ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

Головуючий у 1-й інстанції: Гресько В.А.

Суддя-доповідач:Євпак В.В.

УХВАЛА

іменем України

"28" березня 2012 р. Справа № 2а-1375/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Євпак В.В.

суддів: Капустинського М.М.

Мацького Є.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ємільчинському районі Житомирської області на постанову Ємільчинського районного суду Житомирської області від "28" жовтня 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Ємільчинському районі Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Ємільчинського районного суду Житомирської області від 28 жовтня 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Ємільчинському районі Житомирської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 доплати до пенсії відповідно до ст. 39 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі однієї мінімальної заробітної плати та ст. 51 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 28 законом України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" за період з 20.04.2011 року по 22.07.2011 року, за виключенням фактично отриманих сум .

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на правомірність проведення спірної доплати в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. До того ж, за твердженням Управління, судом першої інстанції при розгляді цієї справи не було взято до уваги відсутність у відповідача джерел для здійснення виплат, призначених позивачеві згідно з оскаржуваними рішеннями.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Позивач, є пенсіонером та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ємільчинсьому районі, проживає АДРЕСА_1, яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю, а також є потерпілим від аварії на ЧАЄС 4-ї категорії, що підтверджується відповідним посвідченням.

Відповідач виплачував позивачу доплату як особі, що проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю в твердій сумі, встановленій Постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка, на думку позивача, є значно нижчою, ніж це передбачено ст. ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв"язку з чим і звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Оцінюючи таку правову позицію першої інстанції, судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу) акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, норативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств та відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій, тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов"язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

При цьому, визначаючи базову величину, з якої розраховується сума допомоги згідно зі ст. 39 Закону, відповідачу слід керуватися розміром мінімальної заробітної плати, а не сумою, передбаченою Постановою Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 року №836.

Базовою величиною, з якої розраховується сума додаткової пенсії згідно зі ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідачу слід керуватися розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Виходячи із засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні спору в частині того, яка сума підлягає стягненню з відповідача за визначений позивачем період, застосуванню підлягають саме статті 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та від 03 січня 2002 року №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету".

Тому позивач, відповідно до ст.39 Закону, як непрацюючий пенсіонер, що проживає в зоні посиленого радіологічного контролю, має право отримувати доплату до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати та відповідно до ст.51 Закону, має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Ємільчиснький районний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ємільчинському районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Ємільчинського районного суду Житомирської області від "28" жовтня 2011 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.В. Євпак

судді: М.М. Капустинський Є.М. Мацький

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1

3- відповідачу Управління Пенсійного фонду України в Ємільчинському районі Житомирської області вул. Леніна, 45,смт. Ємільчине,Ємільчинський район, Житомирська область,11200