Справа № 22- 7232/07 Головуючий у 1 інстанції - Умнова О.В.
Доповідач - Амелін В.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2007 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Киева в складі:
головуючого: Амелін а В.І.., суддів: Касьяна О.П., Немировської О.В., при секретарі Аксютенко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 травня 2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айкон» до ОСОБА_2про відшкодування витрат, -
встановила :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Айкон» (далі ТОВ «Айкон») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2. про відшкодування витрат, пов'язаних з поліпшенням орендованого майна. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 07.12.2000 року між ТОВ» Айкон» та ОСОБА_2. був укладений договір оренди нежилого приміщення № 7.12.00 за адресою: АДРЕСА_1 Дане приміщення орендувалось позивачем з 01.10.2001 року по 01.10.2002 року. Відповідно до умов зазначеного договору орендодавець - ОСОБА_2. надав орендарю - ТОВ «Айкон» право облаштовувати приміщення на власний розсуд. На підставі наданого права зазначене приміщення було відремонтоване, встановлена оргтехніка, торгове обладнання, меблі, облаштовано робочі місця, встановлена охоронна та пожежна сигналізації, на фасаді виготовлена і встановлена вивіска. Дане приміщення використовується відповідачем, як єдиний комплекс з продажу засобів зв'язку. Витрати ТОВ «Айкон по облаштуванню даного приміщення становлять 29 9671, 98 грн., без урахування ремонтно-будівельних робіт. Вважає, що орендарем були понесені витрати на поліпшення майна орендодавця, які повинні були • "відшкодовані останнім. Просить стягнути з відповідача 29 9671, 98 грн. витрат, пов'язаних з поліпшенням майна.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 31 травня 2007 року позов задоволено частково та ухвалено:
Позов ТОВ «Айкон» до ОСОБА_2про відшкодування витрат задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Айкон» 297880 (двісті дев'яносто сім тисяч вісімсот вісімдесят) гривень 33 коп. - відшкодування витрат, пов'язаних з поліпшенням майна та 1700 (одну тисячу сімсот) гривень - сплаченого державного мита.
Стягнути з ОСОБА_2на користь держави 30 (тридцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В задоволенні іншої частини вимог відмовити.
В апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції представник відповідача, посилаючись на те, що судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд першої інстанції в межах доводів позову повно та всебічно дослідив обставини справи, однак дав неправильну оцінку доказам та зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи та необгрунтованого задоволення позову.
З матеріалів справи вбачається, що 07.12.2000 року між ОСОБА_2. та ТОВ «Айкон» був укладений договір оренди нежилого приміщення, відповідно до якого ОСОБА_2. передав ТОВ «Айкон» в тимчасове оплатне користування нежиле приміщення на першому поверсі будинку АДРЕСА_1. При цьому, акт прийому-передачі приміщення між сторонами підписаний не "*був. При звільненні позивачем приміщення акт прийому-передачі також не був підписаний сторонами.
Задовольняючи частково позов ТОВ «Айкон», суд першої інстанції виходив з того, що позивач з дозволу наймодавця здійснив поліпшення найнятого майна (орендованого приміщення) і відповідно до вимог ст. 272 ЦК України (1963 року) має право на відшкодування зроблених для цієї мети необхідних витрат.
Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, як такими, що не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права.
Відповідно до вимог ст:*272 ЦК України (1963 року) в разі проведеного з дозволу наймодавця поліпшення найнятого майна наймач має право на відшкодування зроблених для цієї мети необхідних витрат, якщо інше не встановлено законом чи договором.
Пунктом 4.6. договору оренди між ОСОБА_2. та ТОВ «Айкон» передбачено право орендаря обладнати приміщення на власний розсуд (т. 1 а.с. 6).
Позивачем не доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог про відшкодування витрат на поліпшення орендованого приміщення. Проведені позивачем витрати, не відносяться до поліпшення орендованого приміщення, тому відшкодуванню не підлягають. Долучені до матеріалів справи договори на купівлю-продаж товару, накладні на придбання товару та платіжні доручення про оплату товарів та послуг не є достатнім доказом того, що придбані ТОВ «Айкон» будівельні матеріали були використані, а офісне обладнання встановлено саме в орендованому приміщенні. Позивачем не надано жодних доказів про проведення ним ремонтних робіт в орендованому приміщенні. З матеріалів справи вбачається, що на час дії договору оренди офіс позивача та його юридична адреса знаходились по АДРЕСА_2, де (як і в іншому місці) могли використовуватися придбані позивачем будівельні матеріали та офісне обладнання.
Згідно зі ст. 265 ЦК України (1963 року) обов'язок проведення поточного ремонту лежить на орендареві, який повинен проводити його за власний рахунок. Заперечуючи проти заявленого позову, відповідач зазначив, що передав ТОВ «Айкон» в оренду приміщення у відремонтованому стані. Крім того, ОСОБА_2. надані докази (накладні, акти виконання робіт, платіжні доручення) того, що і після звільнення позивачем орендованого
приміщення ним купувались будівельні матеріали, офісне обладнання та ремонтувалось приміщення за адресою АДРЕСА_1 (т.2 а.с. 88-93). Зазначені доводи відповідача наявними у справі доказами не спростовуються, оскільки, як зазначалося виїде, ні під час зайняття позивачем орендованого приміщення, ні при його звільненні акт прийому-передачі приміщення між сторонами не підписувався.
Позивач також долучив до позовної заяви документи про придбання ним меблів, комп'ютерів (17 шт.), принтерів ( 5 шт.), копір-принтера, сейфа, мікрохвильової печі, холодильника, кондиціонера. Суд першої інстанції необгрунтовано визнав витрати позивача на придбання зазначеного майна поліпшенням орендованого приміщення. Висновки суду в цій частині не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на помилковому тлумаченні ст. 272 ЦК України (1963 року). Зазначені речі є відокремлюваними від приміщення і не поліпшують його (не впливають на якість, вартість та інші характеристики приміщення), а тому їх вартість відшкодуванню не підлягає . Крім того, позивач не надав доказів того, що це майно було ним встановлено та залишено саме в орендованому приміщенні, а не в будь-якому іншому місці.
Витрати позивача на встановлення пожежної та охоронної сигналізації, як і встановлення, фасадної вивіски, також не можуть вважатися поліпшенням орендованого приміщення. Крім того, відповідно до ст. 4.5. договору оренди позивач зобов'язаний був дотримуватися правил протипожежної безпеки, що покладало на нього обов'язок вжити відповідних заходів (встановлення протипожежної сигналізації тощо). Фасадна вивіска була встановлена з метою здійснення позивачем господарської діяльності і після звільнення орендованого мала бути ним демонтована та вивезена. Судова колегія погоджується з доводами відповідача, що вивіска не поліпшує, а, навпаки, погіршує стан орендованого приміщення, оскільки її демонтаж потребує певних витрат.
Як на одну з підстав для задоволення позову суд першої інстанції послався в рішенні на те, що поліпшення орендованого приміщення проводилося з дозволу та при безпосередній участі відповідача, який на час дії договору оренди працював на посаді генерального директора ТОВ «Айкон» та особисто укладав договори про встановлення офісного обладнання в орендованому приміщенні.
Висновки суду в цій частині також не відповідають обставинам справи і ґрунтуються на припущеннях. Долучені до матеріалів справи протоколи загальних зборів ТОВ «Айкон» від 24.05.2001 року та 30.04.2002 року про призначення ОСОБА_2. на посаду генерального директора ТОВ «Айкон» та звільнення його із займаної посади не є достатнім доказом того, що позивач дійсно обіймав зазначену посаду. Відповідачем ця обставина заперечується. В той же час в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2. давав згоду на призначення його генеральним директором ТОВ «Айкон» та що він приступив до виконання обов'язків генерального директора ТОВ «Айкон». З матеріалів справи вбачається, що долучені до справи документи, пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Айкон», в період дії договору оренди укладалися та підписувалися генеральним директором ОСОБА_3. (т.1 а.с. 34-122). На укладеному від імені ОСОБА_2. договорі від 03.04.2002 року на придбання кондиціонера та виданій від його імені накладній від 02.08.2001 року на отримання принтера підписи відповідача відсутні (т.1 а.с. 89, 110).
За таких обставин доводи позовної заяви про те, що позивачем були здійснені витрати на поліпшення орендованого приміщення є безпідставними і вимоги про відшкодування цих витрат задоволенню не підлягають.
Враховуючи, що викладені в рішенні суду першої інстанції висновки не відповідають обставинам справи, судова колегія скасовує зазначене рішення та ухвалює нове рішення, яким відмовляє в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -
В И Р І Ш ИЛ А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 травня 2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айкон» до ОСОБА_2 про відшкодування витрат - скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Айкон» до ОСОБА_2про відшкодування витрат - відмовити.
Скасувати вжиті у справі ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 травня 2004 року заходи забезпечення позову та зняти арешт з нежитлового приміщення АДРЕСА_1.
Рішення набуває чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.