ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2012 р. Справа № 2а/0470/6789/12

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О.

при секретаріВасиленко К.Е.

за участю:

позивача представника позивача представника відповідача Станкова П.О. Варєнікової В.Ю. Сьоміної М.О., Атрошенко В.М., Борисенко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олір»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо -металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000020720 від 20 січня 2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

21 червня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Олір»звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо - металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в якому просить:

- скасувати та визнати неправомірним податкове повідомлення-рішення № 0000020720 від 20 січня 2012 року про нарахування суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт, послуг, код платежу: 3014010100 у розмірі 2 840 843,75 грн., з яких 2 272 675,00 грн. податок на додані вартість, 568 168,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- скасувати рішення від 28 березня 2012 року № 5529/10/10-014 Державної податкової служби у Дніпропетровській області про результати розгляду скарги ТОВ «Олір»на податкове повідомлення-рішення від 20 січня 2012 року № 0000010720 та податкове повідомлення-рішення від 20 січня 2012 року № 0000020720.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, зазначено, що на підставі Акту № 5/08-07-207/32263898 від 10 січня 2012 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Олір»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 травня 2011 року по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Українська торгівельна мережа», Товариством з обмеженою відповідальністю «БК Партнер-Інвест», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Партнер Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Юбіпартнер Девелопмент», Товариством з обмеженою відповідальністю «Юбіпартнер Лізинг», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Александер», Товариством з обмеженою відповідальністю «Розаімпекс Україна», Товариством з обмеженою відповідальністю «МТС 500», Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Світ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Універсальна торгівельна мережа»Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо -металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення № 0000020720 від 20 січня 2012 року про нарахування суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт, послуг, код платежу: 3014010100 у розмірі 2 840 843,75 грн., з яких 2 272 675,00 грн. податок на додані вартість, 568 168,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

На підтвердження власної правової позиції позивача та його представника, зазначили, що під час проведення перевірки відповідачем порушено вимоги Податкового кодексу України. Крім того, відповідачем порушено законодавчо встановлений порядок оформлення результатів перевірки. Також, висновки, викладені в Акті перевірки, не відповідають дійсним обставинам та протирічать нормам чинного законодавства, чим порушують права та законні інтереси позивача, що в свою чергу, є причиною безпідставного винесення повідомлення-рішення, відносно позивача.

Представники відповідача позов не визнали, надавши до суду відповідне письмове пояснення з підстав, викладених в Акті перевірки.

В судовому засіданні представники відповідача, заявили клопотання про заміну неналежного відповідача, належним.

За таких обставин, в судовому засіданні, здійснено заміну відповідача, а саме, Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області на Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з підприємствами гірничо -металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби, у зв'язку із проведенням процедури реорганізації шляхом перетворення, що підтверджується доказами, залученими до матеріалів справи.

Дослідивши чинне законодавство, матеріали справи та доводи представників сторін, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олір», зареєстроване Виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області та перебуває на обліку у Південній МДПІ у м. Кривому Розі з 17 січня 2003 року.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо - металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Олір»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 травня 2011 року по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Українська торгівельна мережа», Товариством з обмеженою відповідальністю «БК Партнер-Інвест», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Партнер Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Юбіпартнер Девелопмент», Товариством з обмеженою відповідальністю «Юбіпартнер Лізинг», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Александер», Товариством з обмеженою відповідальністю «Розаімпекс Україна», Товариством з обмеженою відповідальністю «МТС 500», Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Світ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Універсальна торгівельна мережа».

Перевірку проведено на підставі направлень від 19 грудня 2011 року № 504, 505, виданих Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та Наказу від 16 грудня 2011 року № 405 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Олір»з питань дотримання вимог чинного податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 травня 2011 року по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Українська торгівельна мережа», Товариством з обмеженою відповідальністю «БК Партнер-Інвест», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Партнер Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Юбіпартнер Девелопмент», Товариством з обмеженою відповідальністю «Юбіпартнер Лізинг», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Александер», Товариством з обмеженою відповідальністю «Розаімпекс Україна», Товариством з обмеженою відповідальністю «МТС 500», Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Світ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Універсальна торгівельна мережа».

За результатами проведеної перевірки, складено Акт № 5/08-07-207/32263898 від 10 січня 2012 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Олір»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 травня 2011 року по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Українська торгівельна мережа», Товариством з обмеженою відповідальністю «БК Партнер-Інвест», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Партнер Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Юбіпартнер Девелопмент», Товариством з обмеженою відповідальністю «Юбіпартнер Лізинг», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Александер», Товариством з обмеженою відповідальністю «Розаімпекс Україна», Товариством з обмеженою відповідальністю «МТС 500», Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Світ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Універсальна торгівельна мережа»Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо -металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення № 0000020720 від 20 січня 2012 року про нарахування суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт, послуг, код платежу: 3014010100 у розмірі 2 840 843,75 грн., з яких 2 272 675,00 грн. податок на додані вартість, 568 168,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій, відповідно до змісту якого, відповідач дійшов висновків щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 5 836 754 грн., заниження податку на додану вартість на загальну суму 2 272 675 грн., у зв'язку із нереальністю здійснення господарських операцій, отриманими від Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Партнер Інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юбіпартнер Девелопмент», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Універсальна торгівельна компанія».

На підставі вищевказаного Акту перевірки, 20 січня 2012 року відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000020720 про нарахування суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт, послуг, код платежу: 3014010100 у розмірі 2 840 843, 75 грн., з яких 2 272 675,00 грн. податку на додану вартість, 568 168,75 грн. штрафних (фінансових санкцій).

В порядку адміністративного оскарження, позивачем було подано відповідну скаргу до Державної податкової служби у Дніпропетровській області, яку рішенням № 5529/10/10-014 від 28 березня 2012 року, залишено без задоволення.

Судом встановлено, що в період за який відповідачем проведено перевірку, Товариство з обмеженою відповідальністю «Олір»вступало у цивільні правовідносини з іншими суб'єктами господарювання шляхом укладення відповідних договорів на підтвердження чого, позивачем для огляду суду було надано відповідні договори, видаткові та податкові накладні разом із актами виконаних робіт.

При цьому, судом встановлено, що відповідачем в 2010 році (Акт перевірки від 08.11.2010 р. №168/08-07-207/32263898 та у 2011 році Акт перевірки від 14.09.2011 р. №113/08-07-207/32263898), були проведені документальні планові виїзні перевірки дотримання податкового, валютного та іншого законодавства позивачем за той же період, з тими ж самими контрагентами.

За результатами вищевказаних перевірок, податковим органом ознак удаваності чи нереальності правочинів виявлено не було.

Таким чином, Акти попередніх перевірок, свідчать про фактичне вчинення правочинів.

Крім того, суд критично оцінює пояснення представників відповідача щодо встановлення факту удаваності правочинів з посиланням на вирок Печерського районного суду м. Києва по кримінальній справі № 1-705/11 від 26 липня 2011 року, відносно фізичної особи ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України.

Так, ухвалою суду податковий орган було зобов'язано надати підтвердження набрання законної сили вищевказаним вироком суду, проте, відповідачем ухвалу суду виконано не було, а отже, в супереч положень ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом, як стороною, не доведено тих обставин, на яких ґрунтуються її заперечення.

Також, судом встановлено, що при винесені оскаржуваного рішення, податковий орган керувався лише копіями матеріалів досудового слідства по кримінальним справам, про що зазначено в Акті перевірки.

При цьому, відповідно до положень ст. 83 ПК України, для посадових осіб органів державної податкової служби, під час проведення перевірок, підставами для висновків, є: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачений цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких, покладений на органи державної податкової служби».

За приписами ст. 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим особам державної податкової служби всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним.

П. 85.9 ст. 85 ПК України, встановлено, що передання таких документів як: первинні фінансові документи, облікові та інші регістри, фінансова та статистична звітність, інші документи з питань обчислення і сплати податків і зборів, а також, виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними органами та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

При цьому, як вбачається з Акту перевірки, відповідач обґрунтовуючи власні висновки щодо нереальності правочинів, робить посилання на протоколи допитів свідків та обвинуваченого в рамках досудового слідства по декілька порушених кримінальних справах.

Суд зазначає, що такі посилання не можуть бути взяті до уваги, як належні докази з огляду на той факт, що протоколи допитів свідків та обвинуваченого, є процесуальними документами, з яких формується доказова база в рамках конкретної кримінальної справи та не можуть бути використанні, як доказ при розгляді питання щодо дотримання податкового, валютного чи іншого законодавства підприємства, при здійсненні власної господарської діяльності.

Як зазначено в Акті перевірки, підставою її проведення, була постанова старшого слідчого з ОВС СВ ПМДПА у м. Києві від 12 жовтня 2011 року по кримінальній справі № 56-2643, відповідно до ст. 66, ч. 5 ст. 114, ст. 130 КПК України.

Вимога слідчого про проведення податкової перевірки оформляється Постановою, яка виноситься слідчим не інакше, як в межах досудового слідства (лише після порушення кримінальної справи), відповідно до ст. 66 та ст. 130 КПК України.

Крім того, судом при розгляді справи було встановлено, що в Постанові про призначення позапланової перевірки від 12 жовтня 2011 р., зазначено ПП «Айзберг-2».

З дослідження в судовому засіданні копій Наказу № 405 від 16.12.2011 р. та Акту перевірки, вбачається відсутність ПП «Айзберг-2».

В ході розгляду справи по суті, позивач та його представник, пояснили, що ніяких господарських відносин з цим підприємством вони не мали, взагалі, і що це за підприємство, їм не відомо.

З цього приводу, представники відповідача нічого пояснити не змогли.

При цьому, за приписами п. 86.9. ст. 86 Податкового кодексу України, у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки, не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби, визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі , та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В свою чергу, за приписами ст. 86 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному , повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до положень ч. 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому, до правовідносин, які виникли у цій справі, слід застосовувати норми законів, які діяли на момент виникнення правовідносин, тобто, Закон України «Про податок на додану вартість»(чинний в редакції станом на 2010р.) та норми Податкового кодексу України, враховуючи період проведення перевірки.

За приписами п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік, є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи, це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88», який наведено вище, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості, повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів, можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого, складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказуючи в Акті перевірки на факт нереальності правочинів за контрактами, стороною яких виступає позивач, податковим органом не надано належної оцінки обставинам фактичного надходження товару.

Згідно статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі, на його контрагентів.

Судом, під час розгляду справи, досліджено документи бухгалтерської звітності, які були надані позивачем та його представником, якими підтверджується відображення господарських операцій. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 р. № 996-XIV, на даних бухгалтерського обліку складається фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Господарська операція, являється основою для податкового обліку.

Відповідно до п. 1.6. наказу ДПА України №143 від 29.03.2003р. «Про порядок заповнення декларації з податку на прибуток»- дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Згідно п. 2.7. Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також, на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Продукція отримана від контрагентів, оприбуткована у ТОВ «Олір», згідно видаткових накладних.

Витрати по придбанню продукції від всіх постачальників, вказаних в Акті перевірки, оформлено первинними документами, згідно вимог діючого законодавства та включено до складу валових витрат, згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», правомірно, оскільки, в подальшому ці послуги та товари в повній мірі використано в господарській діяльності позивачем.

Факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, підтверджується копіями платіжних доручень про здійснення сплати за отриманий товар, видаткових та податкових накладних, актів здачі приймання, рахунків-фактури, товаро - транспортними накладними, складськими квитанціями, які наявні в матеріалах справи.

Станом на момент проведення господарських операцій, позивачем з контрагентами, останні перебували в Єдиному реєстрі, як юридична особа та були платником податку на додану вартість, що не заперечувалося представниками відповідача у ході судового розгляду справи.

Отже, вище досліджені судом первинні бухгалтерські документи, свідчать про фактичне надання позивачем послуг у перевіряємий період, що відображено було позивачем у первинних бухгалтерських документах, а саме: видаткових та податкових накладних, платіжних дорученнях, рахунками фактури, в актах здачі-приймання, складських квитанціях, товаро - транспортних накладних, які наведені вище, позивачем здійснено за ними оплату на користь контрагентів шляхом перерахування коштів на їх рахунок. При цьому, як вбачається з досліджених судом копій наданих фінансових документів, вбачається, що позивачем у складі сплаченої суми вартості товару та виконаних робіт сплачено, в тому числі, і ПДВ в розмірі 20%.

Зазначені первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому, є належними доказами виконання господарської операції та не викликають у суду сумнівів щодо їх недостовірності.

Факт наявності усіх первинних бухгалтерських документів у позивача, наявність продукції, придбаної позивачем, підтверджено представником відповідача у ході судового розгляду справи, однак зазначено, що висновки про нереальність правочинів зроблені з огляду на наявність відповідного вироку по кримінальній справі відносно фізичної особи ОСОБА_8

Отже, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції, повинні відносини, безпосередньо, між учасниками тієї операції, на підставі якої, сформовані дані податкового обліку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг, не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», визначені функції податкових органів, а саме: державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також, здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів,пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також, перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також, стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також, про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Крім того, відповідно до ст. 41 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби, є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також, стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого, покладається на органи державної податкової служби. З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень, не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нереальність правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності. Жодним законом України на органи податкової служби не покладається повноважень щодо здійснення контролю за додержанням цивільно-правового законодавства України.

З наведеного, суд дійшов до висновку про те, що податкові органи, взагалі, не наділені повноваженнями щодо визнання угод нереальними, як це зазначено в Акті перевірки, оскільки, правочини є нікчемними лише, якщо їх недійсність встановлена законом або оспорюваний правочин, визнаний судом недійсним, а тому, будь-які висновки контролюючих податкових органів щодо порушень цивільно-правових норм платниками податків, є такими, що здійснюються поза межами повноважень та порушують ст.ст. 6, 19 Конституції України, ст.ст. 20, 21 Податкового кодексу України.

Отже, вищезазначені дії відповідача щодо встановлення нереальності договорів у Акті перевірки, свідчать про перевищення контролюючим органом власних повноважень, бо правову оцінку правочинів чи інших дій щодо додержання сторонами ч.5 ст. 203, ч. 1,2 ст.215, ст.216, ст.662, ст.655 та 656 ЦК України, щодо встановлення факту нікчемності правочину, може надавати виключно лише суд.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Податковим органом доводів позовної заяви не спростовано, ані під час судового розгляду справи, ані у наданих письмових запереченнях, відповідачем так і не було надано належних правових обґрунтувань на підтвердження законності оскаржуваного повідомлення-рішення, а отже, в цій частині, позов підлягає задоволенню.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів, зобов'язані дотримуватись Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, та забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані, як докази у справі.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Що стосується позовної вимоги щодо скасування рішення від 28 березня 2012 року № 5529/10/10-014 Державної податкової служби у Дніпропетровській області про результати розгляду скарги ТОВ «Олір»на податкове повідомлення-рішення від 20 січня 2012 року № 0000010720 та податкове повідомлення-рішення від 20 січня 2012 року № 0000020720, то суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також, у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

В своїй постанові по справі № К-13336/08 від 22 липня 2010 року, Вищий адміністративний суд України, зазначив, що прийняте ДПІ рішення в процедурі апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання, визначеного спірним податковим повідомленням-рішенням, є таким, що не створює для позивача юридичних наслідків.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що рішення ДПС у Дніпропетровській області, винесено в порядку процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, за своєю суттю не породжує для позивача жодних правових наслідків, а тому, в порядку Кодексу адміністративного судочинства України, оскарженню не підлягає, а тому, на підставі ст. 157 КАС України, в цій частині провадження у справі, закрити.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олір»судові витрати, в розмірі 1 073 грн. 00 коп.

Відповідно до ч.1 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

Враховуючи невиконання податковим органом своїх процесуальних обов'язків, не доведеності правомірності вчинених дій, суд доходить висновку, що позовні вимоги, є обґрунтованими, не спростовані відповідачем, а тому, підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 157-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Олір» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо - металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000020720 від 20 січня 2012 року - задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000020720 від 20 січня 2012 року про нарахування суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт, послуг, код платежу: 3014010100 у розмірі 2 840 843,75 грн., з яких 2 272 675,00 грн. податок на додані вартість, 568 168,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

В частині позовних вимог про скасування рішення від 28 березня 2012 року № 5529/10/10-014 Державної податкової служби у Дніпропетровській області про результати розгляду скарги ТОВ «Олір» на податкове повідомлення-рішення від 20 січня 2012 року № 0000010720 та податкове повідомлення-рішення від 20 січня 2012 року № 0000020720 - провадження у справі закрити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олір» судові витрати, в розмірі 1 073 грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів, з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька