Справа № 2607/4019/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2012 року року Подільський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого - судді Декаленко В.С.
при секретарі - Кравцовій Ю.В.
за участю:
представника відповідача - Шевченко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Київспецтранс» про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд,-
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, мотивуючи свої вимоги тим, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.02.2012 року справу № 6-42807св11 за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Київспецтранс» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди було направлено на новий розгляд до Подільського районного суду м. Києва
Зазначає, що Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ результатом розгляду касаційної скарги ПАТ «Київспецтранс» було визначено, що судами першої та апеляційної інстанції не було надано правової оцінки щодо пояснень відповідача відносно необхідності зменшення розміру виплат їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу на розмір виплачених вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку, а також не встановлено розміру, в якому ці виплати були здійснені їй.
Посилається на те, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 59 994,36 грн., що була присуджена для сплати їй, в судовому засіданні (при першому розгляді справи) саме представником відповідача визначено зазначену суму шляхом бухгалтерських розрахунків та відповідно до діючого законодавства. Зазначена сума була погоджена сторонами в судовому засіданні при першому розгляді справи про що і зазначено в рішенні від 20.01.2011 року по справі № 2-5486/10 і обставина щодо розміру суми заробітку за час вимушеного прогулу не оскаржувалась відповідачем, а відповідач лише вважає, що із визначеної суми заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 59 994,36 грн. необхідно вирахувати суму вихідної допомоги в сумі 10 435,00 грн., яка була виплачена їй при незаконному звільнені відповідно до умов укладеного з нею трудового договору, а також відповідно до ст. 44 КЗпПУ, а саме при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1,2 і 6 статті 40 КЗпПУ.
Зазначає, що у неї для отримання вихідної допомоги у розмірі середнього заробітку в сумі 10 435,00 грн., а у відповідача для виплати цієї допомоги були всі правові підстави, а саме припинення трудового договору з підстав зазначених у пункті 2 статті 40 КЗпПУ, а тому відповідно до ст. 1215 ЦК України ці кошти не підлягають поверненню.
Крім того звертає увагу суду на те, що відповідач посилаючись на ст. 83 КЗпПУ вважає, що сума компенсації за невикористану відпустку в сумі 14 153,88 грн. також повинна бути вирахувана із загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Однак ці кошти, відповідно до закону, були виплачені їй при незаконному звільненні, а згодом на підставі рішення Подільського районного суду від 20.01.2011 року вона була поновлена на посаді та через те, що проти неї було влаштовано відкрите цькування на підприємстві та іншим співробітникам було заборонено спілкування з нею і вона була змушена звільнитися за власним бажанням одразу ж після поновлення, а тому компенсація за невикористану відпустку повинна була б бути виплачена їй все одно під час звільнення за власним бажанням, але оскільки вона була виплачена при незаконному звільненні, то при звільнення за власним бажанням вона їй вже не виплачувалась відповідачем.
В зв'язку з чим вважає, що вимоги відповідача щодо вирахування суми компенсації за невикористану відпустку в сумі 14 153, 88 грн. із загальної суми заробітку за час вимушеного прогулу не має під собою жодного обґрунтування.
Посилається на те, що за період з 21.11.2011 року по 10.01.2012 року вона частково, через органи виконавчої служби, отримала кошти в сумі 18046,30 грн. А тому сума, що підлягає виплаті складає 46 948,06 грн. (сорок шість тисяч дев'ятсот сорок вісім грн.) 06 коп. (59 994, 36 + 5000, 00 - 18046, 30 = 46 948,06 грн.). У зв'язку з чим звертається з даними позовом до суду.
В судовому засіданні позивачка вимоги підтримує з вищевикладених підстав, обгрунтуваши поясненнями, просить позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги визнає частково, а саме в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 36 476, 65 грн. В іншій частині вимог просить суд відмовити.
Заслухавши пояснення позивачки, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, в провадженні суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Київспецтранс» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.103-105), 20.01.2011 року рішенням суду позовні вимоги позивачки було задоволено частково, а саме суд вирішив: «Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково. Визнати незаконним та скасувати Наказ т.в.о. Голови правління Відкритого акціонерного товариства «Київспецтранс» від 26 липня 2010 року № 188к. Поновити ОСОБА_2 на посаді директора департаменту доходів та фінансів Відкритого акціонерного товариства «Київспецтранс». Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Київспецтранс» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 59 994 грн. 36 коп. та 5000 грн. 00 коп. - моральної шкоди. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Київспецтранс» на користь держави судовий збір в розмірі 68 грн. 49 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в розмірі 120 грн. 00 коп., всього - 188 грн. 49 коп. З задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2, відмовити».
25.10.2011 року ухвалою колегії суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва вищезазначене рішення суду було залишено без змін (а.с.191-192).
01.02.2012 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (а.с.216-218), рішення Подільського районного суду м. Києва від 20 січня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 жовтня 2011 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення 59994,36 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як вбачається зі змісту вищезазначеної ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, підставою для скасування рішення першої інстанції та ухвали апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення 59994,36 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, було те, що судами першої та апеляційної інстанції не було надано правової оцінки щодо пояснень відповідача відносно необхідності зменшення розміру виплат позивачці середнього заробітку за час вимушеного прогулу на розмір виплачених вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку, а також не встановлено розміру, в якому ці виплати були здійснені їй.
Так стаття 44 КЗпП України визначає, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Крім того відповідно до ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
При аналізі вищезазначених норм Закону вбачається, що вихідна допомога та компенсація за невикористану відпустку підлягають виплаті лише в разі звільнення працівника. Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивачці 27.07.2010 року на підставі Наказу № 26.07.2010 року було виплачено вихідну допомогу в розмірі 10 435, 00 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 14 153, 88 грн. (а.с. 9, 24).
Як вже зазначалося вище, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 20.01.2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково. І зокрема було поновлено ОСОБА_2 на посаді директора департаменту доходів та фінансів Відкритого акціонерного товариства «Київспецтранс» та стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Київспецтранс» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 59 994 грн. 36 коп. та 5000 грн. 00 коп. - моральної шкоди.
Відповідно ж до п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про доведеність необхідності зменшення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу на суму виплаченої вихідної допомоги в розмірі 10 435, 00 грн., оскільки зазначена сума підлягає стягненню лише в разі звільнення працівника з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, а не при його поновленні.
Крім того слід зазначити, що як вбачається з наданої суду Довідки ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві № 79/13 від 11.06.2012 року, на виконанні у Відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві перебуває виконавче провадження, щодо виконання виконавчого листа № 2-599 від 10.05.2011року виданого Подільським районним судом м. Києва про стягнення з ВАТ «Київспецтранс» боргу по заробітній платі у розмірі 64 994, 36грн. Станом на 11.06.2012 року ВДВС Подільського РУЮ м. Києва перерахувало на
рахунок ОСОБА_2 кошти у розмірі 18082,71грн. Залишок боргу
становить 46 911,65грн.
Враховуючи викладене, загальна сума яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки становить 36 476, 65 грн. (46 911,65грн. - 10 435,00 грн. = 36 476, 65 грн.).
Судом встановлено, що даний розмір суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який повинен бути виплачений позивачці також визнається і відповідачем.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки знайшли своє доведення в судовому засіданні частково, а тому і позов підлягає задоволенню частково, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 36 476, 65 грн.
На підставі викладеного, ст.ст. 40, 44, 83 КЗпП України, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 року № 100, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами трудових спорів», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 84, 88, 208, 209, 213-215, 217- 218, 223 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київспецтранс» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 36 476, 65 грн.
В іншій частині вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ Декаленко В. С.