ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" липня 2012 р. Справа № 39/193
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, суддіКоваленко С.С. (доповідач)
суддівВоліка І.М., Шевчук С.Р.
розглянувши касаційні скарги ТОВ "Буревісник майбутнього", ТОВ "Солстрой" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012р.
у справі№ 39/193 господарського суду міста Києва
за позовомТОВ "Буревісник майбутнього"
доТОВ "Солстрой"
третя особастягнення заборгованості 1094373,05 грн.
За участю представників сторін
від позивача Сичов О.О. -дов.
від відповідача Гаджук П.П. -дов.
від третьої особи не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" про стягнення 315 005,00 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 06.02.2012 року у справі № 39/193 (суддя Гумега О.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 року у справі № 39/193 (судді Баранець О.М., Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.) рішення господарського суду міста 06.02.2012 року скасовано та прийняте нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього" 249999,61 грн. боргу, 2553,45 грн. судових витрат. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "Буревісник майбутнього", ТОВ "Солстрой" звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 16.11.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтеграл-Буд"(Генеральним підрядником) та товариством з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (Підрядником) було укладено договір підряду на капітальне будівництво № 16-11/09 відповідно до умов якого товариство з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (відповідач) зобов'язалося за завданням Генерального підрядника відповідно до вихідних даних, Застережень до Проектної документації, інших умов Договору, вимог чинного законодавства України та державних будівельних норм України, на свій ризик виконати та здати Генеральному підряднику у визначені Договором строки такі роботи з розробки й виготовлення робочої документації стосовно Об'єкту та виконати повний комплекс робіт з будівництва Об'єкту (роботи "під ключ"): підготовчі, будівельно-монтажні, пусконалагоджувальні, роботи з благоустрою та інші роботи, що пов'язані з будівництвом Об'єкта, є необхідними для Прийняття Об'єкта в Експлуатацію та експлуатації Об'єкта відповідно до функціонального призначення, визначеного Проектною документацією. Будівельні роботи вважаються виконаними після Прийняття Об'єкта в Експлуатацію та передачі Об'єкта Підрядником Генеральному підряднику за Актом приймання-передачі Об'єкта.
Згідно ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що в п. 5.4.1 договору підряду на капітальне будівництво № 16-11/09 від 16.11.2009 року сторони узгодили, що підрядник має право залучати до виконання Договору третіх осіб (субпідрядників).
Так, 12 січня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (Підрядником, відповідачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екстрім ЛТД" (Субпідрядником, третьою особою) було укладено договір підряду № 12/01-06 відповідно до умов якого Субпідрядник зобов'язався організувати та виконати повний комплекс електромонтажних робіт з використанням власних матеріалів та обладнання, необхідних для введення об'єкту "Будівництво торгівельного комплексу з по вул. Полярній в Оболонському районі міста Києва" в експлуатацію, у відповідності із додатками до цього Договору, ДБН України та вимогами Генпідрядника, Замовника будівництва, у терміни передбачені даним Договором.
Згідно п. 2.2 договору підряду № 12/01-06 від 12 січня 2010 року термін виконання робіт на об'єкті може бути змінено тільки шляхом підписання Сторонами додаткової угоди до даного Договору.
Проте, як видно з матеріалів справи, додаткова угода до договору підряду № 12/01-06 від 12.01.2010 року між сторонами не укладалася.
Судами встановлено, що виходячи з положень пункту 2.1 договору підряду третя особа зобов'язалася виконати електромонтажні роботи до 25.06.2010 року, тобто до прийняття об'єкту в експлуатацію, яке згідно абзацу 2 пункту 4.2 договору підряду на капітальне будівництво від 16.11.2009 року мало відбутися до 30.06.2010 року.
Тверда договірна ціна робіт, передбачених до виконання даним Договором, становить 8 443 734,45 гривень (п. 3.1 договору підряду № 12/01-06 від 12.01.2010 р.)
Пунктом 4.2.1 договору підряду № 12/01-06 від 12.01.2010 р., визначено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі підписаних Підрядником (відповідачем) ф. № КБ-2в, КБ-3, які подає Субпідрядник (третя особа) не пізніше 25 числа звітного місяця, а Підрядник розглядає і підписує протягом 5 днів з дати отримання, або надає мотивовану відмову від приймання робіт. Підрядник розраховується з Субпідрядником за виконані роботи, з урахуванням авансових платежів (за їх наявності), в 15-денний термін після підписання Підрядником Акту про прийняття виконаних робіт та надходження від Генпідрядника/Замовника будівництва коштів, шляхом безготівкового перерахунку коштів на його розрахунковий рахунок.
Матеріалами справи підтверджується, що товариство з обмеженою відповідальністю "Екстрім ЛТД" (третя особа) надало товариству з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (відповідачу) три акти форми № КБ-2в, зокрема: акт № 1/ЕК 0000191 виконаних підрядних робіт за червень 2010 року на суму 5 828 969,7 гривень; акт № ЕК 0000253 виконаних підрядних робіт за вересень 2010 року на суму 1520391,7 гривень; акт виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року на суму 1094373,05 гривень.
При цьому, Акт № 1/ЕК 0000191 виконаних підрядних робіт за червень 2010 року та Акт № ЕК 0000253 виконаних підрядних робіт за вересень 2010 року, які були підписані відповідачем та відображали виконання робіт на загальну суму 7349361 гривень 40 копійок, були повністю оплачені відповідачем.
Натомість Акт виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року відповідачем не підписаний та не оплачений.
Як було з'ясовано вище пунктом 2.1 договору підряду № 12/01-06 від 12 січня 2010 року встановлено термін виконання робіт -з 25.03.2010 року по 25.06.2010 року.
Разом з тим, з Акту виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Екстрім ЛТД", вбачається, що підприємство виконувало роботи, передбачені договором підряду № 12/01-06 від 12.01.2010 року до грудня 2010 року.
Відповідно до приписів абз. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 7.11 договору підряду № 12/01-06 від 12.01.2010 року за перевищення передбачених Договором строків закінчення робіт, Субпідрядник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє під час прострочення, від Договірної ціни, вказаної у п. 3.1 цього Договору робіт за кожний календарний день прострочення виконання робіт.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до наданого розрахунку відповідача, розмір пені, передбаченої пунктом 7.11 договору підряду № 12/01-06 від 12.01.2010 року, становить 591 292,74 грн.
В п. 7.12 договору підряду № 12/01-06 від 12.01.2010 року сторони погодили, що у випадку невиконання Субпідрядником зобов'язань, викладених у пунктах 1.1 у термін визначений у п. 2.1 Договору, та внаслідок цього порушення терміну введення об'єкту в експлуатацію-крім пені, Субпідрядник сплачує на користь Підрядника штраф у розмірі 10% Договірної ціни, вказаної у п. 3.1 цього Договору.
Згідно п. 4.2 договору підряду на капітальне будівництво від 16.11.2009 року, роботи повинні бути виконані Підрядником (відповідачем у справі), а Об'єкт -прийнятий в експлуатацію (у тлумаченні терміну "Прийняття Об'єкту в Експлуатацію" відповідно до п. 1.1.24 Договору) в термін до 30 червня 2010 року.
Згідно сертифікату відповідності КВ 000367, який видано 17.09.2010 року на підставі Акта готовності об'єкта експлуатації від 10.08.2010 року, об'єкт будівництва -житлово-торгівельний комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземно-надземним паркінгом на вул. П.Дегтяренка, 1 у Оболонському районі м. Києва було введено в експлуатацію з порушенням строків, визначених пунктом 4.2 договору підряду на капітальне будівництво № 16-11/09 від 16.11.2009 року.
Проте, судова колегія звертає увагу на те, що відсутність зарахування є законним та обґрунтованим, тому що незважаючи на встановлену в договорі між третьою особою та відповідачем можливість проведення зарахування, саме зарахування повинно здійснюватися з дотриманням порядку, встановленого Законом, оскільки статті 601-603 Цивільно-го кодексу України не надають сторонам договору право якимось чином змінювати визначені ними правові норми щодо зарахування зустрічних однорідних вимог.
Згідно із частиною 2 статті 601 проведення зарахування Закон пов'язує із заявою хоча б однієї із сторін. Заява є необхідною передумовою проведення за-рахування, оскільки є виявом волі сторони, що бажає його провести. Така заява повинна містити всі необхідні розрахунки для того, щоб ознайомити іншу сторо-ну правочину з намірами щодо здійснення зарахування.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази надсилання відповідачем заяви про проведення зарахування взаємних вимог третій особі, що було встановлено апеляційним судом. Посилання відповідача, що цією заявою є претензія-повідомлення відповідача № 20-20 від 13.01.2011 року на суму 1 194 373,05 гривень, є безпідставними, оскільки цей документ не містить пропозиції провести зараху-вання.
В п. 4.7 договору підряду № 12/01-06 від 12.01.2010 року, сторонами узгоджено, що у випадку виникнення нарахування штрафів, або пені під час дії даного Договору, Сторони домовляються враховувати їх розмір при здійсненні розрахунків за виконані роботи. Аналогічне правило закріплене в пункті 7.9 договору підряду № 12/01-06 від 12.01.2010 року.
Пунктом 4 частини 1 статті 602 ЦК України встановлено пряму заборону проводити зарахування у разі спливу позовної давності. Станом на час винесення Господарським судом міста Києва оспорюваного судового рішення, тобто на 06 лютого 2012 року сплив строк позовної давності на стягнення відповідачем штрафних санкцій з ТОВ «ЕКСТРІМ ЛТД», оскільки штрафні санкції були визначені претензією-повідомленням відповідача № 20-20 від 13.01.2011 року, а відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України спеціальна позовна давність у один рік встановлена до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Проте, колегія суддів не може погодитись із висновками господарських судів попередніх інстанцій, оскільки останні протирічать нормам процесуального і матеріального права, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 601 ЦК України, передумовою проведення зарахування є однорідність взаємних вимог сторін.
Тобто, необхідними передумовами проведення зарахування є:
- однорідність вимог,
- настання строку виконання зобов'язання,
- звернення з заявою однієї сторони до іншої.
У цій справі вимоги, щодо проведення зарахування яких наполягав відповідач, не є однорідними: вимоги позивача є грошовими вимогами щодо оплати заборгованості (боргу), а вимоги ТОВ «Солстрой»є штрафними санкціями, отже, не можуть підлягати зарахуванню.
Колегія суддів зазначає, що однією з передумов здійснення зарахування називається безспірність вимог сторін, відсутність між сторонами спору щодо проведення зарахування.
Заявник касаційної скарги зазначає, що у справі №39/193 є докази того, що ТОВ «ЕКСТРІМ ЛТД»обґрунтовано не погодилося із штрафними санкціями визначеним ТОВ «СОЛСТРОЙ»у претензії №20-20 від 13.01.2011 року, про що зазначило у своїй відповіді №118/04-11 від 18.04.2011 року. Крім того, пунктом 4 частини 1 статті 602 ЦК України встановлено пряму заборону проводити зарахування у разі спливу позовної давності. Станом на час винесення Господарським судом міста Києва оспорюваного судового рішення, тобто на 06 лютого 2012 року сплив строк позовної давності на стягнення відпові-дачем штрафних санкцій з ТОВ «ЕКСТРІМ ЛТД», оскільки штрафні санкції були визначені претензією-повідомленням відповідача №20-20 від 13.01.2011 року, а відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України спеціальна позовна дав-ність у один рік встановлена до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
В основу оскаржуваної постанови покладений висновок суду апеляційної інстанції про те, що Відповідач правомірно «врахував»штраф в розмірі 844 373,44 грн. при здійсненні розрахунків, зменшивши на цю суму борг за виконані будівельні роботи.
З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України щодо вирішення судом господарських спорів на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також вимоги щодо законності та обґрунтованості судового рішення, встановлені пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N14 «Про судове рішення у цивільній справі», застосувавши нову правову категорію «врахування»зобов'язань при проведенні грошових розрахунків, що не передбачена жодним нормативно-правовим актом
Крім того, колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання застосування штрафних санкцій за Договором підряду, апеляційний суд вийшов за межі своїх прав, передбачених статтею 83 Господарського процесуального кодексу України. Адже, як вбачається із матеріалів справи, третя особа обґрунтовано не погодилася із застосуванням штрафних санкцій, про що повідомила Відповідача письмово. Таким чином питання застосування штрафних санкцій може бути лише предметом розгляду спору між ТОВ «СОЛСТРОЙ»та ТОВ «ЕКСТРІМ ЛТД». Відповідач не заявляв позову до третьої особи про стягнення штрафних санкцій. А твердження Відповідача про «застосування»штрафних санкцій, за наявності обґрунтованої відповіді ТОВ «ЕКСТРІМ ЛТД»про неправомірність такого «застосування»є безпідставними.
Також, обґрунтовуючи своє рішення застосуванням штрафу, апеляційний суд не дослідив обставин, за яких було допущено дане господарське правопорушення, не взяв до уваги норми ст. 218 Господарського кодексу України, відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Крім того, як зазначають заявники касаційних скарг, під час розгляду даної справи ТОВ «ЕКСТРІМ ЛТД», будучи третьою особою не мало процесуальної можливості довести факти, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, а також факти, що підтверджують, що порушення строків виконання робіт сталося саме з вини Відповідача, який крім іншого, не надав підряднику будівельний майданчик (фронт робіт) в обумовлений договором підряду термін.
Таким чином суд апеляційної інстанції допустив порушення норм матеріального права, що полягає у застосуванні судом нової правової категорії, не передбаченої матеріальним правом, в необґрунтованому, всупереч статті 218 Господарського кодексу України, застосуванню штрафу, та неправильно застосував норми процесуального права, вийшовши за межі своїх прав, передбачених статтею 83 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За таких обставин справи, оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а справа -передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи вищезазначені обставини мають знайти належну оцінку та господарському суду необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 , 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційні скарги ТОВ "Буревісник майбутнього", ТОВ "Солстрой" задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2012р. та рішення господарського суду міста Києва по справі № 39/193 скасувати.
3. Справу № 39/193 передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Головуючий, суддя С.С. Коваленко
Суддя І.М. Волік
Суддя С.Р. Шевчук