КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22 а – 625/08
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 травня 2008 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Денісова А.О.
Суддів: Бабенка К.А.
Бистрик Г.М.
при секретарі Крукевичу І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного комерційного банку „Східно-Європейський банк” на постанову господарського суду міста Києва по справі за адміністративним позовом акціонерного комерційного банку „Східно-Європейський банк” до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішень,
В С Т А Н О В И В :
АКБ „Східно-Європейський банк” звернувся до суду з позовом про скасування і визнання частково нечинним рішення виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №73-ц від 14.06.2006 р. про застосування та зарахування по коштах фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті сум фінансових (штрафних санкцій), неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування АКБ "Східно-Європейський банк" та про зменшення неприйнятих до зарахування витрат з 1828,46 грн. до 1740,22 грн. та про зменшення розміру застосованого штрафу з 914,23 грн. до 870,11 грн.; про скасування і визнання нечинним рішення №959-05 від 07.07.2006 виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про результати розгляду скарги позивача; про скасування і визнання нечинним рішення №05-31-1650 від 01.08.2006 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про результати розгляду скарги позивача.
Постановою господарського суду міста Києва від 20.03.2007 р. в задоволенні позову відмовлено. Суд мотивував своє рішення тим, що до правовідносин з приводу розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності необхідно застосовувати положення ст. 37 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням”, а позивач помилково вважав, що необхідно застосовувати положення ст.18 ЗУ „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”. Суд також дійшов висновків, що рішення виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №959-05 від 07.07.2006 про результати розгляду скарги позивача та рішення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №05-31-1650 від 01.08.2006 про результати розгляду скарги позивача не порушують його прав.
На вказану постанову суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нову про задоволення позову.Апелянт вважає що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про необхідність застосування лише положень ст. 37 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” і наполягає на необхідності застосування ЗУ „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Суд вважає, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині скасування і визнання частково нечинним рішення виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №73-ц від 14.06.2006 р. про застосування та зарахування по коштах фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті сум фінансових (штрафних санкцій), неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування АКБ "Східно-Європейський банк" та про зменшення неприйнятих до зарахування витрат з 1828,46 грн. до 1740,22 грн. та про зменшення розміру застосованого штрафу з 914,23 грн. до 870,11 грн., суд першої інстанції виходив з того, що при розрахунку розмірів допомоги по тимчасовій непрацездатності необхідно керуватися виключно вимогами ст.37 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” (Закон – 1), а положення ЗУ „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (Закон – 2) підлягають застосуванню лише в тій частині, що не суперечить йому. Проте, такі висновки суду не відповідають конституційним принципам соціальної правової держави.
Відповідно до ч.2 ст.18 ЗУ „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” при тимчасовій втраті працездатності листки непрацездатності оплачуються дружинам (чоловікам) військовослужбовців у розмірі 100 відсотків середньомісячної заробітної плати незалежно від страхового стажу.
Необхідність застосування норми Закону – 2 зумовлюється наступним. Зазначений Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Отже, ситема соціального та правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей встановлюється Законом – 2, який є чинним і обов’язковим для застосування на території України всіма фізичними і юридичними особами. Крім того, необхідність застосування норм саме цього Закону зумовлюється специфічними умовами праці і обов’язками, які покладаються на військовослужбовців – захист Вітчизни, а також, що інші закони не врегульовують правовідносини соціального та правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей.
Допомога по тимчасовій непрацездатності є одним із видів соціального захисту. Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено: громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, право на забезпечення у разі тимчасової втрати працездатності – є конституційним правом, а відповідно до ст.22 Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
На підставі наведеного, рішення суду першої інстанції в частині відмови у скасуванні і визнанні частково нечинним рішення виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №73-ц від 14.06.2006 р. підлягає скасуванню, оскільки невідповідає конституції.
Стосовно інших позовних вимог, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не доведено порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів рішенням №73-ц від 14.06.2006 та № 959-05 від 07.07.2006 Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, та рішенням №05-31-1650 від 01.08.2006 Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Вказані рішення прийняті в порядку адміністративного оскарження Рішення Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №73-ц від 14.06.2006 р., а тому оскарженню в судовому порядку не підлягають.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Постанову господарського суду м. Києва від 20.03.2007 р. в частині відмови у скасуванні і визнанні частково нечинним рішення виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №73-ц від 14.06.2006 р. скасувати та ухвалити нову про скасування рішення виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про застосування та зарахування по коштах фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті сум фінансових (штрафних санкцій), неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені, а також про зменшення неприйнятих до зарахування витрат до 1740,22 грн. та про зменшення розміру застосованого штрафу до 870,11 грн.
В іншій частині постанову господарського суду м. Києва від 20.03.2007 р. залишити без змін.
Постанова набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до адміністративного суду касаційної інстанції в порядок і строки, визначені ст.212 КАСУ.
Головуючий суддя
Судді: