ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.07.12 р. Справа № 5006/12/79/2012

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еліт», м. Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Часів Яр Донецької області

про стягнення 14000,00грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Романенко О.Ф. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еліт», м. Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Часів Яр Донецької області про стягнення 14000,00грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору безоплатного відповідального зберігання морозильних вітрин №269/Д від 08.11.2007р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо зберігання низькотемпературних морозильних вітрин та по закінченню терміну дії договору повернути їх Поклажодавцю. Однак, в супереч умовам договору, після його закінчення відповідачем не було повернуто два морозильних обладнання, у зв'язку із чим позивач просить суд стягнути з відповідача їх подвійну вартість, що складає 14000,00грн.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення вхід. №06-20/19026 від 06.06.2012р., яке було отримано відповідачем 29.05.2012р., своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

В силу ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі Закон) Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно ст.16 Закону Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Статтею 18 Закону встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того за приписами абз. 3 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами. Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

За клопотанням позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 18 Закону України "Про мови в Український РСР" (від 28 жовтня 1989р. N8312) та клопотання представника позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еліт» (Поклажодавець) та Фізичною особою-підприємцем Макарович Русланом Григоровичем (Зберігач) 08 листопада 2007р. було укладено договір №268/Д безоплатного відповідального зберігання морозильних вітрин, за умовами якого Поклажодавець передав на відповідальне зберігання Зберігачеві низькотемпературні вітрини, що видаються йому для показу, покращення зовнішнього вигляду та інтер'єру приміщення, а також продажу продукції.

Відповідно до умов п.1.2. договору з урахуванням визначеної в п.1.1. мети договору Поклажодавець передає Зберігачеві майно в кількості, що зазначена в акті приймання-передачі, що є невід'ємною частиною даного договору. Передача майна здійснюється за актом приймання-передачі, що підписується сторонами або представниками сторін, уповноваженими належним чином (п.2.1. договору).

За приписами п.3.1. договору майно повинно бути повернено Поклажодавцю протягом двох календарних днів з моменту отримання вимоги від Поклажодавця, розірвання договору або закінчення його терміну, зазначеного у п.9.1. цього договору, у справному стані та комплектності з урахуванням нормального зносу, що виник у період його зберігання.

Повернення майна за актом приймання-передачі, який підписується представниками сторін. (п.3.2. договору).

Пунктом 6.1. договору встановлено, що зберігання майна здійснюється на безоплатній основі.

Згідно п.7.1. договору Зберігач несе повну, безумовну відповідальність за збереження майна в розмірі заподіяної шкоди, але не менше встановленої вартості майна, зазначеної в акті приймання-передачі починаючи з моменту його прийняття по акту передачі до моменту повернення Поклажодавцю по акту передачі.

У випадку відмови Зберігача від повернення майна, протягом 30 календарних днів по закінченні терміну даного договору або при його достроковому розірванні, на вимогу Поклажодавця, Зберігач відшкодовує Поклажодавцю подвійну вартість майна, що вказана в актах приймання-передачі майна. (п.7.3. договору).

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

До укладеного договір між сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі обладнання №б/н від 24.03.2009р. за умовами якого Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв на відповідальне зберігання обладнання, у кількості 88 штук, за ціною 3500,00грн., кожний з яких у задовільному стані. Акт приймання-передачі підписано обома сторонами та скріплено печатками сторін.

Також, Зберігачем було складено та підписано Графік повернення морозильного обладнання, відповідно до якого відповідач, у зв'язку із розірванням договірних відносин із ТОВ «Торговий дім «Еліт» запропонував повернути морозильне обладнання, у зазначений ним термін з 08.05.2009р. по 12.06.2009р.

Станом на 28.09.2009р. між сторонами було складено та підписано акт звірки, в якому сторони підтвердили, що у відповідача на відповідальному зберіганні залишилося два морозильних обладнання.

У зв'язку із неповерненням двох морозильних обладнань позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію №11-2811/1 від 28.11.2011р. з вимогою повернути майно у кількості 2 шт. або відшкодувати вартість майна у розмірі 7000,00грн. Як доказ надіслання претензії позивачем надано опис вкладення до цінного листа та поштові квитанції

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Статтею 13 ЦК України зазначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до приписів ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст.16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 2 ст.20 Господарського кодексу України зазначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Вимогами частини першої статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно до вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 626 та 629 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона, зберігач, зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною, поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Предметом договору зберігання можуть бути, як правило, рухомі речі, визначені індивідуальними ознаками, які не переходять у власність зберігача, і в окремих випадках на зберігання можуть передаватися речі з родовими ознаками.

Згідно вимог передбачених ст.184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Статтею 937 ЦК України передбачено, що договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем, у даному випадку передача майна між позивачем та відповідачем на відповідальне зберігання здійснена та засвідчена на підставі Акту приймання-передачі на зберігання товарно-матеріальних цінностей (майна) від 24.03.2009р.

Приписами ст.949 ЦК України визначено обов'язок зберігача, у даному випадку відповідача по справі, повернути річ. При цьому, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, що була передана на зберігання

Згідно вимог ст.953 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ.

Претензією від 28.11.2011р. Вих. № 11-2811/1 направленою на адресу відповідача, позивач запропонував повернути майно.

Однак, відповідач майно на вимогу не повернув, та як наслідок позивач звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування подвійної вартості майна не повернутого зі зберігання, як це передбачено умовами п.7.3 Договору безоплатного відповідального зберігання морозильних вітрин №269/Д від 04.11.2007р. - на загальну суму - 14 000грн.

Вимогами ст.951 ЦК України передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно приписів ст.14 ЦК України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Вимогами ст.951 ЦК України передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості, як це передбачено умовами п.7.3. Договору безоплатного відповідального зберігання №269/Д від 08.11.2007р., а саме сплатити подвійну вартість обладнання.

Отже, встановивши факт невиконання зобов'язання по своєчасному поверненню майна, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача, вартості майна на суму - 14 000грн.

Згідно приписів передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст.11, 13-16, 22, 184, 509, 525, 530, 610, 612, 626, 629, 936, 937, 949, 951, 953 ЦК України, ст.ст.20, 173, 174, 193 ГК України та керуючись статтями 1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 20, 22, 28, 32-34, 36, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еліт», м. Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Часів Яр Донецької області про стягнення 14000,00грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еліт» (м. Київ, вул. Саксаганського, 115-а, р/р 260060420500 в АТ «Брокбізнесбанк», м. Київ, МФО 300249, код ЄДРПОУ 34965659) 14000,00грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 11.07.2012р.

Суддя Тоцький С.В.