Судове рішення #23873916

Категорія №11.5


ПОСТАНОВА

Іменем України

16 липня 2012 року Справа № 2а/1270/5249/2012


Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді: Горпенюк О.А.,

при секретарі: Марковій О.О.,

за участю сторін:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: не з'явився,

третя особа: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Стахановського міського Управління Юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - Управління Пенсійного Фонду України в м. Стаханові про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -


ВСТАНОВИВ:


07 липня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Стахановського міського Управління Юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - Управління Пенсійного Фонду України в м. Стаханові про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29.06.2012 року отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.06.2012. Позивач вважає, що державний виконавець відкрив виконавче провадження на підставі виконавчого документу, який не відповідає вимогам, передбаченим ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно постанови Луганського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 боржником є суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1, але в постанові про відкриття виконавчого провадження боржником зазначено ОСОБА_1, як фізичну особу, а не як суб'єкта підприємницької діяльності. Крім того, в постанові державного виконавця вказана дата видачі виконавчого листа № 2-а-4817/11/1270 - 31.01.2012, що не може бути дійсним, так як судове рішення Луганського окружного адміністративного суду по справі № 2а-4817/11/1270 набрала законної сили 03.05.2012.

За таких обставин, позивач зазначає, що відповідачем, при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження порушені вимоги ст.ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" тому постанова про відкриття виконавчого провадження від 18.06.23012 ВП № 33117374 підлягає скасуванню.

У судове засідання з'явився позивач, надав пояснення, аналогічні викладеним в адміністративному позові, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі, заяви про розгляд справи за його відсутністю не надав.

Відповідно до ч.2 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

З огляду на положення ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу за відсутністю представника відповідача.

Третя особа надіслав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких також просив розглянути адміністративну справу за відсутністю представника відповідача.

У запереченнях відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову з огляду на наступне.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.17 Закону України "Про виконавче провадження" - виконанню державною виконавчою службою підлягають рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

12 червня 2012 року Луганським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист, який 18.06.2012 був направлений до ВДВС Стахановського МУЮ. Постановою від 18.06.2012 державним виконавцем було відкрито виконавче провадження. Тобто порушення з боку державного виконавця відсутні, тому просив у задоволені адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (ч. 3 ст. 181 КАС України).

На час виникнення спірних правовідносин умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV "Про виконавче провадження".

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (ст.1 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ст.1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

У відповідності із ст.17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Згідно із ч.1 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Постановою Луганського окружного адміністративного суду задоволено адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в місті Стаханові Луганської області до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 8212,02 грн. (а.с. 7)

За судовим рішенням видано виконавчий лист № 2а-4817/11/1270 (а.с. 15-16)

У виконавчому листі зазначено, що боржником є - суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1. Дата видачі виконавчого листа 12.06.2012.

На підставі ст.ст.17, 19, 20, 25 Закону України "Про виконавче провадження" постановою відділу державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції від 18.06.2012 ВП № 33117374 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого на виконання Постанови Луганського окружного адміністративного суду. (а.с. 6)

В Постанові про відкриття виконавчого провадження від 18.06.2012 боржником зазначено ОСОБА_1, виконавчий документ - виконавчий лист № 2а-4817/11/1270 від 31.01.2012.

Позивача в адміністративному позові зазначив, що державний виконавець відкрив виконавче провадження на підставі виконавчого документу, який не відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-ХІV) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

2-1) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

3) в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до статті 258 Кодексу аддміністративногь судочинства України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, заззаявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.

Відповідно до статті 259 КАС України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого листа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 19 Закону України № 606-ХІV у виконавчому документі повинні бути зазначені:

1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;

2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;

3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання чинності рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.

Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 24 Закону України № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України № 606-ХІV державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону;

7) наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.

Дослідивши виконавчий лист № 2а-4817/11/1270, суд вважає, що виконавчий лист відповідає вимогам статті 19 Закону України № 606-ХІV, так як в ньому зазначені усі необхідні реквізити і вони відповідають дійсності, та не суперечать змісту Постанови Луганського окружного алдміністративного суду від 31.01.2012.

Також суд прийшов до висновку, що у виконавчого листа № 2а-4817/11/1270 не закінчився строк пред'явлення до виконання, цей документ відповідає вимогам, передбаченим Законом № 606-ХІV, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Тому у держаного виконавця були відсутні законні підстави, передбачені частиною 1 статті 26 Закону України № 606-ХІV для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Суд вважає, що у державного виконавця були усі законні підстави, передбачені Законом України № 606-ХІV, для відкриття виконавчого провадження.

Тому суд прийшов до висновку, що державний виконавець відкрив виконавче провадження ВП № 33117274 на підставі виконавчого листа по справі № 2а-4817/11/1270, який відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадежння».

Щодо посилання позивача, що в постанові про відкриття виконавчого провадження від 18.06.2012 невірно зазначено, що боржником є ОСОБА_1, а не суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 та помилково зазначено замість дати видачі виконавчого листа дату Постанови Луганського окружного адміністративного суду, на виконання якого видано вищезазначений виконавчий лист, суд вважає, що це не є підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.06.2012 ВП № 33117374.

Постанова про відкриття виконавчого провадження 18.06.2012 ВП № 33117374 є законною і не може бути скасована з одних лише формальних підстав, суд вважає, що Постанова Луганського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 містить необхідні реквізити, а також ті відомості, за якими державний виконавець має згоду ідентифікувати боржника - суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_1.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки відповідно ч. 2 ст. 94 КАСУ, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд


ПОСТАНОВИВ:


У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Стахановського міського Управління Юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - Управління Пенсійного Фонду України в м. Стаханові про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.




Суддя О.А. Горпенюк



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація