ПРОЕКТ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 червня 2012 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Леванчука А.О., Макарчука М.А., Матвєєвої О.А., Писаної Т.О.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до комунального підприємства "Київпастранс", треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, про вселення та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою комунального підприємства "Київпастранс", подану представником Борухою В.А., на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2012 року,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2011 року ОСОБА_6 звернулася з позовом до комунального підприємства "Київпастранс" (далі - КП "Київпастранс", треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, про вселення та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що з 1989 року її батько, ОСОБА_10, працював водієм тролейбусу ТКП «Київелектротранс» (на даний час - КП "Київпастранс". У 1992 році йому та його родині була надана кімната АДРЕСА_1, в якій вони мешкали до 1996 року. Її мати, ОСОБА_7, з 1995 року до 2007 року також працювала у ТКП «Київелектротранс». У липні 1996 року шлюб між батьками було розірвано.
13 вересня 1996 року її матері був виданий ордер № 16 на кімнату АДРЕСА_1, де вони мешкали до 2000 року. У 2000 році народився її молодший брат і для зручності їх вселили у кімнату № 333 цього гуртожитку. У серпні 2010 року її мати разом із братом стали мешкати окремо, а вона з чоловіком мала намір залишитися проживати у кімнаті № 333, про що повідомила відповідача. За для цього вона написала заяву про прийняття її на роботу у КП "Київпастранс", наказом якого від 29 вересня 2010 року № 144К вона була прийнята на посаду диспетчера шляхового відділу ОРД. Незважаючи на це, її примусово було виселено із кімнати № 333 та вселено у кімнату № 318.
Вважаючи такі дії відповідача незаконними, позивач просила вселити її у кімнату АДРЕСА_1, згідно ордера № 16 від 13 вересня 1996 році; стягнути з відповідача на її користь 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2012 року, позов ОСОБА_6 задоволено частково, вселено її у кімнату № 433 у гуртожитку № 1 комунального підприємства "Київпастранс", що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1тис. грн. на відшкодування моральної шкоди. У решті позову - відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування ухвалених у справі судових рішень, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_6, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про те, що переселення позивачки з однієї кімнати в іншу відбулося без дотримання вимог законодавства, а саме ч. 2 п. 19 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 208.
Однак такий висновок свідчить про неповне з'ясування судами обставин справи.
Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Оскаржувані у справі судові рішення вказаним вимогам не відповідають.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди не звернули уваги на те, що у спірній кімнаті проживають інші особи, які не буди залучені судом до участі у справі в якості співвідповідачів, у порушення вимог ст. 33 ЦПК України, чим фактично позбавлено їх прав, передбачених ст. 31 ЦПК України, які притаманні лише стороні у справі.
Крім того, суди не перевірили заперечення відповідача КП "Київпастранс" про вселення позивача у гуртожиток на підставі ордера без зазначення конкретної кімнати; про право власника здійснювати своє право власності на гуртожиток шляхом переселення його мешканців з однієї кімнати в іншу.
З'ясування цих обставин має суттєве значення для вирішення спору.
Враховуючи вищезазначене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу комунального підприємства "Київпастранс", подану представником Борухою В.А., задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка Судді: А.О. Леванчук М.А. Макарчук О.А. Матвєєва Т.О. Писана