Україна
Харківський апеляційний господарський суд
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" жовтня 2006 р. Справа № АС-13/190-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - Єрьоменка А.В., Літвінцева О.О.
відповідача - Стасева Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2815Х/1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 20.06.06 р. по справі № АС-13/190-06
за позовом ВАТ "Ольга" м. Харків
до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова
про визнання недійсним повідомлення-рішення
встановила:
Позивач , ВАТ "Ольга" , звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ Червонозаводського району м. Харкова №0000032310/2 від 12.04.06 року про визначення суми податкового зобов’язання по ПДВ в розмірі 303207,0 грн. (202138,0 грн. основного платежу та 101069,0 грн. застосованих фінансових санкцій).
Постановою господарського суду Харківської області від 20.06.2006 р. по справі №АС-13/190-06 (суддя Водолажська Н.С.) позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ Червонозаводського району м. Харкова №0000032310/2 від 12.04.06 року про визначення суми податкового зобов‘язання по ПДВ в розмірі 303207,0 грн. ( 202138,0 грн. основного платежу та 101069,0 грн. застосованих фінансових санкцій). Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ “Ольга” 3,40 грн. судового збору.
Відповідач, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, з даною постановою не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 20.06.2006 р. по справі №АС-13/190-06 та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити. Вважає, що при винесенні постанови судом були порушені норми матеріального та процесуального права.
Позивач , ВАТ "Ольга" , в запереченні на апеляційну скаргу зазначає , що судом Харківської області було проведено повний і всебічний розгляд справи з урахуванням всіх матеріалів і обставин, що мають значення для справи. Вважає, що постанова є законною та обґрунтованою, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову - без змін.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судових засіданнях уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт від 27.12.05 р. планової виїзної документальної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.04 р. по 01.10.05 р. та рішення ДПА Харківської області від 07.04.06 р. про результати розгляду скарги.
При перевірці правильності нарахування та своєчасності перерахування до бюджету сум ПДВ перевіряючими було виявлено порушення підприємством положень п. 15.3.1 ст. 15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яке спричинено тим, що платник податків у жовтні 2004 р. подав до ДПІ уточнюючий розрахунок з корегуванням податкового кредиту до збільшення за серпень та вересень 2001 р. в сумах 116649,0 грн. та 85489,00 грн. відповідно.
Судова колегія вважає необхідним відмітити, що норма, порушення якої виявлено перевіряючими, встановлює, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Надані документи свідчать про те, що позивачем до відповідача були подані уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (вх. від 28.10.04 р. та від 26.10.04 р.). Оскільки уточнюючі розрахунки ні за змістом, ні за формою не є заявами на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування, перевіряючі безпідставно наполягають на їх тотожності. Таким чином, твердження про направлення будь-яких заяв за межами 1095 днів є помилковими.
Крім того, як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, твердження про порушення позивачем при направленні уточнюючих розрахунків терміну 1095 днів ґрунтується на приписах ч. 2 п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який встановлює, що якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Але відповідачем не було взято до уваги те, що така редакція цієї норми діє з 26.03.03 р. у зв'язку із внесенням змін Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". До того часу ч. 2 п. 5.1 ст. 5 Закону встановлювала, що у разі коли у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, такий платник податків зобов'язаний подати нову податкову декларацію, що містить виправлені показники. Тобто право платника на коригування або виправлення помилок не обмежувалося у часі.
Оскільки жодна норма вказаних законів не містить положень стосовно того, що дія внесених змін має зворотну силу, тобто регулюють правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, слід вважати, що термін у 1095 днів для обмеження права платника податків надавати уточнюючі розрахунки повинен розраховувати з 26.03.03 р., а тому цей строк позивачем не був порушений.
Відповідач не заперечує проти того, що у підприємства були в наявності всі необхідні облікові документи для включення сум ПДВ до податкового кредиту за вказані періоди і розрахунок коригування відповідає цим документам. За таких обставин висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам і зроблені при помилковому тлумаченні норм чинного законодавства.
Зважаючи на те, що відповідач не виконав приписів п. 2 ст. 71 КАС України і не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану постанову господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, тому підстав для скасування її відсутні.
Керуючись ч.1 п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
ухвалила:
1. Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Харківської області по справі №АС-13/190-06 від 20.06.2006 р. залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у місячний строк з моменту виготовлення її повного тексту.
Адміністративну справу №АС-13/190-06 повернути до господарського суду Харківської області.
Головуючий суддя
Судді