Справа № 2-2652/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"14" березня 2012 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Бірси О.В.

при секретарі - Бушура Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбуд Київенерго»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за спожиту електроенергію, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту електроенергію, посилаючись на те, що відповідач, будучи власником особового рахунку споживаючи електроенергію, свої зобов'язання щодо оплати спожитої електроенергії не виконує, в результаті чого утворилась заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 2222,22 гривень. Оскільки добровільно заборгованість, що утворилась, відповідач не погашає, просили стягнути зазначену суму боргу. А також застосувати ч. 2 ст. 625 ЦК України та стягнути з відповідача суму інфляційних втрат за весь час прострочення погашення заборгованості та три відсотки річних, а всього 2934,26 гривень, оплачений судовий збір в сумі 51 гривня та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 гривень.

В судовому засіданні представник позивача підтримуючи позов щодо стягнення заборгованості, просив стягнути її з відповідачів солідарно, посилаючись на те, що в ході розгляду справи встановлено, що лічильник обліку спожитою електроенергії встановлено один на чотири кімнати, власниками яких є саме відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в судовому засіданні проти стягнення з них суми заборгованості заперечували посилаючись на те, що вони з відповідачами є власниками окремих кімнат, але лічильник обліку спожитої електроенергії встановлено один на всі чотири кімнати й договір укладено лише з відповідачем ОСОБА_1. Протягом всього часу вони частково сплачують за спожиту електроенергію, в той час як відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 жодного разу не давали коштів на оплату електроенергії. Й зазначена сума заборгованості утворилась саме з вини відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3. З метою уникнення утворення заборгованості вони неодноразово звертатись до позивача з заявами про встановлення окремих лічильників на кожну кімнату, але отримували відмову. Крім того, зазначили, що в квартирі фактично не проживають і електроенергію не споживають. Тому в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з них суми заборгованості просили відмовити.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками кімнат в квартирі АДРЕСА_1 (а.с.41).

Договір на постачання електроенергії укладено з відповідачем ОСОБА_1 та встановлено один лічильник на кімнати №№ 1-4 в квартирі АДРЕСА_2.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електроенергетику»від 16.10.1997 року за № 575/97-ВР із змінами та доповненнями, відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, регулюються цим законом та іншими нормативно-правовими актами. Так, взаємовідносини між громадянами (фізичними особами -споживачами електричної енергії) та енергопостачальниками, в тому числі порядок укладення договорів та порядок розрахунків за спожиту електричну енергію, регулюються відповідно до Правил.

Наявність відносин між сторонами, а отже і виникнення цивільних прав та обов'язків, підтверджується діями сторін: позивач здійснює постачання електричної енергії та через Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр Київської міської державної адміністрації»щомісяця надсилає відповідачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а відповідачі мають здійснювати оплату виставлених рахунків.

Відповідно до п.п. 19, 21 Правил розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку.

Відповідно до п. 20 Правил, розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду .електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Пунктом 48 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1997 року № 1357, споживач несе відповідальність за прострочення терміну внесення платежів за електричну енергію.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться..

Таким чином, відповідачі зобов'язані вносити плату за спожиту електричну енергію.

При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідачів суму заборгованості солідарно.

Заперечуючи проти вимог, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 просили розділи обов'язки співвласників кімнат щодо оплати електроенергії між всіма відповідачами окремо, оскільки протягом всього часу вони оплачують за спожиту електроенергію з розрахунку ? частина спожитою електроенергії та надали суду копії квитанції про оплату за спожиту електроенергію за період 2006-2011 роки.

З розрахунку заборгованості за спожиту електроенергію вбачається, що за весь період часу з 2001 року по 2001 рік до сплати було нараховано 5614,36 гривень.

Згідно квитанцій наданих відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за зазначений період вони сплатили 2896,80 гривень, тобто більше ніж половину вартості спожитої електроенергії.

Тому, враховуюючи те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, доказів на спростуванні наявної у них заборгованості за спожиту електроенергію не надали, суму сплачену відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_4, та суму заборгованості, відносно до загальної суми, нарахованої за спожиту електроенергію, суд приходить до висновку, що заборгованість виникла з вини відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і саме з них слід стягнути суму боргу та відмовити у задоволення вимог щодо стягнення суми заборгованості з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4.

Відповідно ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, враховуючи те, що доказів про погашення суми заборгованості ні відповідачем ні її представником не надано, з відповідача слід стягнути існуючу суму заборгованості.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Тобто з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід стягнути на користь позивачу суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції та три проценти річних відповідно до наданого позивачем розрахунку (а.с.7) у загальному розмірі 2934,26 гривень, в тому числі інфляційна складова та три проценти річних -712,04 гривень.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача підлягають понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 51 гривня та оплаті витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 218, 257, 526, 543, 625,714 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 88, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 294 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбуд Київенерго»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за спожиту електроенергію -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»заборгованість за спожиту електроенергію у розмірі 2222,22 гривень, суму 3% річних та інфляційну складову боргу в розмірі 712,04 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 гривень та судовий збір у розмірі 51 гривня, а всього 3015 (три тисячі п'ятнадцять) гривень 26 копійок.

В задоволенні решти вимог -відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.

С у д д я :