У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2012 рокум. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ситнік О.М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 05 квітня 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» у особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» у особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про внесення змін до кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02 лютого 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 квітня 2012 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 11 липня 2008 року № 223337064 у розмірі 1 758 208 грн., з яких: сума непогашеного кредиту - 1619 028 грн. 71 коп., заборгованість за простроченими відсотками 99 874 грн. 10 коп., пеня за порушення строків сплати кредиту - 3673 грн. 83 коп., пеня за порушення строків сплати відсотків - 35 631 грн. 36 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими.

Судами першої та апеляційної інстанції, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно, всебічно досліджено і оцінено обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ч. 1 та ч. 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Встановлено, що 11 липня 2008 року між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 223337084 за яким відповідно до умов кредитування за програмою «Будівництво власного житла» відповідачці надано кредит у розмірі 200 тис. доларів США на будівництво власного житла з виплатою процентів у розмірі 13,5% річних зі строком кредитування 48 місяців. 25 лютого 2010 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №223337064 від 14 липня 2008 року відповідно до якої строк кредиту був збільшений на 182 календарних дні, тимчасово на період з 14 березня 2010 року до 14 лютого 2011 року і сторони домовилися зменшити розмір щомісячного платежу позичальника за кредитним договором.

Зобов'язання відповідачка належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором. 14 квітня 2011 року позивач направив на адресу відповідача вимогу про дострокове виконання грошових зобов'язань, проте, відповідачка вимогу залишила без виконання.

Суди обґрунтовано дійшли висновку про стягнення з ОСОБА_2 боргу за кредитним договором. Доказів на підтвердження наявності істотної зміни обставин, які б робили неможливим виконання договору ОСОБА_2 судам не надано, а тому підстав для розірвання договору не вбачається.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

На підставі наведеного та керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» у особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» у особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про внесення змін до кредитного договору.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ О.М. Ситнік