Справа № 1304/2-1427/12 Головуючий у 1 інстанції: Курилець А. Р.
Провадження № 22-ц/1390/3919/12 Доповідач в 2-й інстанції: Гірник Т. А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2012 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого судді- Гірник Т.А.
суддів - Монастирецького Д.І., Мацея М.М.
секретаря - Мариняк О.І.
з участю представника третьої особи Органу опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради Лесь А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк», третіх осіб без самостійних вимог ОСОБА_5, Органу опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. про визнання недійсними кредитного договору, іпотечного договору та договору поруки ,
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач ОСОБА_3 14 лютого 2012 року звернувся з позовом до ВАТ «ВТБ Банк»про визнання недійсним з моменту укладення Кредитного договору № 10.06/ 07 -КД в редакції від 13.01.2009 року, укладеного 18.06.2007 року між ВАТ «ВТБ Банк»та ОСОБА_3, предметом якого було надання позивачу для споживчих цілей 72 000 доларів США. Просив визнати недійсним іпотечний договір від 18. 06. 2007 року, за яким у забезпечення виконання зобов»язання за кредитним договором, позивачем передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: належні йому на праві власності будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою площею 0, 0400 га . Згода на його укладання органом опіки та піклування не надавалась, в будинку зареєстроваано та проживають двоє неповнолітніх дітей, чиї права порушуються вканим договором. Також просив визнати недійсним з моменту укладення договір поруки № 10. 06/07-ДП -1 між ВАТ ВТБ Банк та ОСОБА_5 як поручителем від 18. 06 2007 року з підстав ч. 1 ст. 559 ЦК України. Рішенням суду у позові відмовлено.
Рішення суду оскаржив представник позивача ОСОБА_7- ОСОБА_4 Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд до прийшов помилкового висновку про безпідставність вимог, оскільки не доведено виконання банком при укладенні Кредитного договору вимог п. 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Нацбанку України від 10.05. 2007 року № 168 , а такими передбачено обов»язок банків у разі надання кредиту в іноземній валюті під час укладення кредитного договору попередити споживача про несення ним валютних ризиків під час виконання зобов»язань за цим договором. Банком не виконано у повній мірі п. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів». Суд помилково дійшов висновку, що зміст та обсяг письмового ознайомлення у п. 2.6 Кредитного договору та у заяві-анкеті, що заповнювалась позивачем перед укладенням договорів, відповідає вимогам, які зазначені у п.п. «а»- «і» ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів».
Суд безпідставно відмовив у задоволенні заяви від 29.03.2012 року про витребування доказів належного ознайомлення ОСОБА_3 про валютні ризики, що привело до неповного з»ясування обставин справи.
Висновки суду суперечать позиції Конституційного суду України,висловленій у Рішенні від 10 .11. 2011 року № 15-рп /2011 щодо офіційного тлумачення положень п.п. 22, 23 ст.1 , ст. 11, ч .8 ст. 18, ч. 3 ст. 22 ЗУ « Про захист прав споживачів».
Крім того, вважає порушеними інтереси неповнолітніх дітей, що зареєстровані у будинку станом на 13.09. 2009 року, а саме в редакції договору на цей час позивач просив визнати такий договір недійсним з моменту укладення. Судом порушено вимоги ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», що діє з 01.01. 2006 року. За таких обставин просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову .
В судовому засіданні представник третьої особи Органу опіки та піклування Галицької районної адміністрації висловився про підтримання апеляційної скарги. Мотивує тим, що на час укладення доадткової угоди 13.09. 2009 року неповнолітні діти позивача були зареєстровані у будитнку, що є предметом іпотечного договору, а тому на укладення цієї угоди потрубна була згода Органу опіки та піклування.
Апелянт та його представник повторно не з»явились в судове засідання. Будучи належно -18.06.2012 року повідомленим про призначення справи до розгляду за апеляційною на 25 червня 2012 року на 11 годин 30 хв., про що наявна розписка на а.с. 95, ОСОБА_3 22. 06. 2012 року скерував клопотання про відкладення розгляду справи по причині його необізнаності про призначення справи до розгляду за апеляційною скаргою на 25. 06. 2012 року а також перебування у відпустці представника ОСОБА_4, хоча заява про відкладення справи подана останнім . Повістка про розгляд справи за апеляційно. скаргою 09.07. 2012 року 11 год. 15 хв. отримана апелянтом 04.07.2012 року. Належним чином про судові засідання повідомлені інші учасники процесу, тому судова колегія вважає можливим розгляд справи за апеляційною скаргою, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає .
Відповідно до вимог ст.ст.11,59,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповіднсті до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законим є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обргунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досіджені в судовому засіданні.
Матеріалами справи встановлено, що 18.06. 2007 року сторонами укладено Кредитний договір № 10.06/ 07 -КД з додатком № 1 -графіком погашення кредиту та одночасно укладено іпотечний договір та договір поруки № 10. 06/07-ДП -1 між ВАТ ВТБ та ОСОБА_5, ОСОБА_3 13.01. 2009 року сторони підписали додаток № 2 до кредитного договору, яким встановлено конкретну дату кожного місяця внесення платежів за кредитним договором. З долученого позивачем до справи копії додатку № 2 до крединого договору убачається, що такий стосується періоду внесення платежів з часу укладення цього до кредитного договору до 29.02.2012 року та з 28.04.2017 року до 16.06. 2017 року -строку користування кредитом , обумовленого договором / а.с. 8 /.
Суд погодився з мотивами позову позивача про поширення на правідносини між сторонами ЗУ «Про захист прав споживачів», що також випливає із рішення КС України від 10.11.1011 року № 15-рп/2011р. та дійшов вірного висновку і вірно застосував ст. 627 ЦК України, яка регламентує, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що надавало сторонам право укласти договір в іноземній валюті.
Позивач вільно обрав можливість отримання кредиту саме в іноземній валюті, а отже при належній завбачливості міг виходити з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації.
Мотиви апеляційної скарги про те, що суд не врахував, що відповідачем на час укладення кредитного договору не виконано вимоги п 3.8 Постанови НБУ № 168 від 10.05.2007 року, діючої на час укладення договору та вимог ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів»- спростовано матеріалами справи. За змістом зазначеного пунтку Постанови НБУ -у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов»язані під час укладення кредитного договору: попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов»язань за кредитним договором несе споживач; надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов»язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов»язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним. Однак, виходячи з умов кредитного договору, споживчий кредит надавався у іноземній валюті і в такій позивач зобов»язаний був його повертати за умовами додатку № 1 до кредитного договору від 18. 06. 2007 року. Погодження з такими умовами підтверджено мотивами позову.
Суд дійшов вірного висновку про те, що виходячи із заповненої 23.05.2007 року позивачем заяви-анкети перед укладенням кредитного договору,позивач ствердив надання банком в письмовій формі та у повному об»ємі інформацію, передбачену п. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів»/ а.с. 55/. Доказів не надання такої інформації позивач суду не надав.
Мотиви апеляційної скарги про порушення прав володіння та користування будинком АДРЕСА_1 - предмета іпотеки за договором 18.06.2007 року /а.с. 9/- неповнолітніх дітей позивача є спростованими.
У виходячи із змісту ст. 177 Сімейного Кодексу України, в чинній на момент укладення оскаржуваних договорів редакції, на батьків покладається обов»язок дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Батьки вирушують питання про управління майном дитини спільно. Дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається у разі гарантування збереження її права на житло.
Із матеріалів справи убачається, що на час укладення трьох договорів 18.06.2007 року ніхто, у тому числі одноосібний власник ОСОБА_3 не були зареєстровані у будинку АДРЕСА_1 Тому правових підстав заручатись погодженням органу опіки станом на укладення 18.06.2007 року , в тому числі іпотечного договору -не було, що ствердив представник третьої особи органу опіки та піклування у судовому засіданні. Виходячи із даних довідки з місця проживання про склад сім»ї і прописки неповнолітня ОСОБА_8, 2002 року народження зареєстрована у будинку 16.05. 2008 року , ОСОБА_9 , 2008 року народження зареєстрована 23. 04. 2009 року./ а.с. 16/ . Дані довідки дають підстави для висновку про те , що це не є першим місцем реєстрації неповнолітніх дітей. Крім того,позивач не надав доказів порушення прав його неповнолітніх дітей укладенням оскаржуваних договорів.
Виходячи із переліку активів позивача, як позичальника, на момент укладання кредитного договору, останній володів іншим нерухомим та рухомим майном, в тому числі іншим житлом у м. Києві площею 102 , 6 м кв та м. Львові площею 77, 9 м кв., окрім будинку АДРЕСА_1 що є предметом договору іпотеки.
Звертаючись з вимогою про визанння недійсним договору поруки № 10.06/07-ДП-1 від 18.06.2007 року з моменту його укладення, позивач посилається на ч. 1 ст. 559 ЦК України, котра врегульовує питання припинення поруки.
Водночас вимоги про визнання недійсним цього договору з мотивів ч. 2 ст. 548 ЦК України не доведено, оскільки відсутні підстави для визнання недійсним кредитного договору.
Колегія суддів звертає увагу на те, що звертаючись з позовом до суду в лютому 2012 року з вимогами про визнання недійсними правочинів, укладених 18 черваня 2007 року, в тому числі з врахуванням додатку № 2 до кредитного договору від 13.01. 2009 року, яким лише змінено графік погашення кредиту із визначенням конкретного дня кожного місяця внесення чергового платежу, у тому числів з посиланням на рішення КС України від 10. 11. 2011 року № 15-рп /2011 року - позивач не вказав коли саме усвідомив порушення свого права як споживача послуг відповідача, якими обставинами це було викликано, протягом значного терміну часу / понад 5 років / погоджувався з умовами усіх оскаржуваних договорів та понад три роки з умовами кредитного договору в оскаржуваній редакції.
Отже правочини, що оскаржуються відповідають вимогам законодавства, яке діяло на момент їх вчинення. Передбчених законом підстав для визнання їх недійсними судом не встановлено, з чим погоджується колегія суддів, а тому приходить до висновку, що суд першої інстанції фдійшов вірного висновку про безпідставність позову.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст. 308, ст.313, п.1 ч.1 ст. 314, ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя Гірник Т.А.
Судді Монастирецький Д.І.
Мацей М.М.