ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"10" липня 2012 р. Справа № 14/140-11/10-12
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Сай А.С.
розглянувши справу № 14/140-11/10-12
за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Фонду
державного майна України, м. Київ;
до 1. державного підприємства «Укрриба», м. Київ;
2. фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Київ;
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на
стороні відповідачів -Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ;
про визнання недійсним договору та повернення майна
Представники сторін:
від прокуратури: Бобко І.В., посвідчення НОМЕР_2 від 02.01.2012р.;
від позивача: Підгородній В.П., довіреність № 399 від 11.11.2011р.;
від відповідача 1: Ковтун С.О., довіреність № 11-13/1145 від 22.12.2011р.;
від відповідача 2: ОСОБА_5, довіреність № 1242 від 13.06.2012 р.;
від третьої особи: не з'явився.
обставини справи:
До господарського суду Київської області звернувся з позовом заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (надалі -позивач) до державного підприємства «Укрриба»(надалі -відповідач 1) та фізичної особи -підприємця ОСОБА_6 (надалі -відповідач 2) про визнання недійсним договору та повернення майна.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що передача відповідачем 1 спірного державного майна відповідачу 2, згідно оспорюваного Договору зберігання з правом користування № 17 від 01.07.2004 р., відбулась без участі Фонду державного майна України та без його дозволу. При цьому, спірний договір зберігання з правом користування майном є удаваним правочином, оскільки за своїм правовим змістом фактично є довгостроковим договором оренди. Разом з тим, правомочною особою на укладення договору оренди державного майна є Фонд державного майна України, а отже ДП «Укрриба» при укладенні спірного договору було перевищено свою компетенцію, як балансоутримувача майна, у зв'язку з чим прокурор просить визнати недійсним Договір № 16/10 зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП «Укрриба», від 10.09.2010р. та зобов'язати фізичну особу -підприємця ОСОБА_6 повернути ДП «Укрриба»майно, а саме державне нерухоме майно вартістю 52833,14 грн., зазначене в акті приймання-передачі від 10.09.2010р. (додаток № 1 до Договору № 16/10 зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП «Укрриба», від 10.09.2010р.).
Рішенням господарського суду Київської області від 24.11.2011р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2012 р., задоволено частково позовні вимоги заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Державного підприємства «Укрриба»та фізичної особи -підприємця ОСОБА_6.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.04.2012р. задоволено касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_6, рішення господарського суду Київської області від 24.11.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2012р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.
Ухвалою господарського суду Київської області від 15.05.2012р. справу № 14/140-11 прийнято до провадження суддею Приваловим А.І., присвоєно № 14/140-11/10-12 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.05.2012р.
Присутніми в судовому засіданні 29.05.2012р. представниками прокуратури та позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові, проте витребувані судом пояснення по суті спору з урахуванням обставин, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 25.04.2012р., не надано.
Представники відповідачаів проти позову заперечили з підстав, наведених у відзивах на позовну заяву, поданих раніше під час попереднього розгляду справи.
Суд, розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників, дійшов висновку про необхідність залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів -Міністерство аграрної політики та продовольства України, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 14.06.2012р.
Присутні в судовому засіданні 14.06.2012р. представники прокуратури та позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі. При цьому, представником прокуратури також були подані витребувані судом пояснення по суті спору з урахуванням обставин, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 25.04.2012р.
Представники відповідачаів проти позову заперечили.
Представник третьої особи заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки на адресу Міністерства аграрної політики та продовольства України не надійшла копія позовної заяви та у зв'язку з чим останній не має можливості надати письмові пояснення по суті спору.
За загодою учасників судового процесу, відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 03.07.2012р. для надання можливості представнику третьої особи ознайомитись з матеріалами справи та підготувати письмові пояснення по суті спору.
Присутніми в судовому засіданні 03.07.2012р. представниками прокуратури та позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.
Представники відповідачів проти позову заперечили.
Представник третьої особи в засіданні суду надав пояснення по справі, в якому ззначає про те, що спірний договір відповідає чинному законодавству, дозволів на його укладення від Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політтики та продовольства України не потребує. Державне підприємство «Укрриба»може виступати орендодавцем щодо окремого індивідуально визначеного майна, яким виступають, згідно укладеного договору, гідротехнічні споруди рибницьких ставів.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 10.07.2012р.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -
ВСТАНОВИВ:
10.09.2010р. між державним підприємством «Укрриба» (за договором -замовник) та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_6 (за договором -зберігач) було укладено Договір № 16/10 зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП «Укрриба», згідно умов п. 1.1. якого замовник передає, а зберігач приймає на зберігання з правом користування згідно Акту приймання-передачі, нерухоме державне майно: гідротехнічні споруди ставу Красне-1 інв. № 467, ставу Деремезна інв. № 502, ставу Перегонівка інв. № 503, яке знаходиться на балансі ДП «Укрриба» на праві повного господарського відання та розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (надалі -майно).
Згідно п. 1.2. договору, вартість майна, що передається зберігачу визначена на підставі даних бухгалтерського обліку і відображена в акті приймання-передачі майна, що є додатком до цього договору.
Відповідно до п. 1.3. договору, право власності на майно до зберігача не переходить, майно зберігається ним та використовується з метою риборозведення згідно виробничої програми, погодженої з замовником та для здійснення інших видів рибогосподарської діяльності, які не суперечать цільовому призначенню зазначеного майна.
Пунктом 2.4. договору передбачено, що зберігач зобовязаний за користування майном щомісячно вносить плату в розмірі, визначеному протоколом узгодження ціни (додаток №2, що є невідємною частиною даного договору), яка складає 689,13 гривень, яку зберігач повинен вносити до 15 числа місяця, наступного за звітним. Розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Підставою для перерахування є чинний договір.
Замовник залишає за собою право зміни плати за користування майном у разі зміни методики, яка застосовується у випадках платного використання державного майна, про що замовник повинен повідомити зберігача не пізніше ніж за 30 днів до зміни розміру плати за користування.
Пунктом 2.12. договору передбачено, що зберігач зобовязаний у випадках, передбачених п. 9.2., п. 9.3. даного договору, повернути майно замовнику. Повернення зберігачем переданого на збереження нерухомого державного майна у випадку дострокового припинення договору або закінчення терміну дії договору, здійснюється по акту приймання-передачі, який складається в двох примірниках та підписується сторонами або їх уповноваженими представниками. Акт приймання-передачі складається не пізніше 2 робочих днів з дня закінчення строку дії договору або у строк, передбачений письмовим повідомленням сторін про дострокове розірвання договору. Переданим замовнику вважається майно після підписання зазначеного акту. У випадках ухилення зберігача від передачі майна, переданого йому за даним договором та (або) його відмови від підписання акту приймання-передачі, замовник має право скласти комісійний акт за участю представників замовника та незалежної особи про ухилення або відмову зберігача від підписання акту приймання-передачі, при цьому дата складання такого акту буде вважатися днем повернення майна замовнику.
У пункті 3.1. договору сторони встановили, що зберігач має право на отримання плати за збереження майна (п. 4.1. договору) протягом всього строку дії договору.
Згідно п. 4.1. договору, замовник зобовязаний за зберігання переданого згідно акту приймання-передачі майна, щомісячно сплачувати зберігачу 10,00 грн. з врахуванням щомісячного індексу інфляції. Плата за відповідальне зберігання майна перераховується на розрахунковий рахунок зберігача один раз на рік по закінченні календарного року до 15 січня наступного року.
Відповідно до п. 4.3. договору, замовник зобовязаний після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення прийняти від зберігача майно по акту, в порядку передбаченому п. 2.13. даного договору.
Пунктом 9.1. договору визначено строк його дії, згідно якого цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до «10» вересня 2040 р.
Пунктом 9.2. договору передбачено, що дія цього договору припиняється у випадку закінчення строку його дії.
У пункті 9.3. договору встановлено, що достроково дія договору може бути припинена: за умовами п. 6.5., п. 6.7. даного договору; за згодою сторін; за рішенням господарського суду; у зв'язку з прийняттям законодавчих актів, які змінюють статус майна; у випадку недосягнення згоди між сторонами стосовно нового розміру плати за користування (п.2.2 договору); у випадках передбачених цивільним законодавством для відносин стосовно збереження майна.
На виконання умов спірного договору, 10.09.2010р. між відповідачами було підписано Акт приймання-передачі державного нерухомого майна (гідротехнічні споруди), згідно якого замовник передав, а зберігач прийняв державне нерухоме майно для зберігання з правом користування -гідротехнічні споруди ставу Красне-1 інв. № 467 (балансова вартість 24105,77 грн.), ставу Деремезна інв. № 502 (балансова вартість 11618,35 грн.), ставу Перегонівка інв. № 503 (балансова вартість 17109,02 грн.), яке знаходиться на балансі ДП «Укрриба» на праві повного господарського відання, загальна балансова вартість якого складає 52833,14 грн., та розташоване за адресою: АДРЕСА_2.
Також, 10.09.2010р. між сторонами було підписано Протокол про договірну ціну за користування державним майном, зазначену в договорі зберігання з правом користування № 16/10 від 10.09.2010р., згідно якого щомісячний розмір плати за Договором зберігання з правом користування № 16/10 від 10.09.2010р. за користування гідротехнічними спорудами складає 689,13 грн.
В подальшому, 04.07.2011р. між відповідачем 1 та відповідачем 2 було підписано Додаткову угоду до договору зберігання з правом користування 16/10 від 10.09.2010р., згідно умов п. 1. якої, відповідно до заяви зберігача № 12/112 від 01.07.2011р., замовник вилучає із користування нерухоме державне майно (гідротехнічні споруди ставів), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2
Згідно п. 2. Додаткової угоди до договору, сторони дійшли згоди викласти п. 2.2. договору у наступній редакції: «За користування майном розмір щомісячної плати складає 323,26 грн., яку потрібно вносити щомісячно до 15 числа наступного за звітним. Розмір місячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Підставою для перерахування коштів є чинний договір».
Крім того, 04.07.2011р. сторони підписали Акт приймання-передачі державного майна (повернення із користування) згідно з договором № 16/10 від 10.09.2010р., відповідно до якого, у зв'язку із заявою зберігача № 12/112 від 01.07.2011р. про вилучення державного нерухомого майна, зберігач передав, а замовник прийняв із зберігання з правом користування державне майно -гідротехнічні споруди ставів Деремезна і Перегонівка балансовою вартістю 28727, 37 грн., розташовані за адресою: Київська область, Обухівський район, в межах Деремезнянської та Перегонівської сільських рад.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурор у позовній заяві, поданої в інтересах Фонду державного майна України, просить суд визнати Договір № 16/10 зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП «Укрриба», від 10.09.2010р., укладений між ДП «Укрриба»та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_6, удаваним і таким, що приховує інший правочин -договір оренди державного майна, та визнати його недійсним.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Дослідивши матеріали справи та зібрані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з Положенням про управління майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженим наказом Фонду держаного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999р. № 908/68, одним із способів управління державним майном є передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1482 від 21.09.1998р.
За змістом пункту 2.4.1 вказаного Положення, такий спосіб управління державним майном, як передача його в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади, передусім застосовується у випадках, за яких майно не підлягає приватизації та не може передаватися в оренду.
Водночас, згідно зі спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003р. № 126/752 «Про передачу гідротехнічних споруд», до сфери управління Мінагрополітики України та на баланс Державного підприємства «Укрриба»були передані гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та інше майно, які під час приватизації не увійшли до статутних фондів господарських товариств. Зазначені гідроспоруди є державним майном, що знаходиться у сфері управління Міністерства аграрної політики України та перебувають на балансі Державного підприємства «Укрриба».
Отже, гідротехнічні споруди, які є предметом оспорюваного договору, були передані до сфери управління Міністерства аграрної політики України, а в подальшому передані на баланс Державного підприємства «Укрриба».
Згідно з приписами частини 1 статті 936 вказаного Кодексу, за договором зберігання одна сторона, зберігач, зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною, поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до ст. 944 Цивільного кодексу України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.
У статті 946 Цивільного кодексу України також передбачається, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Комплексний аналіз статей Цивільного кодексу України про зберігання та інших статей цивільного законодавства свідчить про те, що договір зберігання за загальним правилом є оплатним, якщо інше не встановлено договором, або законом.
Втім, частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України також передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Таким чином, правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що, як правило, договір зберігання укладається без права користування річчю, адже правовою метою такого договору є забезпечення збереження речі та повернення її непошкодженою, оскільки така річ перебуває у володінні зберігача, але не у користуванні. Право користування річчю зберігач може отримати за попередньою згодою поклажодавця, і в такому разі виникають правовідносини найму.
Дійсна правова природа зберігання з наданням зберігачеві права користування полягає у спрямуванні волі і волевиявленні сторін на зберігання речі, при цьому послугу надає зберігач, а оплачує поклажодавець (власник чи інший титульний володілець майна), а у договорі майнового найму послугу оплачує наймач, який користується майном. Якщо ж сторони оформлюють договором зберігання відносини оренди, слід застосувати положення про удаваний правочин.
Також, зі змісту приписів цивільного законодавства убачається, що оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили.
Проаналізувавши умови спірного договору зберігання з правом користування, суд визнає, що оспорювана угода є удаваним правочином, оскільки за своєю суттю є договором оренди майна, виходячи з того, що основною ознакою спірного договору є користування майном за плату, а плата за користування майном є неспіврозмірною з платою за послуги зберігання за даним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
Згідно з ч. 2 ст. 235 Цивільного кодексу України, якщо буде установлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною, сторонами, вимог, які встановлені частиною 1 статті 203 вказаного Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Приписами статті 287 Господарського кодексу України та статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.
З огляду на те, що передача спірного державного майна відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду державного майна України та без його дозволу, визнається, що спірний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, адже правомочною особою на укладення договору оренди державного майна є Фонд державного майна України, тому державне підприємство «Укрриба»при укладенні спірного договору перевищено свою компетенцію, як балансоутримувача майна.
Також суд приймає до уваги постанову Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 «Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна», п. 17 якої встановлено, що у разі, коли орендодавцем є ФДМУ чи його регіональне відділення, орендна плата за нерухоме майно державних підприємств спрямовується в розмірі 70% до державного бюджету, 30% державному підприємству, на балансі якого знаходиться орендоване майно.
Недотримання вказаних норм законодавства спричиняє збитки державі у розмірі не отриманої орендної плати (чи плати за користування вказаним майном), яка у випадку дотримання вимог законодавства з питань оренди та користування державним майном надходила б до Державного бюджету.
Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статті 216 Цивільного кодексу України, можуть застосовуватися, коли правочин, який сторони насправді вчинили, суд визнає його недійсним як оспорюваний.
Зазначеної вище правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, викладеної, зокрема, у постановах від 03.08.2011р. у справі № 2/83-ПД-10; від 29.03.2012р. у справі № 19/073-11; від 05.04.2012р. у справі № 6/114-11; від 03.04.2012р. у справі № 6/5007/89/11; від 18.04.2012р. у справі № 55/87-3/337; від 25.04.2012р. у справі № 26/162-11, від 26.04.2012р. у справі № 3/255; від 07.06.2012р. у справі № 3/264.
Отже, враховуючи те, що, як було встановлено судом, Договір № 16/10 зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП «Укрриба», від 10.09.2010р. укладений між відповідачами для приховання іншого правочину -договору оренди майна, тому є удаваним та таким, що суперечить положенням Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Закону України «Про приватизацію державного майна», в редакціях, що діяли на момент вчинення спірного правочину. Так як, об'єкти спірного договору є гідротехнічні споруди, які є об'єктами загальнодержавного значення і не підлягають приватизації, і, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та абз. 18 п. г) ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна»не можуть бути об'єктами оренди, тому позовна вимога прокурора, заявлена в інтересах позивача, про визнання його недійсним, є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі. При цьому, суд також, звертає увагу на те, що ДП «Укрриба»не доведено належними та допустимими доказами неможливість самостійно експлуатувати та використовувати за цільовим призначенням гідротехнічні споруди, які є предметом оспорюваного правочину.
Крім того, прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах позивача, просить суд зобовязати відповідача 2 повернути відповідачу 1 майно, а саме державне нерухоме майно вартістю 52833,14 грн., зазначене в Акті приймання-передачі від 10.09.2010р. (додаток № 1 до договору № 16/10 зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП «Укрриба», від 10.09.2010р.), внаслідок визнання недійсним Договору № 16/10 зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП «Укрриба», від 10.09.2010р., укладеного між ДП «Укрриба»та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_6, у судовому порядку.
Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»передбачено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Згідно п. 10 зазначеної Постанови, реституція, як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК), застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У звязку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути предявлена тільки стороні недійсного правочину.
Відповідно до п. 31 цієї ж Постанови, у справах про визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як із немайнового спору. У справах про застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину судовий збір сплачується залежно від вартості відшукуваного майна, щодо якого заявляються вимоги. У справах про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків недійсності судовий збір сплачується відповідно до пункту 10 частини першої статті 80 ЦПК за загальною сумою всіх вимог.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом у процесі розгляду справи, на підставі Додаткової угоди від 04.07.2011р. до договору № 16/10 зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП „Укрриба", від 10.09.2010 р., укладеного між ДП «Укрриба»та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_6, та у відповідності до Акту приймання-передачі державного майна (повернення із користування) від 04.07.2011 р., тобто підписаних відповідачами ще до моменту звернення прокурора в інтересах позивача із даним позовом до господарського суду, відповідачем 2 було повернуто, а відповідачем 1 прийнято із зберігання з правом користування державне майно гідротехнічні споруди ставів Деремезна і Перегонівка балансовою вартістю 28727,37 грн., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, а гідротехнічні споруди ставу Красне-1 балансовою вартістю 24105,77 грн., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3, станом на момент розгляду даної справи перебувають у володінні і користуванні відповідача 2.
Під час нового розгляду справи ані прокурором, ані відповідачами вказані обставини спростовані не були.
Отже, враховуючи те, що, відповідачем 2 було повернуто, а відповідачем 1 прийнято із зберігання з правом користування державне майно гідротехнічні споруди ставів Деремезна і Перегонівка балансовою вартістю 28727,37 грн., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, а гідротехнічні споруди ставу Красне-1 балансовою вартістю 24105, 77 грн., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3, станом на момент розгляду даної справи перебувають у володінні і користуванні відповідача 2, тому суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог прокурора в інтересах позивача до відповідачів про зобов'язання повернути майно, а саме: в частині зобов'язання відповідача 2 повернути відповідачу 1 майно -гідротехнічні споруди ставу Красне-1 балансовою вартістю 24105,77 грн., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини справи, позовні вимоги прокурора, заявлені в інтересах позивача, підлягають частковому задоволенню.
За приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України, в чинній редакції, судовий збір від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету.
Як вбачається з матеріалів справи, заступник прокурора Київської області звернувся з даним позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України у вересні 2011 року, тобто під час дії положень Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів», відтак за подання позову з відповідачів підлягає стягненню по 163,03 грн - державного мита та 62,54 грн -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсним Договір № 16/10 зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП «Укрриба», від 10.09.2010р., укладений між державним підприємством «Укрриба»та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6.
3. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути державному підприємству «Укрриба»(04050, м. Київ, Тургенєвська, 82-в; ідентифікаційний код 25592421) нерухоме майно, а саме гідротехнічні споруди ставу Красне-1 інв. № 467, балансовою вартістю 24105,77 грн., що розташовані за адресою: с. Красне, Обухівський район, Київська область. Видати наказ.
4. Стягнути з державного підприємства «Укрриба»(04050, м. Київ, Тургенєвська, 82-в; ідентифікаційний код 25592421) в доход Державного бюджету України 163 грн. 03 коп. державного мита та 62 грн. 54 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
5. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_6 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України 163 грн. 03 коп. державного мита та 62 грн. 54 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
6. В іншій частині вимог в позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Дата складання та підписання повного тексту рішення -10.07.2012 р.
СуддяА.І. Привалов