ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2012 р. Справа № 2а/0470/4993/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов Управління пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська до Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства «Промтехкомп»про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Управління пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська, в якому позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Промтехкомп" недоїмку в розмірі 16 607,38 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем порушено строки сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, чим порушено вимоги Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до ст.183-2 КАС України, позов прийнято до розгляду в скороченому провадженні та ухвалою суду відповідачу запропоновано у 10-тиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття надати до суду заперечення на позов або заяву про визнання позову.
Відповідач, у встановлений судом строк, не надав до суду ні заперечень на позов, ні заяви про визнання позову про відкриття провадження у цій справі та розгляд її у скороченому провадженні, повідомлений належним чином, відповідно до вимог ст. 35 КАС України, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні, суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав, приймає законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно до п.2 ч.5 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство "Промтехкомп", зареєстроване та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська з 16.01.1997р. та з 01.01.2011р.,є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
19.03.2012 року ТОВ підприємство «Промтехкомп», подало до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська, звіт нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за лютий 2012 р., в якому була зазначена самостійно нарахована сума єдиного внеску. Так, відповідно до даних цього звіту, сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідачем була нарахована за лютий 2012р., в сумі 16 607,38 грн.
Строк сплати єдиного внеску, було встановлено за лютий 2012 року до 20.03.2012 року. Нараховані суми внесків, підприємством в установлені законодавством терміни, не сплачені. У зв'язку з чим, у відповідача виникла прострочена заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, тобто недоїмка за лютий 2012 року, в сумі 16 607, 38грн.
Таким чином, заборгованість відповідача, складає 16 607,38 грн.
Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", платниками єдиного внеску, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
У відповідності до п.4.1 ст.4 Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується на суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску з урахуванням видів їх економічної діяльності.
Статтею 9 Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VІ від 08.07.2010 року та пунктом 4.3 наведеної вище Інструкції № 21-5, встановлено, що підприємства, установи й організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання проводять щомісячне обчислення єдиного внеску на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок. Єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також, незалежно від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати. Нараховані за відповідний базовий звітний період суми єдиного внеску, сплачуються платником шляхом перерахування безготівкових коштів з його банківського рахунку не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми яких, нараховується єдиний внесок. Базовим звітним періодом, є календарний місяць. Єдиний внесок підлягає сплаті, незалежно від фінансового стану платника.
Приписи п. 6 ч.1 ст.1 цього ж Закону, зазначають, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом, є недоїмкою.
Відповідно до ч.12 ст.9 Закону України "Збip та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", вищезазначений єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів, при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, при цьому, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 8 КАС України).
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах, здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно з ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Статтею 86 КАС України, передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне, позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 11, 69, 70, 71, 86, 159 -163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Управління пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська до Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства «Промтехкопм» про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства «Промтехкомп» на користь Управління пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за лютий 2012 року, в сумі 16 607,38 грн.
Постанова підлягає негайному виконанню, відповідно до ч.6 ст.183-2 та ч.1 ст. 256 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії, відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Суддя І.О. Лозицька