УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0191/1097/2012Головуючий суду першої інстанції:Трубніков Ю.Л.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Притуленко О.
"11" липня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіПритуленко О.В.,
СуддівЛоманової Л.О.,Кустової І.В.,
При секретаріШиловій К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом прокурора Ленінського району АР Крим, поданого в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про спонукання до виконання умов мирової угоди, за апеляційною скаргою прокурора Ленінського району А Крим на ухвалу Ленінського районного суду АР Крим від 7 червня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2012 року прокурор Ленінського району АР Крим в інтересах ОСОБА_6 звернувся з позовом до ОСОБА_7 з вимогами про спонукання відповідача до виконання умов мирової угоди, затвердженої 14 квітня 2000 року Артемівським міським судом Донецької області, шляхом примусового стягнення з відповідача несплаченої суми в розмірі 19670 доларів США та 30% річних з вказаної суми за кожен рік несплати, починаючи з 2003 року по 2010 рік.
Ухвалою Ленінського районного суду АР Крим від 7 червня 2012 року провадження у справі за позовом прокурора Ленінського району АР Крим, поданого в інтересах ОСОБА_6, закрите на підставі пункту 1 частини 1 статті 205 Цивільного процесуального кодексу України.
Не погодившись зі вказаною ухвалою, прокурор Ленінського району АР Крим в інтересах ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду по суті до суду першої інстанції.
На думку апелянта, закриваючи провадження у справі з мотивів неможливості розгляду спору в порядку цивільного судочинства, суд першої інстанції не врахував, що ухвала від 14 квітня 2000 року про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», не містить передбачених законодавством ознак та відомостей для визнання її виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою; відтак, єдиним способом захисту порушених прав ОСОБА_6 є звернення до суду з позовом про спонукання до виконання умов мирової угоди.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 2 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право», а провадження в цивільних справах відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи, а тому, на час постановлення ухвали суду першої інстанції суд мав керуватися положеннями ЦПК України в редакції, що існувала до внесення змін Законом України «Про судоустрій та статус суддів».
В силу ч.4 ст.179 ЦПК України в редакції 1963 року, яка діяла на час укладення між сторонами мирової угоди, про затвердження мирової угоди сторін суд постановляє ухвалу, якою одночасно закриває провадження у справі.
Мирова угода, як правило, виконується добровільно. У противному разі, мирова угода, затверджена судом, може бути підставою для примусового виконання.
Згідно зі статтею 124 Конституції України, статті 14 ЦПК України, статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Чинним законодавством України у разі невиконання судових рішень, які набрали законної сили, передбачена процедура їх примусового виконання.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах у випадках, передбачених законом.
Виконавчими документами є такі документи, що відповідають вимогам, зазначеним у ст. 18 цього Закону.
Згідно зі ст. 19 цього Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Якщо ухвала має силу виконавчого документа і підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень, така ухвала оформлюється з урахуванням вимог, встановлених Законом України «Про виконавче провадження».
Враховуючи зазначене, ухвала про визнання мирової угоди може бути виконавчим документом та підлягає виконанню у випадку, якщо її резолютивна частина відповідає вимогам цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Артемівського міського суду Донецької області від 14 квітня 2000 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 7) згідно умов якої ОСОБА_7 виплачує позивачу в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди в строк до 2010 року 110400 грн. (що еквівалентно 20 370 доларів США). Виплата здійснюється незалежно від коливання курсу долара США на момент фактичної виплати. Виплату ОСОБА_7 зобов'язується здійснювати починаючи з 2000 року в розмірі 50% від реально отриманого доходу. З 1 січня 2003 року на невиплачений залишок боргу до 25 грудня 2003 року нараховується 30% річних за цей рік, а в наступному ці 30% річних нараховуються кожний рік до повної сплати заборгованості.
На виконання вказаної ухвали 07 листопада 2005 року Артемівським міським судом Донецької області був виданий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 110400 грн. Постановою ВДВС Ленінського районного управління юстиції від 22 листопада 2005 року у відкритті виконавчого провадження відмовлено в зв'язку з тим, що у виконавчому листі не зазначена дата набрання судовим рішенням законної сили.
Закриваючи провадження у цивільній справі за вказаним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що зміст виконавчого листа, виданого позивачу, не відповідає вимогам пунктів 4, 5, 6 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», тому на підставі ст.369 ЦПК України, суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача, або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.
З урахуванням вказаного суд дійшов висновку, що питання, які пов'язані з виконанням умов мирової угоди, затвердженої ухвалою Артемівського міського суду Донецької області, підлягають вирішенню в порядку статті 368 ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження», тому спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Такий висновок суду слід визнати правильним, оскільки наявність виконавчого листа, виданого Артемівським міським судом Донецької області, свідчить про те, що ухвала про затвердження мирової угоди була звернена до примусового виконання.
Доводи прокурора щодо спливу строку, встановленого законом для примусового виконання вказаного виконавчого листа, не можна визнати підставою для скасування оскарженої ухвали, оскільки діючим процесуальним законодавством передбачений порядок вирішення питання про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Слід також зазначити, що з матеріалів справи не вбачається, що позивач вживав заходи щодо пред'явлення ухвали Артемівського міського суду Донецької області від 14 квітня 2000 року на виконання в порядку п.2 ч.2 ст.17 Закону «Про виконавче провадження».
Враховуючи, що мирова угода, затверджена судом, припускає добровільне її виконання, а Закон «Про виконавче провадження» направлений на примусове виконання рішень судів та інших органі, то у разі невиконання стороною умов такої угоди у добровільному порядку, заінтересована сторона має звернутися до суду, який видав ухвалу про затвердження мирової угоди, із заявою про зміну порядку її виконання, з добровільного на примусовий, що стане підставою для вчинення Державною виконавчою службою дій, спрямованих на примусове виконання.
Таким чином, виконання мирової угоди, яка затверджена ухвалою суду, врегульовано нормами процесуального права, у зв'язку з чим у сторін з укладенням такої угоди виникають цивільно-процесуальні права та обов'язки. Зокрема, право на зміну способу та порядку виконання такої ухвали, право на пред'явлення її до виконання.
Посилаючись на судову практику та Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997р., як на підтвердження можливості звернення з позовом про спонукання до виконання мирової угоди у разі ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди, апелянт не звернув увагу на те, що закриваючи провадження у справі, суд виходив з інших підстав. Поза увагою апелянта залишилося також те, що зазначені ним Роз'яснення втратили чинність з 26.12.2011, а згідно постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №18 від 26.12.2011 року зверненню до виконання підлягають мирові угоди, які викладені чітко й недвозначно, ті що стосуються лише предмету спору і не містять умови щодо застосування неустойки за невиконання її умов. Мирова угода, затверджена між сторонами, передбачає не лише обов'язок відповідача сплатити позивачу 20370 доларів США, а і сплату неустойки у вигляді 30% річних. При цьому період, за якій підлягає сплаті неустойка (з 2003 року по 2010 рік), викликає неясності, оскільки строк виплати основної суми встановлений до 2010 року.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 312 Цивільного процесуального кодексу України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312 та ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу прокурора Ленінського району АР Крим, подану в інтересах ОСОБА_6, відхилити.
Ухвалу Ленінського районного суду АР Крим від 7 червня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Притуленко О.В. Ломанова Л.О. Кустова І.В.