ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2012 р. Справа № 2а/0470/11031/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіНіколайчук С.В.
при секретаріБринза О.В.
за участю представників:
від позивача - від відповідача - Кайнога Є.В. (дов. у справі) Гопайца С.І., Дерець Т.В.(дов. у спр.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства компанія "РАЙЗ" до Дніпропетровської митниці про визнання нечинними податкових повідомлень
ВСТАНОВИВ:
02 вересня 2011 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства компанія «РАЙЗ» (далі ПАТ «Компанія «Райз»), в якій позивач просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення форми «Р» Дніпропетровської митниці від 10 серпня 2011 року №135 про сплату мита за товари, що ввозяться на територію України, в сумі 329 800,81 грн. та про застосування штрафної санкції в розмірі 07 грн.; визнати нечинним податкове повідомлення-рішення форми «Р» Дніпропетровської митниці від 10 серпня 2011 року №13 про сплату податку на додану вартість в сумі 65 959,12 грн. та про застосування штрафної санкції в розмірі 07 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що позивачем було укладено зовнішньоекономічний контракт №JD-M6-UA 2009 від 18.08.2008 року поставки сільськогосподарської техніки, запчастини і інший товар, а саме: бункери - пневмопричіпи John Deere мод.1910. Ці бункери були задекларовані в комплекті з зерновими сівалками за кодом УКТЗЕД 8432301900 та оформлені за ВМД; при розрахунку податкових зобов'язань за цими ВМД платником податків була вірно застосована ставка мита 0%, яка встановлена законодавством України для товарів підкатегорії 8432301900 згідно з УКТЗЕД, тому, на думку позивача, висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки №Н47/11/110000000/13980201 від 11.07.2011 року, про те що, позивачем при митному оформленні товару порушено Закон України від 05.04.2001 року №2371-ІІІ «Про Митний тариф України» із змінами, внесеними Законом України від 31.05.2007 року №1109-V, та Розділ 5 «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України щодо визначення податкового зобов'язання по податках, контроль за справлянням яких покладений на митні органи, за наведеними у акті вантажним митними деклараціями внаслідок неправильної класифікації товарів, неправомірні, оскільки визначені митницею товари за УКТЗЕД є єдиним посівним комплексом по одному комерційному інвойсу, що дозволяє класифікувати їх як один товар в товарній позиції 8432 УКТЗЕД. А отже незаконними є і оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Ухвалою суду від 06.09.2011р. відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/11031/11 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 15.09.2011р; в зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів судовий розгляд справи відкладено на 27.09.2011 року.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких стверджує, що підставою для проведення перевірки стали виявлені Держмитслужбою України, за результатами аналізу бази даних оформлених ВМД, факти невірної класифікації товарів згідно УКТЗЕД. Відповідач вважає, що ввезений позивачем товар підпадає під товарну підкатегорію згідно УКТЗЕД - 8716200000, для товарів цієї товарної під категорії законодавством України встановлена ставка ввізного мита на рівні 10%, що і стало підставою для нарахування податкових зобов'язань.
В зв'язку з необхідністю витребування копій митних декларацій судовий розгляд справи відкладався на 04.10.2011 року, 18.10.2011 року.
В зв'язку з необхідністю призначення товарознавчої експертизи та надання сторонами питань, які слід з'ясувати експерту, судовий розгляд справи відкладено на 20.10.2011 року.
Ухвалою суду від 28.05.2012 року поновлено провадження у справі за позовом ПАТ «Компанія «Райз» до Дніпропетровської митниці про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з тим, що 22.05.2012 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов висновок судово-товарознавчої експертизи №74-12 Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз та справу призначено до розгляду на 05.06.2012 року.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоч були належним чином повідомлені; причин неявки в судове засідання не повідомили, через що судовий розгляд справи відкладався на 14.06.2012 року, а в подальшому на 21.06.2012 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.
Представники відповідачів в судовому засіданні в задоволені позову просили відмовити.
Заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зробив висновок, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
18 серпня 2008 року між позивачем (покупець) та «John Deere International GmbH» (Швейцарія, продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №JD-M6-UA 2009 від 18.08.2008 року, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує сільськогосподарську техніку, запасні частини та інший товар, що обумовлено кількістю, цінами та умовами поставки, зазначеними окремо в Інвойсах і можливих доповненнях до контракту, які є невід'ємною частиною цього контракту і завіряються печатками і підписами сторін. Максимальна загальна вартість контракту складає 150 000 000 евро.
При здійсненні митного контролю товарів за вантажно-митними деклараціями (далі ВМД) від 03.02.2011 №10040000/2011/000444; від 03.02.2011 року №110040000/2011/000956; від 22.03.2011 №110040000/2011/001308; від 24.03.2011 №110040000/2011/001379; від 06.04.2011 №11040000/2011/001605; від 12.04.2011 №110040000/2011/001732; від 28.02.2011 №110040000/2011/000903, що переміщувалися позивачем через митний кордон України, товар пневматична зернова сівалка "John Deere" в комплекті з зерновим бункером "John Deere мод. 1910", комплектуючі сівалки, було віднесено до під категорії товарів за кодом 84323019. За цим кодом УКТЗЕД товар було розмитнено за 0% ставкою мита. Дніпропетровська митниця перевірила правильність класифікації та кодування позивачем вказаного товару, випустила товар на митну територію України, а позивач в свою чергу здійснив всі необхідні проплати до бюджету за митним оформленням товару.
19.05.2011 року до Дніпропетровської митниці надійшов лист №16/2-16.2/117-еп Департаменту класифікації товарів та заходів регулювання ЗЕД Державної митної служби України, в якому зазначено, що за результатами аналізу встановлено факти можливої невірної класифікації товару: «пневмопричіп John Deere 1910», оформленого в комплекті з зерновими сівалками, за кодом УКТЗЕД 8432301900 (ставка мита 0%) за ВМД №110040000/2011/001308 від 22.03.2011 року, №110040000/2011/001379 від 24.03.2011 року, №11040000/2011/001605 від 06.04.2011 року, №110040000/2011/001732 від 12.04.2011 року, №110040000/444 від 03.02.2011 року, №110040000/903 від 28.02.2011 року, №110040000/2011/000956 від 03.02.2011 року, №110040000/500141 від 19.01.2011 року. Згідно з вимогами УКТЗЕД такий товар можливо класифікувати за кодом УКТЗЕД 8716800000 (ставка мита 10%). При здійсненні аналізу правильності класифікації товару «пневмопричіп John Deere 1910», відповідачу запропоновано врахувати митні оформлення подібних товарів за період 2008-2011 років.
В період з 24.06.2011 року до 08.07.2011 року інспекторами Дніпропетровської митниці на підставі ст.41 та 69 Митного кодексу України та Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 02.02.2011 року №71, на підставі наказу Дніпропетровської митниці від 17.06.2011 року №444 "Про проведення невиїзної документальної перевірки", проведено невиїзну документальну перевірку стану дотримання ПАТ «Компанія «Райз»» законодавства України з питань митної справи при митному оформленні товару - «пневмопричіп John Deere 1910» за вантажно-митними деклараціями: №110040000/444 від 03.02.2011 року, №110040000/903 від 28.02.2011 року, №110040000/2011/000956 від 03.02.2011 року, №110040000/2011/001308 від 22.03.2011 року, №110040000/2011/001379 від 24.03.2011 року, №11040000/2011/001605 від 06.04.2011 року, №110040000/2011/001732 від 12.04.2011 року.
За результатами перевірки було складено акт №Н47/11/110000000/13980201 від 11.07.2011 року, в якому зафіксовано, що ПАТ «Компанія «Райз»» допущено помилку, а саме: невірно класифіковано товар. Товар, зазначений у вантажно-митних деклараціях, позивачем класифіковано за кодом УКТЗЕД 8432301900 із застосуванням 0% ставки ввізного мита та звільненням від оподаткування податком на додану вартість, замість його класифікації за кодом УКТЗЕД 8716200000 із застосуванням 10% ставки ввізного мита.
На підставі акту перевірки №Н47/11/110000000/13980201 від 11.07.2011 року відповідачем винесено податкове повідомлення форми «Р» №135 від 10.08.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності 329 807,81 грн., з яких за основним платежем 329 800,81 грн. та за штрафними санкціями в сумі 7, 00 грн., а також податкове повідомлення форми «Р» №136 від 10.08.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності 65966,12 грн., з яких за основним платежем 65 959,12 грн. та за штрафними санкціями в сумі 7, 00 грн.
З таким висновком митниці щодо невірного визначення позивачем коду товару згідно УКТЗЕД позивач не погоджується та просить скасувати вищевказані податкові рішення.
Питання переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, в тому числі податку на додану вартість, процедури митного контролю та оформлення, порядку проведення перевірок встановленні Митним кодексом України, Законами України "Про податок на додану вартість", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"та іншими нормативно правовими актами, прийнятими у відповідності до зазначених законів.
Главою 29 Митного кодексу України передбачено, що імпорт -це митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.
Ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає: подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України; сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України; дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість"об'єктом оподаткування також є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту) згідно з положеннями глав 29-30 Митного кодексу України.
В той же час статтею 5 зазначеного Закону визначені операції, що звільнені від оподаткування. До зазначених операцій віднесені також операції з поставки (у тому числі аптечними закладами) зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком, що щорічно визначається Кабінетом Міністрів України до 1 вересня року, попереднього звітному. Якщо у такий строк перелік не встановлено, діє перелік минулого року (п. 5.1.7 ст.5 Закону України "Про податок на додану вартість").
Згідно з преамбулою Закону України "Про Митний тариф України", митний тариф України - це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.
В основу товарної класифікаційної схеми Митного тарифу України (товарна номенклатура) покладено Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.
Класифікація товарів, що переміщуються через митний кордон України, здійснюється відповідно до УКТЗЕД, Основних правил інтерпретації класифікації товарів, приміток до розділів, груп. Примітки до розділів, груп є невід'ємною частиною УКТЗЕД і мають юридичну силу.
Як вбачається з матеріалів справи, спірний товар, на думку митниці, слід було визначити за кодом згідно з УКТЗЕД 8716200000 "Причепи та напівпричепи з самозавантаженням або саморозвантаженням, для використання у сільському господарстві», а не за кодами згідно УКТЗЕД 8432301900.
Згідно Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби України № 667 від 7 серпня 2007 року (далі - Порядок), завданням цього відділу є, зокрема, вирішення складних і спірних питань класифікації товарів, які виникають при здійсненні їх митного контролю і не можуть бути вирішені в ПМО.
Пунктом 2.2 зазначеного Порядку встановлено, що до компетенції уповноважених осіб відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці відноситься прийняття рішення про визначення коду товару за УКТЗЕД.
Пунктом 35 ст.1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до пункту 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.
Статтею 313 Митного кодексу України встановлена обов'язковість виконання рішень митних органів щодо класифікації товарів.
З метою уніфікації процедур митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться з митної території України суб'єктами підприємницької діяльності, із застосуванням пільг в оподаткуванні та забезпечення контролю з боку митних органів за правомірністю використання пільгового режиму оподаткування товарів Державною митною службою України наказом від 22.06.2006 року № 514 затверджено Порядок подання документів, які підтверджують право суб'єктів підприємницької діяльності на користування встановленими законодавством податковими пільгами під час митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться з митної території України.
Відповідно до п. 1.2. зазначеного Порядку митне оформлення таких товарів здійснюється після подання всіх документів, необхідних для застосування пільг, або за умови сплати всіх належних податків і зборів, установлених законодавством України.
Судом встановлено, що позивачем при митному оформлені товару надавалися всі необхідні документи для митного оформлення товару, додаткові документи відповідачем не витребовувались.
Позивачем були надані наступні документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України: митна декларація, рахунок (Invoice), який визначає вартість товару, зовнішньоекономічний договір (контракт), тощо. Усі документи, які надавались митному органу визначені в додатках до ВМД (наявні у справі).
Товар - пневматична зернова сівалка "John Deere" розмитнювався в комплекті з зерновим бункером "John Deere мод. 1910" (комплектуючі сівалки) за кодом УКТЗЕД 84323019, який вказано у ВМД.
Згідно з УКТЗЕД до підкатегорії 843230 відносяться сівалки, садильники та машини розсадосадильні, сівалки; 8432 30 19 00 - інші.
В позовній заяві вказано, яким характеристикам відповідає даний товар: Сівлаки John Deere мод. 730, 1890, 1895 - машина з робочими органами для проведення висіву. Робочі органи цих машин можуть про водити тільки висів насінні/внесення добрив с використанням додаткового обладнання для транспортування та подачі насіння/добрив разом з сівалкою.
Це обладнання разом з сівалками моделей 730, 1890,1895, як невід'ємна частина посівного комплексу, використовує зерновий бак на колесах, комерційна назва якого: «Пневмопричіп JD 1910», який транспортується трактором за сівалкою або перед нею та виконує функцію подачі насіння/добрив з бункерів зернового бака 1910 до сошників сівалки, де безпосередньо проходить висів.
Зерновий бак 1910 має бункери для насіння та добрив. Внесення добрив є допоміжною функцією бака мод. 1910 і окремо в якості розкидача добрив не використовується.
Таким чином, пневмопричіп JD 1910 є частиною машини, яка призначена тільки для посівних комплексів, що класифікуються в товарній позиції 8432 УКТЗЕД. Саме тому з початку 2011 року пневмопричіпи JD 1910 та сівалки моделей 730, 1890, 1895 поставлялись як єдиний посівний комплекс по одному комерційному інвойсу, що також дозволяє класифікувати їх як один товар в товарній позиції 8432 УКТЗЕД. Державна система сертифікації УкрСЕПРО Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики своїми Сертифікатами відповідності серії ВВ №№568149, 568155, 568158, 568159, 568169, 588136 (які були подані до Дніпропетровської митниці, а копії з яких подаються до суду) стверджують, що сівалки та бункери складають посівний комплекс.
У висновку судово-товарознавчої експертизи №74-12 від 10.05.12р. надано характеристику зерновому бункеру "John Deere мод. 1910", зокрема, зазначено, що згідно мережі Інтернет та каталогу агротехніки, а також керівництва по експлуатації вантажного пневмопричепу "John Deere мод. 1910", зерновий бункер являє собою одноосьовий причеп, який може приєднуватись до будь-якого відповідного транспортного засобу, а саме: трактору, сівалки тощо, при цьому схема комбінації може бути різною, тобто у різній послідовності. Основну функцію висівки зернових культур виконує сівалка, до якої приєднується зерновий бак, який призначений лише для транспортування та подачі зерна у висівний апарат по спеціальному пристрою-насіннєпроводу. Також наявна присутність системи подачі насіння та добрив у бункер - функція само завантаження.
Зерновий пневматичний бак JD 1910 призначений для експлуатації разом з зерновими пневматичними сівалками, такими як: 1830, 1835, 1840, 1870, 1890, 1895. Він є невід'ємною частиною посівного комплексу та не може використовуватись окремо. Зерновий бак має систему дозування насіння та систему пневматичної подачі до основного висівного агрегату. Завантаження насіння відбувається через завантажувальний пристрій, в чому і полягає специфічність використання.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.10.3 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, які імпортують товари на митну територію України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митними органами.
Відповідно до п. п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, то платник податків не несе відповідальність за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.
Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то відповідно до п. 10.3 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та підпункту 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту "в" підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", дія якого не поширюється на митні органи.
Саттею 313 Митного кодексу України передбачено, що якщо під час проходження митного оформлення (контролю) відділ номенклатури митниці не погоджується з кодом товару визначеного позивачем, то тоді він приймає рішення, в якому визначає інший код імпортного товару. Рішення митних органів про визначення коду імпортного товару і відмову в його пропуску на митну територію України за кодом, який зазначено, зокрема імпортером, породжує для останнього певні правові наслідки та є обов'язковим.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, відповідач не прийняв жодних рішень про визначення іншого коду товару, що імпортується позивачем, і пропустив цей товар на митну територію України за кодом вказаним у ВМД.
За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.
Щодо висновку судово-товарознавчої експертизи №74-12 Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз в частині визначення експертом коду товару, суд зазначає, що експерт має компетенцію надавати характеристику товару, а інтерпретація класифікації товарів української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності відноситься виключно до компетенції митних органів.
Суд зробив висновок, що наявних у справі доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.
Відповідно до ст. 86 КАС України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Статтею 71 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому належить до задоволення.
Керуючись ст.ст.2, 8-12, 69, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов публічного акціонерного товариства компанія «РАЙЗ» до Дніпропетровської митниці про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - задоволити повністю.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення форми «Р» Дніпропетровської митниці від 10 серпня 2011 року №135 про сплату мита за товари, що ввозяться на територію України в сумі 329 800,81 грн. та про застосування штрафної санкції в розмірі 07 грн..
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення форми «Р» Дніпропетровської митниці від 10 серпня 2011 року №13 про сплату податку на додану вартість в сумі 65 959,12 грн. та пр. застосування штрафної санкції в розмірі 07 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства компанія «РАЙЗ» 3,40 грн. судового збору та 1406,40 грн. витрати на проведення судової експертизи.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 25 червня 2012 року
Суддя С.В. Ніколайчук