ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601 м.Київ, вул. К. Каменєва, 8, корп. 1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
місто Київ
25 червня 2012 року Справа №2а-254/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
судді: Пісоцької О.В.,
розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у порядку письмового провадження справу
за позовною заявою ОСОБА_1
доГоловного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, -
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі -ОСОБА_1, позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі -ГУ житлового забезпечення, відповідач), в якому, з урахуванням пояснень, зокрема, від 13 червня 2012 року просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо видачі одного свідоцтва про право власності на одну квартиру АДРЕСА_4 від 17 вересня 2009 року серії «КВ»№33868 замість двох свідоцтв про право власності на квартиру АДРЕСА_4 та про право власності та квартиру АДРЕСА_7;
- зобов'язати ГУ житлового забезпечення видати на ім'я ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_4 та видати на ім'я ОСОБА_1 Свідоцтво про право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_4.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем протиправно видано свідоцтво про право власності на п'ятикімнатну квартиру замість двох свідоцтв про право власності на двокімнатну та трикімнатну квартири, оскільки згідно з інвестиційними договорами позивач разом з її колишнім чоловіком інвестували будівництво двох окремих квартир.
Відповідач стосовно задоволення заявленого позову заперечує, посилаючись на його безпідставність. У письмових поясненнях наголошував на тому, що свідоцтво про право власності на п'ятикімнатну квартиру видано ОСОБА_2 у відповідності до чинного на момент видачі свідоцтва Тимчасового порядку видачі свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 02 жовтня 1996 року №1563, а тому, на думку відповідача, останній діяв у межах повноважень та у спосіб, визначені приписами законодавства. Просив врахувати суд, що з часу оформлення права власності на п'ятикімнатну квартиру минуло більше ніж 12 років, а тому термін зберігання відпрацьованої житлової справи минув (квартира оформлена на ім'я ОСОБА_2 у вересні 1999 року). Також ГУ житлового забезпечення просить розглядати справу у відсутності його повноважного представника.
Ухвалою суду від 23 травня 2012 року (протокольною) до участі у справі залучено ОСОБА_2 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (далі -ОСОБА_2, третя особа).
ОСОБА_2 у судове засідання не прибув, тоді як належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляд справи.
Ухвалою суду від 13 червня 2012 року на підставі, зокрема, клопотання позивача (про розгляд справи у письмовому провадженні) розгляд справи №2а-254/12/2670 продовжено у порядку письмового провадження до 25 червня 2012 року.
Дослідивши наявні у справі докази, врахувавши надані під час здійснення підготовчого провадження пояснення представника позивача та письмові пояснення відповідача, судом встановлено наступне.
У грудні 1997 року між ОСОБА_2, з яким позивач перебувала у шлюбі, та холдинговою компанією «Київміськбуд»укладені інвестиційні контракти №6576 про інвестування у житлове будівництво трикімнатної квартири АДРЕСА_5 та №6575 про інвестування у житлове будівництво двокімнатної квартири АДРЕСА_6.
У судовому засіданні представником позивача зазначалось те, що вище вказані контракти укладались третьою особою за згодою дружини останнього -ОСОБА_1, про що були зроблені відповідні записи.
17 вересня 1999 року ГУ житлового забезпечення видано ОСОБА_2 свідоцтво від 17 вересня 1999 року серії «КВ»№33868 про право власності на квартиру АДРЕСА_4, - яка складається з п'яти кімнат.
12 березня 2010 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києві затверджено мирову угоду між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, за якою сторони погоджуються, що квартира АДРЕСА_4, - належить на підставі права приватної власності громадянці ОСОБА_1. Ухвала суду від 12 березня 2010 року набрала законної сили.
Також з матеріалів справи вбачається, зокрема, з листа комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»від 15 березня 2011 року №11398(И-2011) згідно проведеної інвентаризації 29 листопада 2010 року квартиру АДРЕСА_4 розділено на дві окремі квартири. Разом з тим, як зазначено у вказаному листі, дозвільна та проектна документація на переобладнання і розподіл однієї квартири на дві ізольовані квартири до БТІ не надавались.
14 лютого 2012 року виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив позивача про те, що ОСОБА_2 правомірно набув права власності на вказану квартиру, оскільки правовстановлюючий документ оформлений згідно наданих останнім документів та у відповідності з чинним законодавством, і тому свідоцтво на інвестовану квартиру видавалось без погодження з дружиною. Роз'яснено, що набуте подружжям за час шлюбу майно вважається спільним, а також зазначено про те, що з моменту оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_4 пройшло понад 12 років, а тому строк зберігання житлової справи минув.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення щодо їх задоволення, оцінивши, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору в межах заявлених вимог, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Видача свідоцтв про право власності на квартири на момент видачі оскаржуваного свідоцтва здійснювалась у відповідності до Порядку видачі свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 02 жовтня 1996 року №1563 (далі -Порядок №1563). Пунктами 8-9 Порядку №1563 визначено перелік документів, які необхідні для видачі свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна.
Як судом встановлено, а також вбачається з письмових пояснень представника відповідача, підставою для оформлення права власності на п'ятикімнатну квартиру АДРЕСА_8 на ім'я ОСОБА_2 було подання особою всіх необхідних документів, а тому видано свідоцтво від 17 вересня 1999 року серії «КВ»№33868 про право власності на квартиру АДРЕСА_4, - яка складається з п'яти кімнат.
Будь-яких підстав для скасування зазначеного свідоцтва суд не вбачає, оскільки позивач, обґрунтовуючи таку вимогу, посилається лише на підписання інвестиційних контрактів ОСОБА_2 на дві квартири, проте останній, одержуючи спірне свідоцтво, зауважень стосовно його невідповідності інвестиційним угодам не вказував, про що може свідчити одержання ним даного свідоцтва, оскільки термін зберігання відпрацьованої житлової справи минув і остання.
Щодо вимог позивача про зобов'язання ГУ житлового забезпечення видати на ім'я ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_7 та свідоцтво про право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_4, - суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вище встановлено, право власності на квартиру АДРЕСА_4, яка складається з п'яти кімнат та має загальну площу 186,1мІ, перейшло до позивача на підставі затвердженої ухвалою суду мирової угоди. Не залишається поза увагою суду й те, що вказане рішення сторонами за мировою угодою не оскаржувалось.
Отже, ОСОБА_1 мала знати про наявність спірного свідоцтва і оформлення його саме на п'ятикімнатну квартиру, а тому посилання позивача на інвестиційні договори як на підставу для задоволення позовних вимог судом не враховуються.
Крім того, є необхідним зауважити на тому, що наявність технічних паспортів на дві окремі квартири не може бути підставою для видачі свідоцтва про право власності на кожну з них окремо, оскільки видавались після оформлення права власності на п'ятикімнатну квартиру, і їх правомірність судом не досліджується, оскільки знаходиться поза межами даного спору.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б підтверджували правомірність позиції позивача та визначали обґрунтованість його позовних вимог, остання суду не надала.
Враховуючи положення статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та встановлені обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість даного позову та про відсутність підстав для його задоволення.
Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) О.В. Пісоцька
З оригіналом згідно.