як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2009, тобто за 10 днів до своєї смерті, ОСОБА_10 видав на ім'я позивача нотаріально посвідчену довіреність. Отже, навіть якщо допустити той факт, що позивач і ОСОБА_10 домовилися про відчуження спірного автомобіля, то зовсім не зрозуміло, що перешкоджало власникові ТЗ продати даний автомобіль 16.11.2009 позивачеві за відповідним нотаріально посвідченим договором, а не видати довіреність, якою він лише наділив ОСОБА_6 певними повноваженнями (бути його представником в органах РЕВ ДАІ з питання зняття з обліку автомобіля НОМЕР_2; експлуатувати та переганяти автомобіль з місця стоянки до місця його продажу та навпаки; отримувати тимчасове свідоцтво в органах ДАІ для керування вищевказаним автомобілем та укладати договори позички; продати на біржах, нотаріальних конторах, органах ДАІ будь-якого міста України вищевказаний автомобіль).

Позовні вимоги в частині визнання права власності на автомобіль не підлягають задоволенню, внаслідок відмови у задоволенні позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу дійсним.

Також, позовні вимоги в частині визнання права власності на автомобіль не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 44 Правил передбачено, що зняття з обліку транспортних засобів здійснюються після їх огляду в підрозділі ДАІ на підставі заяви власника з поданням документа, що посвідчує його особу.

Спірний автомобіль не був знятий з обліку в органах ДАІ, залишався зареєстрованим за ОСОБА_10 Заява від останнього про зняття з обліку автомобіля не подавалась і його огляд органами ДАІ не здійснювався.

Не надходила така заява й від позивача, який мав на те повноваження за дорученням від власника автомобіля.

Пунктом 43 Правил встановлено, що якщо транспортний засіб знімається з обліку у зв'язку з його відчуженням, у свідоцтві про реєстрацію (технічному паспорті) робиться відмітка про зняття з обліку транспортного засобу для реалізації в межах України.

До вчинення цих дій ОСОБА_10 не мав права відчужувати спірний автомобіль, а позивач його придбати.

Відповідно до пункту 8 зазначених Правил правомірність придбання транспортного засобу підтверджується зазначеними в них документами, зокрема: довідкою-рахунком, виданою за формою згідно з додатком №1 до цих Правил, договором та іншими посвідченими в установленому порядку документами, що встановлюють право власності на автомобіль. Бланки довідок-рахунків є бланками суворого обліку і виготовляються в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №283.

Отже, позивачем не доведено належними і допустими доказами правомірність придбання спірного автомобілю у встановленому законом порядку.

За таких обставин, судом першої інстанції правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил Цивільного процесуального кодексу України.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, оскільки вони не ґрунтуються на законі та спростовуються матеріалами цивільної справи.

Зокрема, посилання апелянта на статтю 218 Цивільного кодексу України, якою встановлена презумпція дійсності правочину є неспроможними, оскільки для того щоб договір можна були вважати дійсним або недійсним він повинен бути укладений у встановленому законом порядку, а позивачем не надано і матеріали цивільної справи не містять жодних належних і допустимих доказів у підтвердження самого факту укладення такого договору, тобто досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов з обов'язковою державною реєстрацію такої домовленості (законом не передбачено визнання дійсним або недійсним неукладеного договору).

Також, доводи апелянта стосовно не надання відповідачами передбачених законів доказів у підтвердження їх заперечень щодо вчинення спірного правочину є необґрунтованими, оскільки матеріалами справи достовірно встановлено, що між ОСОБА_6 і ОСОБА_10 спірний договір у встановленому законом порядку не укладався, про що свідчить насамперед відсутність державної реєстрації такого договору в органах ДАІ.

Посилання апелянта на солідарний обов'язок відповідачів, як спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 не ґрунтуються на вимогах закону.

Зокрема, положеннями статей 11, 509-510, 541-542, 1282 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.

Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний із кредиторів має право пред'явити боржникові вимогу у повному обсязі. До пред'явлення вимоги одним із солідарних кредиторів боржник має право виконати свій обов'язок будь-кому із них на свій розсуд.

Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Отже, для виникнення у відповідачів, як спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10, будь-яких зобов'язань, в т.ч. солідарного обов'язку боржників, перед позивачем, як кредитором, необхідно насамперед виникнення у спадкодавця за його життя таких цивільних обов'язків, що у свою чергу виникли з договору (правочину), укладеного у встановленому законом порядку між ОСОБА_6 і ОСОБА_10, а оскільки жодних договорів купівлі-продажу спірного автомобілю між ОСОБА_6 і ОСОБА_10 у встановленому законом порядку не укладалося, то і у спадкодавця не виникало яких-небудь цивільних обов'язків перед позивачем, як кредитором, з таких неукладених договорів, у зв'язку з чим такі обов'язки відсутні і у відповідачів, як спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10

Доводи апелянта щодо визнання відповідачем ОСОБА_8 заявлених позовних вимог колегія суддів не приймає до уваги, оскільки визнання однією із сторін позову, який не ґрунтується на вимогах закону і не підтверджений належними і допустимими доказами, не може бути правовою підставою для його задоволення.

Визнання одним із відповідачем - ОСОБА_8, яка проживає разом з позивачем-апелянтом, позову не спростовує той факт, що між позивачем і ОСОБА_10 у встановленому законом порядку спірний договір не укладався, у зв'язку з чим у ОСОБА_6 і спадкодавця жодних цивільних прав і обов'язків з цього приводу не виникло.

Визнання одним із відповідачем - ОСОБА_8 позову, який не ґрунтується на вимогах закону і не підтверджений належними і допустимими доказами, не може бути законною підставою для виникнення у інших відповідачів цивільних обов'язків, яких не було у спадкодавцем за життя та які не виникли з укладеного у встановленому законом порядку правочину.

Посилання апелянта на такі докази, як аудіо-запис та показання свідків, є неспроможними, оскільки ці докази не є належними і допустимими тому, що не можуть підтвердити державну реєстрацію в органах ДАІ спірного договору купівлі-продажу.

Посилання апелянта на нотаріально посвідчені довіреності колегія суддів відхиляє з наступних підстав.

Згідно зі статтями 237-239, 244 Цивільного процесуального кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. Представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Отже, довіреність - це документ, який визначає обсяг та зміст повноважень, наданих тим, кого представляють, своєму представнику.

Видачу довіреності чи передоручення повноважень на транспортний засіб, що має особливості цивільного обороту, без укладення договору купівлі-продажу у встановленому порядку не можна вважати договором, який укладений у відповідності з законом і допускає перехід права власності до третіх осіб.

Крім цього, позивач на підставі виданих йому ОСОБА_10 довіреностей не мав права укласти угоду (договір) від імені особи, яку він представляє (ОСОБА_10), у відношенні себе особисто, тобто ОСОБА_6 не мав права продати себе спірний автомобіль за цими довіреностями.

Автомобіль ASTRA OTGF69 реєстраційний номер НОМЕР_3 власником - ОСОБА_10 за його життя у встановленому законом порядку не відчуждався в т.ч. за договором купівлі-продажу, оскільки не знімався з обліку в органах ДАІ і залишається зареєстрованим за ОСОБА_10, про що свідчить повідомлення Сімферопольського відділу РЕР при Управлінні ДАІ ГУ МВС України в АР Крим /арк. с. 7/.

Як вже зазначалося вище, відчуження транспортного засобу підлягає обов'язковій державній реєстрації в органах ДАІ.

Апелянтом, як при розгляді даної справи в суді першої інстанції, так і при перегляді такої справи в апеляційному порядку, не надано жодних належних і допустимих доказів у підтвердження того факту, що начібто відчуження спірного автомобілю, яке підлягає обов'язковій державній реєстрації, здійснено у встановленому законом порядку в т.ч. з державною реєстрацією в органах ДАІ.

Сукупність наявних у даній цивільній справі доказів свідчить про те, що в установленому порядку договір купівлі-продажу спірного автомобіля між спадкодавцем за його життя та будь-якої іншою особою не укладався, а з огляду на вище викладене посилання апелянта, як на підставу набуття права власності на спірний автомобіль за дорученням (довіреністю) є безпідставними, оскільки суперечить зазначеним вимогам закону.

Інши доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є безумовними підставими для скасування рішення.

Правова позиція щодо письмової форми договору купівлі-продажу автомобіля з обов'язковою державною реєстрацією в органах ДАІ та неможливості набуття права власності на ТЗ за довіреністю без укладення договору купівлі-продажу у встановленому законом порядку тощо викладена Верховним Судом України при розгляді аналогічних справ (№6-1143св05 від 25.04.2007 і №6-13344ск04 від 18.07.2007) у відповідних судових рішеннях /арк. с. 82-86/.

Згідно зі статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 303, 304, 307-308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 18.04.2012 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: Онищенко Т.С. Сокол В.С. Куриленко О.С.