Судове рішення #23891103


ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


ПОСТАНОВА


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


"09" липня 2012 р. Справа № 5021/32/2011


Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., судді Плахов О.В., Лакіза В.В.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача - Доманський О.А.

відповідача -Приходько Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", м. Суми (вх. № 1640С/2-5) на рішення господарського суду Сумської області від 17.04.12 р. по справі № 5021/32/2011

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", м. Суми

про стягнення 8 231 954,17 грн., -


ВСТАНОВИЛА:


Позивач -Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", м. Суми на свою користь 8231954,17 грн., у тому числі: борг в сумі 6186331,63 грн., індекс інфляції в сумі 1603248,35 грн., три проценти річних в сумі 442376,69 грн., витрати по сплаті держмита в сумі 25500,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області (суддя Левченко П.І.) від 17.04.2012 р. по справі № 5021/32/2011 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму індексу інфляції в розмірі 1603248,85 грн., суму трьох відсотків річних в розмірі 442373,69 грн. витрати по сплаті державного мита в розмірі 25500 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду в частині задоволення позову про стягнення інфляційних та річних не погоджується, вважає його в цій частині незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми матеріального права, а саме, Закон України «Про деякі питання заборгованості за спожитий газ та електричну енергію»та п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 р. № 894.

Зокрема, на думку відповідача, суд безпідставно зазначив про встановлену п. 7 вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 р. № 894 необхідність укладання договору на списання заборгованості зі сплати штрафних санкцій, інфляційних та річних. Відповідач зазначає, що вказаний пункт стосується виключно встановлення сторонами розміру інфляційних та річних, що підлягають списанню, а саме списання відбувається в порядку, визначеному цією постановою та Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий газ та електричну енергію», який відповідачем повністю було додержано, що і визнав господарський суд в оскаржуваному рішенні.

Крім того, відповідач також зазначає, що він зі свого боку вжив всіх передбачених Законом заходів з метою укладання відповідного договору, однак його не було укладено з вини позивача.

В додаткових поясненнях до апеляційної скарги відповідач також зазначає, що зобов'язання відповідача зі сплати на користь позивача інфляційних та річних є припиненим в зв'язку зі списанням основної заборгованості, що відповідає вимогам ст. ст. 598, 605 ЦК України.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію, викладену в апеляційній скарзі, просить її задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення господарського суду в частині задоволення позову залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що списання відповідачем штрафних санкцій не відповідає критеріям та вимогам, які передбачені Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію».

Також позивач наголошує на тому, що між сторонами не укладалося будь-яких договорів на списання заборгованості зі штрафних санкцій, як того вимагає п. 7 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 р. за № 894.

Зазначене, на думку позивача, свідчить про безпідставність доводів відповідача про списання заборгованості зі сплати інфляційних та річних при списанні основної суми заборгованості.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу, просить в її задоволенні відмовити.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 13 жовтня 2006 року між ДП "Газ-тепло", правонаступником якого є позивач, та відповідачем укладено договір реструктуризації заборгованості № 11/06-924.

Згідно з п. 1.1. договору, відповідачу було надано розстрочку у погашенні його заборгованості за договором комісії № 12/05-622 від 01.10.2005 року на суму 1769184,17 грн. та договором на постачання природного газу № 16/05-936 від 01.11.2005 року на суму 7930815,83 грн., що утворилася станом на 01.10.2006 року на загальну суму 9 700 000,00 грн. з 01.01.2007 року до 31.12.2008 року .

Відповідач за вищевказаним договором розрахувався частково у сумі 3522107,94 грн.

На момент звернення позивача з позовом у даній справі до суду сума основного боргу відповідача перед позивачем складала 6186331,63 грн.

Обставини щодо несплати заборгованості стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу до стягнення індексу інфляції в сумі 1603248,85 грн. та три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 442373,69 грн.

Проте, відповідач не заперечуючи проти розміру існуючої заборгованості а також проти нарахування інфляційних та річних за прострочення виконання своїх зобов'язань просив суд відмовити в задоволенні позову зазначаючи, що вся заборгованість, яку вимагає стягнути з нього позивач, списана на підставі Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12 травня 2011 року № 3319-IV і Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року № 894, і тому не підлягає стягненню.

Як свідчать матеріали, на виконання зазначених вище Закону та Порядку наказом директора відповідача № 642 від 31.08.2011 року була створена комісія з питань списання заборгованості за природний газ, до складу якої, зокрема, увійшли директор як голова комісії та головний бухгалтер.

Згідно з протоколом № 77 від 31.08.2011 року засідання комісії з питань списання заборгованості за природний газ було визначено обсяг заборгованості відповідача перед позивачем та вирішено списати вказану заборгованість, зокрема, за договором постачання природного газу № 16/05-936 від 01.11.2005 року в сумі 6 186 331, 63 грн. -борг за природний газ, а також за цим договором 1 603 248,85 грн. - суму індексу інфляції та 442 373,69 грн. -суму трьох процентів річних .

Листом № 4965 від 06.09.2011 року відповідач повідомив позивача про списання заборгованості за спожитий природний газ та направив позивачеві засвідчену копію протоколу комісії з питань списання заборгованості за № 77 від 31.08.2011 року, копію наказу № 642 від 30.08.2011 року.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення мотивував його наступним:

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення основного боргу в сумі 6186331,63 грн. суд виходив з того, що ця заборгованість є списаною відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

Задовольняючи позов в частині стягнення інфляційних та річних суд виходив з того, що сторонами всупереч вимогам п. 7 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року № 894 не укладали відповідного договору на списання зазначених платежів.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, і хоча судом правовідносинам, що склалися між сторонами в цілому була надана належна правова оцінка, однак при цьому суд безпідставно дійшов висновку щодо задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних та річних, в зв'язку з чим, прийняте по справі рішення підлягає частковому скасуванню в згаданій частині.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 603 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Відповідно до статті 1 Закону України Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Як вбачається зі змісту пункту 8 Статуту відповідача, предметом його діяльності є виробництво та реалізації теплової енергії. Відповідач має ліцензії на виробництво та транспортування теплової енергії серії АВ №№ 147987,345187.

За таких обставин, є правомірними висновки господарського суду стосовно того, що дія вищезгаданого Закону поширюється як на позивача, так і на відповідача у даній справі.

Згідно з пунктом 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію , що обліковувалась станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом, підлягає списанню на умовах, визначених цим Законом .

Як свідчать матеріали справи, заборгованість відповідача перед позивачем за природний газ в сумі 6186331,63 грн. обліковувалась станом на 31.12.2009 року, а відтак і станом на 01.01.2010 року та на 01.01.2011 року , що підтверджується карткою рахунку 361, наданою позивачем (т. 1, а. с. 16), тобто, сума основного боргу відповідача перед позивачем за природний газ в розмірі 6 186 331,63 грн. підлягає списанню на умовах, визначених цим Законом, про що також правомірно зазначив господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення.

Згідно з п. 2.5 ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", списання заборгованості відповідно до цього Закону здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до пункту 4 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року № 894 (далі - Порядок списання), обсяг заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ визначається з урахуванням вимог законодавства з питань інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків і списується учасниками процедури списання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом або виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, перед дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - компанія "Газ України") - сумах, що обліковуються в бухгалтерському обліку, включаючи заборгованість ліквідованих підприємств, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію.

Згідно з пунктом 6 Порядку списання, для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів.

Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

Як вже було зазначено вище, відповідачем на виконання вимог зазначених вище Закону та Порядку списання була створена комісія з питань списання заборгованості за природний газ, до складу якої, зокрема, увійшли директор як голова комісії та головний бухгалтер.

Згідно з протоколом № 77 від 31.08.2011 року засідання комісії з питань списання заборгованості за природний газ було визначено обсяг заборгованості відповідача перед позивачем та вирішено списати вказану заборгованість, зокрема, за договором постачання природного газу № 16/05-936 від 01.11.2005 року в сумі 6 186 331, 63 грн. -борг за природний газ, а також за цим договором 1 603 248,85 грн. - суму індексу інфляції та 442 373,69 грн. -суму трьох процентів річних.

Таким чином, висновки господарського суду про те, що відповідачем були виконані вимоги пункту 2.5 статті 2 Закону та пунктів 4 і 6 Порядку списання в частині списання, зокрема, заборгованості за природний газ (основного боргу) в сумі 6186 331,63 грн. є обґрунтованими.

Листом № 4965 від 06.09.2011 року відповідач повідомив позивача про списання заборгованості за спожитий природний газ та направив позивачу засвідчену копію протоколу комісії з питань списання заборгованості за № 77 від 31.08.2011 року, копію наказу № 642 від 30.08.2011 року.

Крім того, факт списання позивачем заборгованості відповідача перед позивачем за природний газ по договору постачання природного газу № 16/05-936 від 01.11.2005 року в сумі 6186331,63 грн. підтверджується тим, що згідно з актом звіряння розрахунків між сторонами від 15.06.2011 року (станом на 31.05.2011 року) в бухгалтерському обліку позивача обліковувалась заборгованість відповідача перед позивачем по договору № 16/05-936 в сумі 6188 331,63 грн., а згідно з актом звіряння розрахунків між сторонами від 30.11.2011 року (станом на 30.11.2011 року) ця заборгованість вже не обліковується.

Отже заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 6 186 331,63 грн. (основний борг) за природний газ по договору № 16/05-936 від 01.11.2005 року, яка була реструктуризована за договором реструктуризації заборгованості від 13.10.2006 року № 11/06-924 і, яка є предметом спору у даній справі, є списаною з 31.08.2011 року згідно з пункту 2.5 статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та пунктів 4 і 6 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію .

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про відмову в задоволенні в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за природний газ у сумі 6186331,63 грн. по договору на постачання природного газу № 16/05-936 від 01.11.2005 року, та яка була реструктуризована за договором реструктуризації заборгованості № 11/06-924 від 13.10.2006 р.

Разом з тим, безпідставними є висновки господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних та річних, зокрема з тих підстав що сторонами всупереч вимогам п. 7 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року № 894 не укладали відповідного договору на списання зазначених платежів. Зокрема при прийнятті рішення в даній частині суд невірно тлумачив окремі положення Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року № 894.

Зокрема, згідно з п. 2.2 п. 2 ст. 2 зазначеного закону, на умовах, визначених цим Законом, підлягають списанню також заборгованість у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Таким чином, відповідно до вимог зазначеного Закону відповідач, крім основної заборгованості, також має право на списання заборгованості зі сплати 1603248,85 грн. інфляційних втрат, та 442376,69 грн. 3% річних, як таких, що нараховані на заборгованість за природний газ спожитий ними у визначений Законом період та не сплачені станом на набрання чинності цим Законом.

Як свідчать матеріали справи, згідно з протоколом № 77 від 31.08.2011 року засідання комісії з питань списання заборгованості за природний газ було визначено обсяг заборгованості відповідача перед позивачем щодо сплати інфляційних та річних та вирішено списати вказану заборгованість у зазначених розмірах - 1 603 248,85 грн. індексу інфляції та 442 373,69 грн. суму трьох процентів річних.

Правильність зазначеного розрахунку інфляційних та річних позивачем жодним чином не спростовується, та більше того, збігається з сумами інфляційних та річних які позивач просить стягнути з відповідача в межах даної справи (детальний розрахунок зазначених платежів додано позивачем до позовної заяви).

Посилання позивача, а водночас і висновки суду першої інстанції про необхідність укладання між сторонами відповідного договору на списання інфляційних та річних колегія суддів вважає безпідставними виходячи з наступного:

Пунктом 7 порядку списання передбачено, що заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 р. по 1 січня 2011 р., щодо стягнення яких до набрання чинності Законом розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, визначається у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України.

Зазначений пункт положення не обмежує дію Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»і не суперечить йому, а тільки розповсюджується на конкретні випадки, а саме коли розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє рішення, яке набрало законної сили.

Тобто пункт 7 положення встановлює тільки спосіб визначення розміру заборгованості зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій на підставі договорів про поставку природного газу, а не порядок списання заборгованості і таким чином заборгованість зі сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат, як така, що нарахована на заборгованість за спожитий природний газ у період з 01.01.97 р. по 01.01.11 р. та не сплачена на дату набрання чинності Законом, підлягає списанню.

Аналогічної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України, зокрема при розгляді справ № 5020-3/139, № 4/53/2011/5003.

В даному випадку розмір інфляційних та річних, списаних згідно з протоколом № 77 від 31.08.2011 року встановлюється на підставі Закону та позивачем не оспорюється.

До того ж, як свідчать матеріали справи, для визначення та узгодження розміру заборгованості зі штрафних санкцій та на виконання п. 7 вказаного Порядку відповідач звернувся до позивача з листом № 6660 від 22.11.2011 р. в якому висловив пропозицією визначити розмір заборгованість з інфляційних збитків та 3% річних на підставі договору про списання заборгованості. Проект відповідного договору був також направлений разом з вказаним листом. Направлення вказаного листа та договору про списання заборгованості, підписаного та завіреного печаткою підприємства підтверджується вхідним номером позивача 17332/2 від 24.11.2011 р.

Проте, даний договір позивачем підписаний не був.

Зазначене свідчить про вчинення відповідачем заходів з метою визначення заборгованості зі сплати інфляційних та річних.

Пунктом 8 положення передбачено, що учасники процедури списання подають протягом 10 днів після затвердження зазначеного в пункті 6 цього Порядку протоколу, Але не пізніше 31 грудня 2011 р. кредиторам інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) в розрізі договорів щодо постачання природного газу, а також видів заборгованості.

Як свідчать матеріали справи, листом № 4965 від 06.09.2011 р. відповідач повідомив позивача про списання заборгованості за спожитий природний газ та штрафні санкції та направив на підтвердження завірену Копію протоколу комісії з питань списання заборгованості за № 77 від 31.08.2011 р, копію наказу № 642 від 31.08.2011 р. та копії рішень суду на 40 арк. Вказані документи були отримані позивачем 06.09.2011 р. (вх. № 12567/2).

Таким чином, відповідачем виконані всі умови, передбачені Законом та Порядком списання стосовно списання заборгованості зі сплати як основного боргу, так і трьох процентів річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем на заборгованість за природний газ, і дана заборгованість є списаною на підставі Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

При цьому, ні Законом України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", ні Порядком списання заборгованості за природний газ позивачу не надавались повноваження із прийняття рішення стосовно прийняття списання або несписання заборгованості за природний газ та штрафних санкцій.

За таких обставин, прийняте по даній справі рішення в частині задоволення позову про стягнення суми індексу інфляції в розмірі 1603248,85 грн., та суми трьох відсотків річних в розмірі 442373,69 грн. підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

З урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, також підлягає скасуванню рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача державного мита в розмірі 25500 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн., тоді як з позивача на користь відповідача підлягають стягненню 20457 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду частково відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування в оскаржуваній частині.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -


ПОСТАНОВИЛА:


Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", м. Суми задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 17.04.12 р. по справі № 5021/32/2011 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", м. Суми на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ суми індексу інфляції в розмірі 1603248,85 грн., суми трьох відсотків річних в розмірі 442373,69 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 25500 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. скасувати.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка,1 ; код ЄДРПОУ 31301827) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" (40030, м. Суми, вул. Друга Залізнична, 10 ; код ЄДРПОУ 33698892) 20457 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Наказ доручити видати господарському суду Сумської області.


Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.


Повний текст постанови підписано 11.07.2012 р.


Головуючий суддя Шутенко І.А.


судді Плахов О.В.


Лакіза В.В.






Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація