Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2012 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів: Леванчука А.О., Матвєєвої О.А.,Макарчука М.А., Писаної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим про визнання виселення незаконним, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2012 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 09 квітня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він працював на посаді коменданта будівлі по АДРЕСА_1 на підприємстві ЗАТ «Кримводбуд», його трудовий стаж на зазначеному підприємстві складає 11,5 років. На сьогодні він є пенсіонером за віком, потребує житлової площі, з приводу чого стоїть на відповідному обліку місцевої ради. Під час роботи на ЗАТ «Кримводбуд» у грудні 2004 року йому було надано для проживання кімнату АДРЕСА_2. 04 травня 2007 року позивач звільнився з займаної посади за власним бажанням. Після виходу на пенсію він залишався проживати у вказаній кімнаті. 30 грудня 2008 року його було виселено на підставі розпорядження керівника ЗАТ «Кримводбуд». Позивач вважає, що його виселення є незаконним та просить визнати незаконними дії щодо його виселення з гуртожитку.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 09 квітня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить вказані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач не довів свого права на проживання саме у кімнаті АДРЕСА_2, беручи до уваги обставини, встановлені в ухвалі апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 серпня 2011 року, постановленої в справі за позовом ОСОБА_6 до Сімферопольської міської ради, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та неповнолітніх ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за участю третіх осіб про вселення.

Однак такий висновок зроблено судами без належного з'ясування предмету та підстав заявленого позову, без встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, оцінки їх доводів і наданих ними доказів та з порушенням норм матеріального права.

Так, судами встановлено, що позивачу рішенням від 30 вересня 2004 року профспілкового комітету ЗАТ «Кримводбуд» було надано для проживання кімнату (койко-місце) в гуртожитку ПМК-10 по АДРЕСА_2. На підставі цього рішення позивачу був виданий ордер від 9 листопада 2004 року на койко-місце у вказаному гуртожитку. 23 грудня 2004 року позивач був зареєстрований за вказаною адресою, що підтверджено відповідною відміткою у паспорті.

Вірно встановивши обставини справи суди не визначились із характером правовідносин, які склались між сторонами.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що йому чиняться перешкоди у проживанні в гуртожитку не тільки в кімнаті АДРЕСА_2, а взагалі за місцем його реєстрації.

Відмовляючи в задоволенні позову суди в порушення вимог статей 212-215 ЦПК України не перевірили: ким та яким чином чиняться перешкоди позивачеві щодо проживання у спірному гуртожитку, чи правомірні такі дії відповідача, чи був позивач у встановленому порядку виселений, визнаний таким, що втратив право на проживання тощо, та якими доказами це підтверджено.

Перевіряючи в апеляційному порядку законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд у порушення вимог ст. 303, 315 ЦПК України доводів апеляційної скарги належним чином не перевірив і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2012 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 09 квітня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.П. Пшонка

Судді: А.О. Леванчук

М.А. Макарчук

О.А. Матвєєва

Т.О. Писана