РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0191/1062/2012Головуючий суду першої інстанції:Красіков С.І.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Притуленко О. В.
РІШЕННЯ
"11" липня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіПритуленко О.В.,
СуддівЛоманової Л.О., Кустової І.В.,
При секретаріШиловій К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 13 квітня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2012 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Вимоги позову мотивовані тим, що 12 листопада 2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6 укладений договір, за умовами якого банк надав позичальнику строковий кредит у сумі 2087,8 грн. з терміном повернення по 12 листопада 2007 року та з умовою сплати за користування кредитом 2,0 відсотків на місяць.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання за договором ОСОБА_6 належним чином не виконала, позивач просив стягнути з неї заборгованість в розмірі 31745,89 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 1817,80 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 12132,93 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом - 338,28 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 15468,98 грн., штрафу (фіксована частина) - 500 грн. та штрафу (процентна складова) - 1487,90 грн.
Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 13 квітня 2012 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення з ухваленням нового - про задоволення позову.
На думку апелянта, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував положення ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України, згідно якої закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Крім того, суд не врахував, що згідно пункту 5.5. умов надання споживчого кредиту сторони домовилися про збільшення строку позовної давності стосовно виконання умов договору до 5 років, тому, враховуючи, що перебіг п'ятирічного строку починається з листопада 2007 року (дати закінчення строку дії договору), а позов банком пред'явлений у лютому 2012 року, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо пропуску банком строку позовної давності для звернення з позовом.
ОСОБА_6 подала заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість рішення, просить скаргу відхилити.
Судом апеляційної інстанції справа розглянута за відсутності сторін на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України, відповідно до положень ч.2 ст.197 цього Кодексу.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Обов'язок виконувати зобов'язання належним чином та заборона односторонньої відмови від зобов'язання передбачені статтями 525, 526 ЦК України.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 12 листопада 2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6 укладений договір, за умовами якого банк надав відповідачці строковий кредит у сумі 2087,8 грн. на строк 12 місяців - з 12 листопада 2006 року по 12 листопада 2007 року включно, з умовами сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 2,0 на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 28,19 грн. (а.с.4-7).
Із заяви позичальника №SІ20RX11420256 від 12 листопада 2006 року слідує, що ця заява, Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), а також Тарифи банку становлять укладений сторонами кредитний договір. Крім цього, відповідачка ознайомилася та була згодна із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, які були надані їй у письмовій формі, і своїм підписом підтвердила факт про надану їй повну інформацію про умови кредитування у ПриватБанку (а.с. 4, зворот).
Безспірно встановлено, що починаючи з грудня 2006 року відповідачка порушувала умови кредитного договору, в зв'язку з чим станом на 2 лютого 2012 року виникла заборгованість в сумі 31745,89 грн. (а.с.3).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції дійшов висновку щодо пропуску банком строку позовної давності, передбаченого статтею 257 ЦК України, для звернення до суду за захистом порушених прав.
Однак, з таким висновком погодитися не можна.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 статті 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Як свідчать матеріали справи, при укладенні кредитного договору, сторони скористалися вказаним правом і змінили тривалість позовної давності, зазначивши у пункті 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт»), що терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користуванні кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю в 5 років.
Враховуючи, що дія укладеного між сторонами договору триває до 12 листопада 2007 року, а банк звернувся до суду з позовом у лютому 2012 року, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про сплив строку позовної давності.
Невідповідність висновку суду обставинам справи призвела до неправильного вирішення справи, в зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню на підставі п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Враховуючи, що відповідачка порушила умови укладеного між сторонами договору, з неї на користь Банку слід стягнути заборгованість за кредитом в розмірі 1817,80 грн., заборгованість по процентам - 12132,93 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 338,28 грн., а також неустойку - штраф та пеню, яка підлягає нарахуванню за останній рік невиконання основного зобов'язання, в межах строку позовної давності за основним зобов'язанням.
Виходячи з того, що банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості 2 лютого 2012 року, то строк позовної давності щодо стягнення пені вираховується з 2 лютого 2011 року по 2 лютого 2012 року. Сума нарахованої пені за цей період складає 4588,09 грн.
Положеннями ст. 616 ЦК України передбачено право суду за певних умов зменшити розмір неустойки, яка стягується з боржника.
Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Як вбачається з матеріалів справи, основна сума боргу складає 1817,80 грн., заборгованість по відсоткам - 12132,93 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 338,28 грн. Отже, розмір нарахованої позивачем пені значно перевищує розмір основного боргу. Враховуючи майновий стан відповідачки (яка є одинокою матерю), відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання, розмір неустойки підлягає зменшенню до 500 грн., оскільки значно перевищує розмір завданих збитків.
За правилами ч. 1 і 5 ст. 88 ЦПК України судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст.309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 13 квітня 2012 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення про часткове задоволення позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».
Стягнути з ОСОБА_6 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №SІ20RX11420256 від 12 листопада 2006 року, яка склалася станом на 02 грудня 2011 року в сумі 16776,91 грн. (зокрема: 1817,80 грн. - заборгованість за кредитом, 12132,93 грн. - проценти за користування кредитом, 338,28 грн. - комісія за користування кредитом, 500 грн. - пеня, 500 грн. и 1487,90 грн. - штрафи); а також у відшкодування судових витрат 167,77 грн.
В решті вимог - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Притуленко О.В. Ломанова Л.О. Кустова І.В.