ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/210-66/55-2012 11.07.12

Суддя господарського суду міста Києва Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Климович М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кислотоупор ЛТД"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем"

про стягнення суми основного боргу у розмірі 491 832, 50 грн., суми пені у розмірі 26062,80 грн., 3% річних у розмірі 5044,41 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 19698,54 грн.

При участі представників:

від позивача: Петрова Я.М. за довіреністю від 3.05.12

від відповідача: Куркова А.В. за довіреністю від 22.11.11

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Кислотоупор ЛТД" звернулося до господарського суду з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" про стягнення суми основного боргу у розмірі 491 832, 50 грн., суми пені у розмірі 26062,80 грн., 3% річних у розмірі 5044,41 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 19698,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати відповідно до умов договору поставки № 12/10-1 від 23.12.2010 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.09.2011 року у справі № 51/210, порушеної за наведеним позовом, провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кислотоупор ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" про стягнення 91 000,00 грн. основного боргу за договором поставки № 12/10-1 від 23.12.2010 р. припинено.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.09.2011 року у справі № 51/210 у задоволені позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 року рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2011 року у справі № 51/210 залишено без змін.

Постановою Вищого Господарського суду України від 25.01.2012р. у даній справі рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 року скасовано, а справу передано на новий судовий розгляд у іншому складі суддів.

Оскільки при первісному розгляді справи ухвалою господарського суду міста Києва від 07.09.2011 року у справі № 51/210 провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 91 000,00 грн. основного боргу припинено, наведена ухвала не оскаржувалась, в апеляційному або касаційному порядку не скасована, розгляду по суті підлягають вимоги позивача про стягнення суми основного боргу у розмірі 400 832, 50 грн., суми пені у розмірі 26062,80 грн., 3% річних у розмірі 5044,41 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 19698,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання в повному обсязі та у встановлені договором строки відповідачем вимог укладеного між сторонами договору поставки від 23.12.2010 року № 12/10-1 щодо оплати поставленого товару.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що поставлений позивачем товар є неналежної якості, що підтверджується актом від 29.03.2011 р. про що, як зазначає відповідач, позивач був повідомлений. Відповідач зазначає також, що позивачем не виконано свого обов'язку щодо направлення відповідачу протягом 3- днів необхідного для проведення оплати рахунку-фактури, що свідчить про відсутність порушеного права позивача

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд ВСТАНОВИВ:

23.12.2010 року між сторонами був укладений договір поставки № 12/10-1 (надалі -договір), за умовами якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідачу товар, а відповідач - прийняти товар та оплатити на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору позивач зобов'язується поставити товар за заявкою відповідача у відповідності до п. 4.3., за реквізитами, у кількості, за марками та цінами, визначеними специфікаціями до зазначеного договору, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 4.8. договору протягом трьох робочих днів від дати відвантаження продукції позивач направляє відповідачу рекомендованою поштою з квитанцією підтвердження наступні документи: сертифікат якості, рахунок-фактуру, податкову накладну.

Пунктом 5.1. договору визначено, що ціни на поставлений товар встановлюються в специфікаціях до діючого договору, на умовах, вказаних п. 4.1. діючого договору.

Відповідно до п. 5.2. договору оплата товару за діючим договором здійснюється відповідачем на умовах передплати вартості залізничного тарифу, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом трьох банківських днів від дати виставлення продавцем рахунку-проформи. Остаточний розрахунок здійснюється сторонами з врахуванням дати фактичного відвантаження кожної партії згідно з рахунком-фактурою протягом 14 календарних днів від дати відвантаження.

Згідно з п. 11.1. договору поставки № 12/10-1 від 23.12.2010 р. діючий договір вступає в силу з дати його підписання сторонами. Строк дії договору до 31.12.2011 р., але не раніше виконаних обов'язків, які виникли за діючим договором.

Як встановлено судом, на виконання умов договору поставки № 12/10-1 від 23.12.2010 р. позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 956 832,50 грн., що підтверджується квитанціями про приймання вантажу, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазначалось, умовами договору поставки № 12/10-1 від 23.12.2010 р., а саме: п. 5.2., на позивача покладено обов'язок направити відповідачу рекомендованою поштою з квитанцією підтвердження сертифікат якості, рахунок-фактуру, податкову накладну та встановлено, що остаточний розрахунок за товар здійснюється сторонами з урахуванням дати фактичного відвантаження кожної партії згідно за рахунком-фактурою.

Як вбачається з матеріалів справи, рахунки-фактури на оплату вартості поставленого за договором № 12/10-1 від 23.12.2010 р. товару та вимогу про сплату суми заборгованості протягом 7 днів з моменту отримання документів були направлені позивачем відповідачу 26.09.2011 року. Як вбачається з поштових повідомлень про вручення поштових відправлень, копії яких наявні в матеріалах справи, наведені рахунки-фактури та вимога були отримані відповідачем 29.09.2011 року.

Тобто, після спливу 7-ми днів з дня отримання відповідачем відповідної вимоги, в нього виникло зобов'язання щодо оплати вартості поставленого за договором № 12/10-1 від 23.12.2010 р. товару.

Разом з тим, відповідач здійснив оплату отриманого ним за договором поставки № 12/10-1 від 23.12.2010 р. лише частково, на загальну суму 556 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.

Тобто, відповідачем було не в повному обсязі та несвоєчасно виконано зобов'язання за договором № 12/10-1 від 23.12.2010 р. щодо оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого на час розгляду справи у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за наведеним договором на загальну суму 400832,50 грн.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про сплату відповідачем суми заборгованості у розмірі 400832,50 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 400832,50 грн. грн. боргу за поставлений товар є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача відносно якості поставленого товару суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Порядок врегулювання розбіжностей щодо якості товару узгоджений сторонами у розділі 9 договором поставки № 12/10-1 від 23.12.2010 р.

Так, пунктом 9.2. наведеного розділу передбачено, що при виявленні розбіжностей фактичних даних з даними, зазначеними в документах, сторони та представник перевізника складають акт, в якому вказують виявлені невідповідності. Для складання акта приймання представник Покупця телеграмою зобов'язаний викликати представника Продавця. Представник Продавця або призначена ним особа повинна прибути протягом 3-х днів (не враховуючи часу на дорогу) з дати офіційного повідомлення Покупця.

Пунктом 9.3. договору поставки № 12/10-1 від 23.12.2010 р. встановлено , що У разі недосягнення сторонами згоди з приводу розбіжності даних, зазначених у супровідних документах і фактичною наявністю Товару, що надійшов, за кількістю та якістю, до складання та підписання Акта залучається представник нейтральної організації (Торгово-промислової Палати, SGS інспекції та / або інших незалежних організацій). Витрати по залученню представника нейтральної організацій відносяться на сторону, дані якої не підтвердилися.

Складений відповідачем акт від 29.03.2011р., на який він посилається в якості доказу поставки неякісного товару, не відповідає вимогам узгодженим сторонами у договорі поставки № 12/10-1 від 23.12.2010 р. вимогам. Відповідачем не доведено дотримання порядку його складання, як то передбачено наведеними вище положеннями договору.

Крім того, дослідження акту від 29.03.2011р. свідчить, що він взагалі не містить відомостей про те, що позивачем поставлений неякісний товар. У акті не визначено, яким саме узгодженим сторонами або встановлені відповідними стандартами якісним показникам не відповідає поставлений товар, не зазначено числове вираження відповідних відхилень.

Акт лише містить відомості, що поставлений товар не відповідає показникам товару, що поставлявся раніше та очікуваним відповідачем властивостям. Проте, такі відомості не можуть бути визнані за належні докази невідповідності якості поставленого товару.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем також заявлені до суду вимоги про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 26062,80 грн., 3% річних у розмірі 5044,41 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 19698,54 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до п. 4 протоколу розбіжностей № 1 від 23.12.10 р. до договору № 12/10-1 від 23.12.10 р., у разі несвоєчасної оплати товару/частини партії товару, покупець зобов'язаний виплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої в період за який сплачується пеня, від невиплаченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку фінансових санкцій за договором № 12/10-1 від 23.12.2010 р. та положень позовної заяви, зазначені суми пені, 3% річних та інфляційних нарахувань розраховані та заявлені позивачем до стягнення за період з 31.01.2011 року по 10.06.2011 року.

Проте, як зазначалось, умовами договору поставки № 12/10-1 від 23.12.2010 р., а саме: п. 5.2., на позивача покладено обов'язок направити відповідачу рекомендованою поштою з квитанцією підтвердження сертифікат якості, рахунок-фактуру, податкову накладну та встановлено, що остаточний розрахунок за товар здійснюється сторонами з урахуванням дати фактичного відвантаження кожної партії згідно за рахунком-фактурою.

Тож, з вищенаведеного випливає, що обов'язок оплати отриманого за договором поставки № 12/10-1 від 23.12.2010 р. товару для відповідача ставиться в залежність від отримання ним від позивача відповідних рахунків-фактур.

Як встановлено судом, рахунки-фактури на оплату вартості поставленого за договором № 12/10-1 від 23.12.2010 р. товару та вимога про сплату суми заборгованості протягом 7 днів з моменту отримання документів були отримані відповідачем 29.09.2011 року.

Тобто, як зазначалось, після спливу 7-ми днів з дня отримання відповідачем відповідної вимоги, в нього виникло зобов'язання щодо оплати вартості поставленого за договором № 12/10-1 від 23.12.2010 р. товару.

З огляду на викладенt суд робить висновок про те, що прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару мало місце лише після 06.10.2011 року.

Проте, за розрахунком суду, зобов'язання зі сплати суми основного боргу є такими, що прострочені з 06.10.2011 року, в той час як вимоги щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат заявлені за період, який обмежується 10.06.2011 року, тобто періодом, коли прострочення відповідачем грошового зобов'язання ще не настало.

Згідно ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

До суду не надходило відповідних клопотань заінтересованої сторони та, таким чином, у суду відсутні підстави для виходу, при прийнятті рішення щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, за межі позовних вимог, заявлених позивачем при поданні позову.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 26062,80 грн., 3% річних у розмірі 5044,41 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 19698,54 грн. за заявлений період є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 510, 525, 526, 549, 551, 599, 610, 611, 612, 623, 625, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кислотоупор ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" -задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 19; код ЄДРПОУ 21643937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кислотоупор ЛТД" (83009, м. Донецьк, вул. Новоросійська, 7; код ЄДРПОУ 30792203) суму основного боргу у розмірі 400832,50 грн., витрати зі сплати державного мита в сумі 4918,33 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 213,90 грн.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 26062,80 грн., 3% річних у розмірі 5044,41 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 19698,54 грн. -відмовити.

В судовому засіданні 11.07.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення складено в повному обсязі та підписане 16.07.2012р.

Суддя С.А. Гончаров