Справа № 2-6126/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"14" лютого 2012 р.Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді -Бірси О.В.

при секретарі - Бушура Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу посилаючись на те, що 25 листопада 2010 року між ним та відповідачем було укладено мирову угоду про врегулювання спору щодо стягнення боргу, відповідно до якої вони погодили суму заборгованості відповідача у розмірі 5000 доларів США та 500 гривень, яку останній зобов'язався погасити протягом грудня 2010 року -вересня 2011 року рівними частинами по 500 доларів США або гривневий еквівалент зазначеної суми щомісячно. Перший платіж відповідач повинен був здійснити до кінця грудня 2010 року, який складався з 500 доларів США щомісячного платежу та 500 гривень судових витрат. Проте, відповідач свої зобов'язання за мировою угоду не виконував, на неодноразові звернення позивача щодо виконання мирової угоди обіцяв здійснити погашення заборгованості згідно графіку. Оскільки жодних дій на виконання своїх зобов'язань за мировою угодою відповідач не виконав, просив стягнути з ОСОБА_2 суму заборгованості у розмірі 5000 доларів США, що еквівалентно 39885 гривень та 500 гривень, а всього 40385 гривень та понесені ним судові витрати по сплаті судового збору.

В судовому засіданні представник позивача в інтересах позивача заявлені вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що підписавши мирову угоду сторони врегулювали таким чином спір про стягнення заборгованості, погодили суму боргу, строк та порядок погашення заборгованості. Мирову угоди було визнано та затверджено судом, а провадження по справі закрито. Після укладення мирової угоди відповідач частково виконував свої зобов'язання, сплачуючи на користь позивача частково заборгованість протягом лютого-травня 2011 року, сплативши 1900 гривень. Разом з тим, протягом всього часу з моменту укладення та затвердження мирової угоди позивач будь-яких дій щодо виконання мирової угоди не здійснював, вимог щодо її виконання не висував. В задоволенні позову просив відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, 23 листопада 2010 року під час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості сторони досягли мирової угоди щодо врегулювання спору, відповідно до якої погодили суму заборгованості відповідача у розмірі 5000 доларів США та 500 гривень судових витрат, які відповідач повинен був погашати щомісячно з грудня 2010 року по вересень 2011 року рівними частинами по 500 доларів США або гривневий еквівалент зазначеної суми. Перший платіж відповідач повинен був здійснити протягом грудня 2010 року у розмірі 500 доларів США та 500 гривень судових витрат (а.с.4-5).

Ухвалою суду від 25 листопада 2010 року мирову угоду сторін визнано та затверджено судом, а провадження по справі закрито (а.с.6).

Звертаючись до суду позивач просив стягнути з відповідача суму не сплачену за мировою угодою у розмірі 5000 доларів США, що еквівалентно 39885 гривень та 500 гривень судових витрат, а всього 40385 гривень, посилаючись на невиконання відповідачем умов мирової угоди.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача надав копії квитанцій про часткове виконання відповідачем мирової угоди та погашення заборгованості у розмірі 1900 гривень (а.с.19-20).

Не заперечуючи факту отримання позивачем зазначених коштів, представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог та ухваленні рішення про стягнення боргу, зазначивши, що за відсутності рішення суду про стягнення заборгованості позивач позбавлений можливості звернутись за примусовим виконанням рішення.

Такі доводи представника позивача не можуть бути прийняті судом з огляду на те, що ухвалою суду від 25 листопада 2010 року визнано та затверджено мирову угоду сторін, встановлено строк та порядок її виконання й провадження по справі про стягнення заборгованості закрито. Зазначена ухвалу суду набрала законної сили.

Згідно ч.1 ст. 208 ЦПК України ухвала є формою судового рішення.

За нормою ст. 14 ЦПК України судові рішення що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян та підлягають виконанню на всій території України.

Отже, ухвалу суду про затвердження мирової угоди сторін, як форма судового рішення, підлягає виконанню.

Згідно ч.1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, в тому числі й виконавчих листів, які видаються судами на виконання судових рішень.

Тобто, у разі невиконання ухвали суду про визнання та затвердження мирової угоди відповідачем, позивач має право на примусове виконання такої ухвали у встановленому порядку.

Будь-яких інших доводів на підтвердження заявлених вимог представником позивача в судовому засіданні не наведено.

Таким чином, аналізуючи доводи та заперечення представників сторін, обставини встановлені в судовому засіданні в сукупності з наданими суду письмовими доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення суми заборгованості, яка повинна бути сплачена відповідачем на підставі мирової угоди, що затверджена судом, є необґрунтованими й задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 610, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 14, 58, 60, 61, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу -відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С у д д я: