Категорія №10.2.4
ПОСТАНОВА
Іменем України
09 липня 2012 року Справа № 2а/1270/4234/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Гончарової І.А.,
при секретарі: Рубей К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Первомайську Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії, визнання незаконним рішення про застосування фінансових санкцій №290 від 30.08.2011 року,-
ВСТАНОВИВ:
03 січня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії, визнання незаконним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій №290 від 30.08.2011 року. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона є приватним підприємцем та платником єдиного податку відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку на 2011 рік Серія Ж № 486607 від 04.02.2011 року. Як платник єдиного податку, позивач є платником збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування та зареєстрований органами Пенсійного фонду України. Відповідно до ч.2 статті 3 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове пенсійне страхування» та повноважень, наданих п.п 1 п. 2.1 Положенням «Про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах», затвердженим Постановою Правління пенсійного фонду України від 30.04.2002 року №8-2, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.01.2002 року за №442/6730, позивачем було подано заяву до Управління Пенсійного фонду України у м.Первомайську про реєстрацію платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, але документу про реєстрацію платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування позивачу видано не було.
Крім того, позивачем зазначено, що Положенням № 442 визначено, що до основного завдання Управління Пенсійного фонду України в м.Первомайську входить проведення обліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування як виконавцем функцій виконавчої дирекції Пенсійного Фонду, який здійснює керівництво та управління солідарною системою відповідно до п.1 статті 58 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове пенсійне страхування», кошти якого не включаються у Державний бюджет України відповідно до п.2 ст.72 цього закону відповідно до абз.1 п.12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також позивач вважає, що оскільки у Пенсійного фонду з 01.01.2001 року по 01.01.2011 року не має статусу юридичної особи та статуту, тому позивач не є платником податків, який перебуває на обліку в Пенсійному фонді. ОСОБА_1 посилається на те, що оскільки вона не була взята на облік та не набула статусу платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому не може вважатися платником єдиного внеску відповідно до п. 3 Розділу 8 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Враховуючи наведене, позивач просив у позовній заяві суд зобов'язати відповідача відповідно до ч.2 статті 3 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове пенсійне страхування» та повноважень, наданих п.п.1 п.2 Положенням № 442 вчинити певні дії шляхом видачі документу про реєстрацію ОСОБА_1 як платника збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зобов'язати відповідача як виконавця функцій виконавчої дирекції Пенсійного фонду відповідно до абз.1 п.12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», утриматися від вчинення певних дій щодо взяття ОСОБА_1 як платника внесків на пенсійне страхування відповідно до п.3 ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на облік до Пенсійного фонду, який не має статуту та статусу юридичної особи у відповідності до п.п 1 п. 1 та 2 статті 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визнати незаконним рішення № 290 від 30.08.2011 року про застосування фінансових санкцій.
У судове засідання позивач не прибув, до початку слухання справи до суду надійшла заява, в якій він просив розглянути справу без його участі.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, у наданих до початку слухання справи запереченнях просив розглянути справу за його відсутності, просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач - ОСОБА_1, зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Первомайської міської ради Луганської області 05.01.2011 року, реєстраційний №23000000000004332 (арк. справи 121), є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом серії Ж № 486607, виданим ДПІ в м. Первомайську Луганської області 04 лютого 2011 року (арк. справи 122).
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, організовує роботу з ведення персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та автоматизованого оброблення інформації у системі Пенсійного фонду України, проводить збирання, акумулювання та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України.
Згідно статті 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
З 01.01.2011 року набрав чинності Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхуванн» (надалі - Закон № 2464) застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
Згідно частини 1 статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є:
- фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);
- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» облік осіб, зазначених у частині першій статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом другим розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, з дня набрання чинності цим Законом суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону.
Взяття на облік осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється Пенсійним фондом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється (пункт третій розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 від 08.07.2010).
Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.
Пунктом 2.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 № 22-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1014/18309 (далі - Порядок № 22-2), встановлено, що звіт до органів Пенсійного фонду подається особисто фізичною особою, страхувальником або відповідальною особою фізичної особи або страхувальника за місцем взяття на облік в органах Пенсійного фонду.
Пунктом 2.2 Порядку № 22-2 визначено, що звіт подається одним із способів:
- в електронній формі з використанням ЕЦП через центр обробки електронних звітів згідно з Порядком подання звітів до Пенсійного фонду України в електронній формі;
- на паперових носіях, завірених підписом керівника страхувальника та скріплених печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації;
- на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не більше п'яти. На паперових носіях звіт формується у двох примірниках та подається страхувальником до органу Пенсійного фонду за місцем взяття його на облік. Один примірник звіту з відміткою органу Пенсійного фонду про його прийняття зберігається у страхувальника.
Згідно з п.п. 3.1 Порядку № 22-2 страхувальники, крім зазначених у пунктах 3.3-3.4 цього розділу, а також страхувальники, зазначені в пункті 3.2, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію його, як підприємця), у частині подання звіту за таких осіб зобов'язані формувати та подавати до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний місяць. Звіт подається за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.
На підставі наведених норм суд вважає доведеним, що позивач як платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за встановленою формою.
Відповідно до пункту четвертого частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464 Територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про результати розгляду скарги від 18.10.2011 № 7466/09-10 звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за липень 2011 року ОСОБА_1 станом на 23.08.2011 року не наданий. Управлінням було складено акт від 23.08.2011 року №141 про неподання звітності до Пенсійного фонду України і направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням. Зазначений акт ОСОБА_1 отриманий 26.08.2011 року, що підтверджується підписом на поштовому повідомленні.
На підставі акта про неподання звітності до Пенсійного фонду України Управлінням Пенсійного фонду України в м.Первомайську Луганської області 30.08.2011 року прийнято рішення за № 290 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 170,00 грн. за неподання звітності (арк. справи 123).
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його до Головного управління ПФУ в Луганській області. Рішенням Головного управління ПФУ в Луганській області від 18.10.2011 № 7566/09-10 у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено, а оскаржуване рішення залишено без змін (арк. справи 126-127).
У подальшому позивач звернувся зі скаргою до Пенсійного фонду України. Рішенням від 24.11.2011 року № 26039/09-10 у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено, рішення від 30.08.2011 року № 290 залишено без змін (арк. справи 131).
Таким чином, у судовому засіданні не встановлено порушень вимог діючого законодавства України з боку відповідача при прийнятті ним оскаржуваного рішення від 30.08.2011 року № 290 про застосування штрафної санкції до позивача за неподання звітності у розмірі 170,00 грн., оскільки на момент прийняття вказаного рішення позивач перебував на обліку у відповідача в якості платника єдиного внеску та не виконав покладеного на нього Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обов'язку подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
Доводи позивача ґрунтуються на хибному тлумаченні чинного законодавства та не спростовують факту порушення обов'язку подання звітності органам Пенсійного фонду України, а також підстав для застосування штрафних санкцій.
Тому, у суду відсутні підстави для визнання незаконним та скасування рішення від 30.08.2011 року № 290 та зобов'язання відповідача прийняти звітність за іншою, довільною формою.
Згідно вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову.
За відсутності підстав для задоволення позову відсутні підстави для стягнення судових витрат.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії, визнання незаконним рішення про застосування фінансових санкцій №290 від 30.08.2011 року, відмовити за необгрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови складено та підписано 10 липня 2012 року.
Суддя І.А. Гончарова