РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0190/4897/2012Головуючий суду першої інстанції:Логвінко О.А.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Чистякова Т. І.

РІШЕННЯ

"10" липня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіЧистякової Т.І.

СуддівФілатової Є.В. Любобратцевої Н.І.

При секретаріПостіковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на рішення Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 21 травня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ФОП ОСОБА_6 про стягнення заробітної плати і компенсації частки грошових доходів в зв'язку з порушенням строків їх виплати,

ВСТАНОВИЛА:

01.07.2008року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про стягнення заробітної плати і компенсації частки грошових доходів в зв'язку з порушенням строків їх виплати, мотивуючи свої вимоги тим, що з 24.02.2006 року по 11.05.2007 року вона працювала реалізатором продовольчих товарів у відповідача. З 11.05.2007 року в зв'язку з невиплатою заробітної плати не стала виходити на роботу. Не звертаючи уваги на її звернення повернути трудову книжку, ФОП ОСОБА_6 трудову книжку не повернув. Крім того, не виплатив заробітну плату яка, відповідно до умов трудового договору, мала нараховуватися у мінімальному розмірі заробітної плати. За період з 24.02.2006 року по 11.05.2007 року заборгованість по заробітній платі склала 6594,80 грн. Відповідно до постанови КМУ від 21.02.2001 року № 159 невиплачена заробітна плата має бути компенсована з урахуванням індексу споживчих цін за весь період затримки і складає 1648 грн.70 коп. Крім того, відповідно до ст. 117 КЗпПУ відповідач має виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку в сумі 11760 грн. Просила посилаючись на ст. 115, 116, 117, 94 КЗпП України, ст.21, 24, 18 Закону України «Про оплату праці» позов задовольнити. В ході судового розгляду позивачка, уточнивши позивні вимоги, просила стягнути з відповідача ФОП ОСОБА_6 заробітну плату за період з 24.02.2006 року по 11.05.2007 року у розмірі 4989,72 грн. та компенсацію втрати частки заробітку в зв'язку з порушенням строків її виплати у розмірі 5052,24 грн. В іншій частині позовні вимоги просила залишити без розгляду.

Ухвалою суду від 18.05.2012 року позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення у сумі 11760 грн., та зобов'язання повернути трудову книжку залишено без розгляду.

Відповідач проти задоволення вимог заперечував, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що заборгованості по виплаті заробітної платі немає, навпаки позивач має заборгованість перед ним по недостачі товарно-матеріальних цінностей. Відносно позивача було заведено кримінальну справу, під час досудового слідства позивачка визнала, що заробітну плату отримувала, але іноді з заробітної плати проводилися утримання в рахунок

погашення недостачі. Крім того, відповідно до Указу Президента України «Про спрощенусистему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998року № 727/98, що діяв на час трудових відносин між позивачем та відповідачем,відповідач взагалі був звільнений від ведення бухгалтерського обліку та звітності, крім книги доходів та витрат і касової книги.

Рішенням Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 21 травня 2012 року позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнено заборгованість по сплаті заробітної плати в сумі 4553 грн. 84 коп., компенсацію втрати частки доходу у зв'язку з порушенням строків виплати у розмірі 204 грн. 91 коп., всього - 4758 грн. 75 коп. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати, але не більш ніж за один місяць. Розподілені судові витрати. В решті позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ФОП ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Доводи скарги зводяться до того, що суд безпідставно не звернув уваги на показання свідків про те, що позивачка щомісячно одержувала від апелянта заробітну плату. Також, в рішенні суд дійшов висновку про те, що з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом невиплати ОСОБА_7 заробітної плати вбачається, що ОСОБА_7 заробітну плату не отримувала, в платіжних відомостях не розписувалася. На думку апелянта, цей висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки в постанові Джанкойського МВ про відмову у порушенні кримінальної справи від 25.12.2008 року є висновок про те, що факт невиплати приватним підприємцем ОСОБА_6 заробітної плати ОСОБА_7 не підтверджується. Крім того, із вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_7 фактично визнала, що заробітну плату ОСОБА_6 їй виплачував протягом всього часу роботи. Апелянтом також зазначено, що судом не враховані результати перевірки державним інспектором праці додержання законодавства про працю, відповідно до яких факт невиплати заробітної плати позивачці не підтверджено.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про їх доведеність.

Колегія суддів не погоджується з висновкам суду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарга та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Так, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 зареєстрований як фізична особа-підприємець 03.07.1998 року (свідоцтво про реєстрації НОМЕР_1) (а.с.78). 24.02.2006 року між ФОП ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладений трудовий договір № 92, який зареєстрований в Джанкойському міськрайонному центрі зайнятості населення 24.02.2006 року. Згідно умов трудового договору ОСОБА_7 працювала продавцем продуктів харчування, з отриманням заробітної плати не нижче встановленого мінімальної розміру (а.с.7,8).

11.05.2006 року ОСОБА_7 звільнена з роботи за згодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП України. 14.06.2010 року трудовий договір № 92 від 24.02.2006 року знятий з реєстрації в Джанкойському міськрайонному центрі зайнятості населення (а.с.102-103).

ОСОБА_7 18.10.2007 року і 20.11.2007 року письмово зверталась до ФОП ОСОБА_6 із заявами про повернення трудової книжки. Будь - яких вимог щодо невиплати заробітної плати вказані заяви не містять. (а.с.19,21).

Відповідно до довідки Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_7 за звітний період з 1998 по 2007 рік нарахована заробітна плата з 26.02.2006 року по 10.05.2007 року 5616,50 грн. (а.с.24).

Відповідно до акту № 01-05-15/305 від 31.03.2009 року перевіркою, проведеною державним інспектором праці, встановлено, що ФОП ОСОБА_6 надані платіжні відомості за період з грудня 2005року по квітень 2007року. В платіжних відомостях з лютого 2006р по травень 2006р, з червня 2006р по квітень 2007р наявні підписи ОСОБА_7 про отримання грошей. Факт невиплати заробітної плати ОСОБА_7 ФОП ОСОБА_6 не підтверджується. (а.с. 153-155).

Постановою Джанкойського МВ ГУ МВС України в АР Крим( по обслуговуванню м. Джанкой та Джанкойського р-ну) від 25.12.2008року відмовлено в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_7 по факту невиплати заробітної плати приватним підприємцем ОСОБА_6 на підставі п.2 ст.6 КПК України. Вказана постанова містить посилання на те, що 18.06.2007року слідчим Джанкойського МВ було порушено кримінальну справу №10705260143 за обвинуваченням ОСОБА_7 в скоєнні злочинів, передбачених ч.1ст.191, ч.3 ст.191 КК України. Під час досудового слідства було допитана ОСОБА_7, яка вказала, що під час її праці у ФОП ОСОБА_6, ОСОБА_6 виплачував їй заробітну плату, але інколи утримував з її заробітної плати грошові кошти в рахунок погашення нестачі, оскільки під час її роботи була виявлена та нестача. ( а.с.155 - 157).

Довідками Джанкойського міськрайонного центру зайнятості, Джанкойської районної ВД ВФСС з ТВП АРК м. Джанкой, Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України, Джанкойської ОГНІ підтверджено відсутність у ФОП ОСОБА_6 заборгованості по обов'язковим платежам та відрахуванням за найманих працівників.( а.с.196-204)

Згідно розписки від 02.02.2006 року, ОСОБА_7 отримала в рахунок заробітної плати за січень, лютий, березень, квітень 2006 року у ОСОБА_6 1000 грн.( а.с.195) В судовому засіданні апеляційного суду АР Крим ОСОБА_7 підтвердила факт отримання цих грошей і написання нею розписки. Крім того, пояснила, що до лютого 2006року працювала у ОСОБА_6 без офіційного оформлення трудових відносин і за цей час заробітну плату отримувала регулярно.

ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що за зверненнями ОСОБА_7 його діяльність неодноразово була перевірена контролюючими та правоохоронними органами, в ході яких звернення щодо невиплати заробітної плати не підтвердились. Під час цих перевірок оригінали платіжних відомостей надавались ним за вимогою перевіряючих осіб, зокрема інспектору праці. Після проведення перевірок, надання документів у правоохоронні органи, оригінали платіжних відомостей зникли, тому він не зміг надати їх суду.

Колегія суддів приймає зазначені пояснення сторін, оскільки вони підтверджуються наявними у справі доказами.

Відповідно до ч.3 ст.10 та ч.4 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вищенаведеними доказами спростовується доводи позивачки щодо невиплати їй заробітної плати.

Відповідно до п. 2ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 303, 309 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 21 травня 2012 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_7 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про стягнення заробітної плати і компенсації частки грошових доходів в зв'язку з порушенням строків їх виплати відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: Чистякова Т.І. Любобратцева Н.І. Філатова Є.В.