УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2012 р. Справа № 152064/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.

при секретарі судових засідань Долинській А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_15 на постанову Яворівського районного суду Львівської області від 18 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_17 до ОСОБА_2, Яворівської міської ради, з участю третьої особи Управління Держкомзему у Яворівському районі Львівської області про скасування рішень, -

в с т а н о в и в :

у листопаді 2010 року позивачі звернулися до суду з адміністративним позовом у якому просили скасувати рішення Яворівської міської ради від 23.11.2006 року № 262 та від 29.04.2009 року № 193.

Позовні вимоги мотивують тим, що вони являються власниками ? частини будинку по АДРЕСА_1. За рішенням Яворівського районного народного суду від 17.05.1990 року сім'ї ОСОБА_13 та сім'ї ОСОБА_17 виділено в користування по 962 кв.м. земельної ділянки. Однак, ОСОБА_13, спадкоємцем якого є ОСОБА_2, звернувся з заявою до Яворівської міської ради, рішенням якої № 262 від 23.11.2006 року йому було надано земельну ділянку площею 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1. А рішенням № 193 від 29.04.2009 року за заявою ОСОБА_13 були внесені зміни в частині цільового призначення і надано вказану земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства. Оскаржувані рішення суперечать один одному, зміна цільового призначення відбулась без проекту відведення та не було з позивачами погоджено меж земельної ділянки.

Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 18.10.2011 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Яворівської міської ради № 262 від 23.11.2006 року «Про надання у власність земельної ділянки ОСОБА_13.» та № 193 від 29.04.2009 року «Про внесення змін у рішення Яворівської міської ради № 262 від 23.11.2006 року ОСОБА_13.».

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, представник ОСОБА_2 ОСОБА_15 подав апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, висновок суду ґрунтується лише на поясненнях позивачів, оскільки не має актів встановлення меж спірних земельних ділянок, не збереглися плани розподілу землі, на прибудинковій території не має огорож. Позивачами не надано суду доказів, що надана у власність земельна ділянка 800 кв. м. порушує межі їхнього права користування. Відсутність меж земельних ділянок у натурі, заперечує наявність взагалі права користування. Просить скасувати судове рішення та в задоволенні позову відмовити.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь в справі і з'явилися в судове засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_16, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7, та після смерті ОСОБА_17, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8, позивачі по справі ОСОБА_5, ОСОБА_17, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_18 як спадкоємці покійних, набули право власності по 1/24 частині на житловий будинок АДРЕСА_1. Загальна частка позивачів в сукупності становить 1/2 частину вищевказаного житлового будинку. Власником другої половини даного будинку являвся ОСОБА_13, а саме 1/3 частини будинку на підставі договору купівлі-продажу від 16.10.1969 року, посвідченого нотаріусом Яворівської державної нотаріальної контори, реєстр №1994. та 1/6 частини будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті дружини ОСОБА_19, посвідченого державним нотаріусом Яворівської державної нотаріальної контори, реєстр №10.

Рішенням № 262 від 23.11.2006 року Яворівської міської ради, із змінами внесеними рішенням № 193 від 29.04.2009 року, гр. ОСОБА_13 надано у власність земельну ділянку площею 0,0800 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуваними рішеннями Яворівською міською радою було надано ОСОБА_13 земельну ділянку площею 0,0800 га із земель житлової та громадської забудови, частина якої була в користуванні позивачів для обслуговування належної їм частини житлового будинку, із зміною цільового призначення наданої земельної ділянки, а саме з обслуговування житлового будинку на ведення особистого селянського господарства, без розроблення проекту відведення, чим було порушено права позивачів на частину спірної земельної ділянки.

З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини та наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 116 Земельного кодексу України (в його редакції станом на момент прийняття оскаржуваного рішення) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Як випливає з положень з ч. 6 та ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України для одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації громадянину необхідно подати до міської ради відповідну заяву із зазначенням бажаних розмірів та мети використання земельної ділянки. Інша процедура передбачена для приватизації земельних ділянок, які вже перебувають у користуванні громадян, у такому випадку рішення щодо приватизації земельних ділянок приймається згідно з ч.2 ст. 118 ЗК України на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Так, частиною третьою статті 20 Земельного кодексу України встановлено, що зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року № 502 було затверджено Порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб (далі - Порядок).

Пунктами 2 та 3 Порядку передбачено, що зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться за поданням заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або районної держадміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту.

Сільська, селищна, міська рада або районна держадміністрація розглядає заяву (клопотання) і в разі згоди на зміну цільового призначення земельної ділянки дає дозвіл на підготовку проекту її відведення: складання проекту відведення земельної ділянки, якщо зміні цільового призначення підлягає її частина; перепогодження проекту відведення земельної ділянки з відповідними органами виконавчої влади, якщо зміні цільового призначення підлягає вся земельна ділянка.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення є підставою для визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування про надання земельних ділянок громадянам.

Ст. ст. 25, 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що міська рада правомочна розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання, приймає нормативні та інші акти у формі рішень, акти органу місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Із змісту рішення Яворівського районного народного суду Львівської області від 17.05.1990 року задоволено позов ОСОБА_13 та ОСОБА_19 про поділ будинку АДРЕСА_1 в натурі, з виділенням сторонам конкретних жилих приміщень вказаного будинку та встановлено порядок користування земельною ділянкою, а саме: ОСОБА_13 та ОСОБА_19 виділено в користування земельну ділянку площею 962 кв.м згідно плану по варіанту № 2, відповідачу ОСОБА_20 - земельну ділянку площею 582 кв.м згідно плану по варіанту № 2, відповідачам ОСОБА_17 та ОСОБА_16 - земельну ділянку площею 280 кв.м згідно плану по варіанту № 2, а також відповідачам залишено спільне подвір'я площею 100 кв.м.

Після смерті ОСОБА_16, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 та після смерті ОСОБА_17, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 до позивачів, як спадкоємців покійних, в сукупності перейшла ?? частини житлового будинку АДРЕСА_1.

Як вбачається з рішення Яворівського районного суду Львівської області від 26.02.2009 року, що спадкоємці за правом представлення спадкодавця ОСОБА_17, а саме племінники ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_9, ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6, як неповнолітні та малолітні особи відповідно до ч. 4 ст.1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням № 262 від 23.11.2006 року Яворівської міської ради, із змінами внесеними рішенням № 193 від 29.04.2009 року, без вивчення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками будинку та порушення порядку зміни цільового призначення земель, ОСОБА_13 передано у власність земельну ділянку площею 0,0800 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1.

Вищезазначена спірна земельна ділянка площею 0,0800 га., яка надана для ведення особистого селянського господарства, належала до земель житлової і громадської забудови і використовувалася для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1, що підтверджується актом комісії Яворівської міської ради від 23.06.2009 року.

Також, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з абрису земельної ділянки по АДРЕСА_1, після надання ОСОБА_13 земельної ділянки площею 0,0800 га для ведення особистого селянського господарства, площа земельної ділянки для обслуговування даного житлового будинку, співвласниками якого є сторони по справі, становить лише 0,1350 га.

Покликання апелянта на те, що позивачами не надано суду доказів встановлення меж земельних ділянок в натурі, плану розподілу, судом до уваги не береться, оскільки відповідно до вимог ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши вказані обставини справи, з урахуванням положень ст. ст. 118, 120 ЗК України, суд апеляційної інстанції вважає, що при прийнятті оскаржуваних рішень Яворівською міською радою не враховано, що між співвласниками будинку склався порядок користування земельною ділянкою, який є обов'язковим і для осіб, які прийняли спадщину на відповідну частку в спільній власності на жилий будинок; при передачі ОСОБА_13 земельної ділянки в силу ст. 116 ЗК України не перевірено, чи перебувала у його користуванні земельна ділянка площею 0,0800 га., натомість у матеріалах справи містяться два протилежних за змістом акти від 05.06.2009 року та 23.06.2009 року, щодо встановлення факту використання ОСОБА_13 земельної ділянки по АДРЕСА_1, які затверджені міським головою Яворова ОСОБА_22 (а.с. 84, 90); не визначений фактичний розмір земельної ділянки, якою користувався ОСОБА_13 та її межі; відсутні технічні матеріали та документи, що підтверджують розмір земельної ділянки, проект відведення земельної ділянки.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про визнання протиправними та скасування рішення Яворівської міської ради № 262 від 23.11.2006 року «Про надання у власність земельної ділянки ОСОБА_13.» та № 193 від 29.04.2009 року «Про внесення змін у рішення Яворівської міської ради № 262 від 23.11.2006 року ОСОБА_13.», як таких, що прийнятті відповідачем Яворівською міською радою без врахування вимог чинного законодавства, щодо безоплатної передачі земельної ділянки у власність.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст. 160 ч. 3, ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

ухвалив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_15 - залишити без задоволення, а постанову Яворівського районного суду Львівської області від 18 жовтня 2011 року по справі № 2а-94/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 06.07.2012 року.