Справа № 2610/15500/2012

У Х В А Л А

іменем України

03 липня 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Саадулаєва А.І.

при секретарі Голубенко Т.В.

розглянувши подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві ОСОБА_1, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника,

в с т а н о в и в :

Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві ОСОБА_1, (далі -заявник) у червні 2012 року звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_2 за кордон без вилучення паспорту громадянина України.

Представник заявника у судове засідання не зявився. Суд вбачає можливим розгляд справи у його відсутність, оскільки участь представника заявника не є обов`язковою.

Розглянувши подання, дослідивши матеріали справи, суд знаходить, що вказане подання задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до статті 377-1 Цивільного процесуального кодексу України, питання про тимчасове обмеження боржника -фізичної особи або керівника боржника -юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Згідно статті 21 Конституції України, усі люди є вільними і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

За змістом статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ч. 2 статті 12 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»від 11 грудня 2003 року № 1382-IV свобода пересування обмежується щодо: осіб, до яких відповідно до процесуального законодавства застосовано запобіжні заходи, пов'язані з обмеженням або позбавленням волі; осіб, які за вироком суду відбувають покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі; осіб, які згідно із законодавством перебувають під адміністративним наглядом; осіб, які згідно із законодавством про інфекційні захворювання та психіатричну допомогу підлягають примусовій госпіталізації та лікуванню; шукачів притулку та осіб, які звернулися за наданням їм статусу біженця до прийняття відповідного рішення компетентним органом (про надання цим особам притулку чи статусу біженця); іноземців та осіб без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України; осіб, яких призвано на дійсну строкову службу до Збройних Сил України та інших, утворених відповідно до законів України, військових формувань; іноземців, які перебувають у складі військових іноземних підрозділів і які мають статус військового.

Відповідно до пункту 18 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

У своєму поданні державний виконавець відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м. Києва ОСОБА_1, зазначив, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань покладених на нього судовим наказом Шевченківського районного суду міста Києва від 17.05.2009 року у справі № 2н-723/09, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «АЛЛО»- 12170,00 грн.

Проте, жодного належного та допустимого доказу, передбаченого ст. 58, 59 ЦПК України, який би мав відношення до подання державного виконавця, та який би підтверджував факт того, що ОСОБА_2 ухиляється від добровільного виконання своїх зобов'язань та може виїхати за межі України суду не надано.

Зважаючи на те, що норми Конституції України є нормами прямої дії, з урахуванням того, що заявником не надано доказів, які свідчать про ухилення боржника від виконання зобов'язань, вважаю, що встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду для громадянина ОСОБА_2 є прямим та грубим порушенням його конституційних прав та свобод. За таких обставин, підстав для задоволення даного подання не вбачається.

Керуючись статтею 377-1 Цивільного процесуального кодексу України,

у х в а л и в :

У задоволенні подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_2 за кордон без вилучення паспорту громадянина України-відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

СУДДЯ: