2-а-123/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2011 року Подільський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гребенюк В.В.,

при секретарі - Миколаєць Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва, про зобов'язання здійснити перерахунок основної пенсії та додаткової пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва (надалі за текстом - відповідач), про зобов'язання здійснити перерахунок основної та додаткової пенсії та зобов'язання відповідача проводити нарахування основної та додаткової пенсії в майбутньому.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач відноситься до першої категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та отримав другу групу інвалідності. В обґрунтування правових підстав позову позивач посилається на положення ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до яких просить зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок державної пенсії з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком (основна пенсія) та додаткової пенсії з розрахунку 75 % мінімальної пенсії за віком за період з 17.04.2000 року.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідача було повідомлено належним чином (а.с. 18). Повідомлення про причини неявки до суду від відповідача не надходило.

Суд, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7 - 9), перебуває на обліку в відповідача та отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується посвідченням з вкладкою особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 (а.с. 10, 14), листом відповідача від 01.11.2010 року за № 798/Ч-756 (а.с. 12 - 13).

Відповідно до довідки до акту МСЕК серія КИЕ-1 № 511036 позивачу з 17.04.2000 р. безстроково встановлена 2-га група інвалідності, у зв'язку з тим, що захворювання пов'язане з ліквідацією наслідків на ЧАЕС (а.с. 16).

Відповідно до вимог ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст. 50 зазначеного вище Закону, особам, віднесеним до першої категорії, інвалідам ІІ групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

27.10.2010 року позивач звертався до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії (а.с.11).

Відповідно до листа відповідача від 01.11.2010 року за № 798/Ч-756 у здійсненні перерахунку пенсії позивачу було відмовлено (а.с. 5).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі № 1-29/2007 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. ст. 29, 36, ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст.ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року винесеним в результаті розгляду справи № 1-28/2008 щодо відповідності Конституції України окремих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік».

Згідно ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» № 422/96-ВР «Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені».

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу права, наданого Законом, є безпідставним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач дійсно є постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та має право на отримання пенсій у розмірах, передбачених ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання допомоги на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки. Відносини, що склалися між позивачем та відповідачами є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту ст. 3 та п. 2 ч. 1 ст. 17 КАС України.

Враховуючи Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) - зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Суд, згідно ч. 2 ст. 9 КАС України вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, враховуючи конституційні норми, суд приходить до висновку, що на момент здійснення виплат позивачеві, застосуванню підлягають норми ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно яких під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму. Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 162 КАС України одним із захистів порушених прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин є визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення та зобов'язання відповідача здійснити певні дії.

Разом з тим, адміністративний позов позивача потрібно залишити без розгляду в частині позовних вимог у зв'язку з наступним. До Подільського районного суду м. Києва дана позовна заява була подана з пропуском шестимісячного строку на її подання, визначеного ч. 2 ст. 99 КАС України.

Позивач із заявою про поновлення строку подання адміністративного позову не звертався.

Оскільки позовні вимоги стосуються порушення прав позивача за період з 17 квітня 2000 року, а до суду позивач звернувся лише 12 листопада 2010 року - після сплину більш ніж шість місяців з моменту порушення його прав, та не подав клопотання про поновлення такого строку, а можливість вирішення питання про поновлення строку за власною ініціативою суду чинним КАС України не передбачена, то відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов в частині позовних вимог, що стосуються періоду до 12 травня 2010 року, ухвалою суду було залишено без розгляду.

Разом з тим, не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов'язання відповідача проводити нарахування основної та додаткової пенсії у подальшому, оскільки вона не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Так, чинним законодавством не передбачено зобов'язання вчинення будь - яких дій на майбутнє, оскільки права позивача ще не порушені, а судовому захисту підлягають лише порушені права особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

За таких обставин, позовна вимога про негайне виконання рішення суду, підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 2, 17, 69, 71, 99, 100, 104, 105, 158, 159, 160, 162, 163, 167 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю - задовольнити частково;

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 основної (державної) пенсії в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком за період з 12 травня 2010 року з урахуванням проведених виплат;

В іншій частині в задоволенні позову відмовити;

Допустити негайне виконання постанови суду у межах суми стягнення за один місяць;

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Подільський районний суд м. Києва.

Суддя Гребенюк В. В.