А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д м. К И Є В А
Справа № 22 -6098/2012 р. Головуючий у 1 інстанції Шевчук О.П.
Доповідач Котула Л.Г.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2012 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого - судді Котули Л.Г.
Суддів: Волошиної В.М., Волкової Л.О.
При секретарі Полонській А.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 лютого 2012 року в справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредиту.
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13 лютого 2012 року позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредиту задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції заборгованість за кредитним договором в розмірі 230245 грн. 86 коп. , судові витрати в розмірі 1820 грн.
У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити з підстав , викладених у ній , перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Положенням ст.1054 ЦК України передбачено , що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит)
позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
В силу ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 12 липня 2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» ( далі -Банк ) та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 014/4006/74/15249 ( далі - Договір), умовами якого передбачено, що кредитор надає позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 16000 дол. США 00 центів. Під терміном «невідновлювальна кредитна лінія» розуміється кредитна лінія, при якій при отриманні позичальником повної суми кредитних коштів і досягнення ліміту кредитування подальша видача кредитних коштів позичальнику припиняється незалежно від фактичної суми заборгованості за кредитом на протязі дії кредитного договору (п.1.1. Договору).
Пунктом 1.2. Договору передбачено, що кредит надається на 120 місяців з «12» липня 2005 року по «12» липня 2015 року.
Погашення кредиту та відсотків за користування кредитом здійснюється щомісячно згідно графіку погашення кредиту та відсотків . Процентна ставка за користування кредитом складає 13 % річних ( п.п. 1.3, 1.4. Договору).
Кредитні кошти призначенні для придбання квартири (п. 2.1. Договору).
Кредитор має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції , у випадку невиконання позичальником умов цього договору та/або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту( п. 6.5 Договору).
Відповідно до п. 9.1. Договору за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених положеннями цього Договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу , за кожний день прострочення.
Позивач виконав свої зобов'язання за Договором .
В той же час , як випливає з матеріалів справи , відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором , яка станом на 22 березня 2010 року складає 24 187 дол. США 13 центів, що за офіційним курсом НБУ становить 192 534 грн. 39 коп.. .
В подальшому позивач уточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка станом на 17 жовтня 2011 року складає 28868 дол. США 42 центи, що офіційним курсом НБУ дорівнює 230245 грн. 86 коп. з яких:
· заборгованість по кредиту - 14616,47 дол. США (116576,58 грн.);
· прострочена заборгованість по кредиту - 8482,89 дол. США (67656,99 грн.);
· заборгованість по відсоткам - 77,58 дол. США (618,75 грн.);
· пеня за прострочення кредиту - 14047,32 дол. США (112037,21 грн.);
· пеня за прострочення відсотків -127,05 дол. США (1013,31 грн.).
Посилання в апеляційній скарзі на те , що судом порушені вимоги матеріального права, оскільки суд не застосував позовну давність, не заслуговують на увагу , так як договір був укладений з 12 липня 2005 року по 12 липня 2015 року, тобто строк дії договору закінчується лише в 2015 році.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
З зазначеним позовом позивач звернувся до суду у лютому 2010 року , а з наданого позивачем розрахунку вбачається , що розмір пені позивачем нарахований з 17.10.2010 року по 29.09.2011 року , тобто, в межах річного строку нарахована пеня за порушення строків погашення кредиту та відсотків за користування кредитом.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що мало місце порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
За таких обставин , колегія суддів не вбачає підстав до скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.. 303,304,307,308,315 ЦПК України , колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу, подану представником ОСОБА_1 ОСОБА_2 відхилити , а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий
Судді: