Справа № 2/0614/1150/11
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
09 липня 2012 року Малинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Ярмоленка В.В.
при секретарі судових засідань Вишнівській О.Р.
розглянувши на відкритому судовому засіданні в м. Малині цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі Житомирської філії, публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійні вимоги: Національний банк України про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання здійснити погашення частини кредиту іншими особами, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі Житомирської обласної філії, в обґрунтування якого зазначив, що 29.11.2007 року між ним та банком був укладений кредитний договір № 353/ФКВ-07, предметом якого було отримання позивачем 218 500 доларів США на купівлю житла з строком кредитування на 372 місяці. Внаслідок фінансових складнощів з травня 2009 року допустив прострочення повернення заборгованості перед банком, але приймав всі міри по погашенню заборгованості, в тому числі за рахунок третіх осіб.
27 вересня 2011 року письмово звернувся до ТОВ «Укрпромбанку»з заявою про погашення кредиту в сумі 623 589,05 грн. по кредитному договору за рахунок депозитних коштів (банківського вкладу) непідприємницького товариства «корпоративний недержавний пенсійний фонд»Чорноморнафтогаз», однак її було залишено без розгляду. Проігнорована банком і заява ОСОБА_4 про погашення кредиту позивача за рахунок її депозитних коштів в сумі 9500 євро.
В судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив зобов'язати відповідача зарахувати депозитні кошти НТ «КНПФ»Чорноморнафтогаз»та ОСОБА_4 в рахунок оплати свого кредитного зобов'язання. Наполягав на тому, що пред'явлені вимоги стосуються виключно ТОВ «Укрпромбанк», оскільки договір був укладений саме з відповідачем.
Ухвалою суду від 12.03.2012 року до участі в справі залучено в якості співвідповідача публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», а 20.12.2011 року - в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог -Національний Банк України.
Відповідач ТОВ «Укрпромбанк»свого представника в судове засідання не направив, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, листом від 01.02.2012 року повідомив про передачу права вимоги за кредитним договором №363/ФКВ-07 від 29.11.2007 року на користь Дельта Банку.
Представник співвідповідача ПАТ «Дельта Банк»Максимчук В.М. позов не визнав, зазначивши, що Дельта Банк набув статусу нового кредитора та до нього перейшло право вимоги за кредитним договором №363/ФКВ -07 від 29.11.2007 року на підставі укладеного 30.06.2010 року договору між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк»та Національним Банком України про передачу Активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку. При цьому, останній здійснив повний розрахунок з ТОВ «Укрпромбанком»за активи та кредитні зобов'язання, які були передані. Умовою погашення кредитної заборгованості за рахунок депозитного вкладу можливий, якщо кредит та депозит, що знаходиться на рахунках ТОВ «Укрпромбанку»перебуває в одному банку, між сторонами буде укладений договір переуступки прав депозиту на кредит.
Представник НБУ Федєчкін О.А. в судове засідання не з'явився, надав письмові заперечення щодо позову, в яких посилається на те, що до Дельта Банку перейшло право вимоги від ОСОБА_2 виконання ним своїх обов'язків за кредитними зобов'язаннями. На даний час ТОВ «Укрпромбанк»знаходиться в стадії ліквідації, відкликано його ліцензію, призначено ліквідатора. НТ «КНПФ»Чорноморнафтогаз», ОСОБА_4 являються кредиторами ТОВ «Укрпромбанку». Лише ліквідатор має право з дозволу Національного банку України погашати вимоги до банку до моменту завершення складання переліку вимог та його затвердження НБУ лише за угодами, що забезпечують здійснення ліквідаційної процедури. Просив відмовити в задоволенні позову за безпідставністю.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови в позові ОСОБА_2 з наступного:
Встановлено, що 29 листопада 2007 року між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» був укладений кредитний договір №353/ФКВ-07, предметом якого було надання позивачу кредитних коштів в сумі 218 500,00 доларів США з строком кредитування 372 місяці та датою повернення кредиту -28 листопада 2038 року. Даний договір є чинним на момент розгляду справи.
20 червня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанком»та непідприємницьким товариством «Корпоративний недержавний пенсійний фонд»Чорноморнафтогаз»укладено договір банківського вкладу в національній валюті №123/Ю-08, умовами якого закріплено, що сума вкладу «Чорноморнафтогазу»становить 600 000,00 грн. З матеріалів справи вбачається, що 02.10.2008 року ОСОБА_4 уклала Договір банківського вкладу № 1004/030534900118400 з ТОВ «Укрпромбанк» в розмірі 9500 євро.
21 січня 2010 року постановою Правління Національного банку України № 19 від 21.01.2010 року «Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації ТОВ «Укрпромбанк»була відкликана банківська ліцензія, розпочата процедура ліквідації ТОВ «Укрпромбанку»та призначений ліквідатор банку.
30 червня 2010 року був укладений трьохсторонній Договір між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк»та Національним Банком України про передачу Активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, з метою захисту інтересів Держави та повернення кредитних коштів виданих НБУ під рефінансування, за умовами якого АТ «Дельта Банк»набув статусу нового кредитора та до нього перейшло право вимоги за кредитним договором №363/ФКВ -07 від 29.11.2007 року.
З додатку №2 до Договору вбачається, що загальний розмір грошового зобов'язання за кредитним договором переданий «Дельта Банку»становить 218 500 доларів США.
Таким чином, новим кредитором за договором № 353/ФКВ-07 стало публічне акціонерне товариство «Дельта Банк».
27.09.2011 року позивач письмово звернувся до ТОВ «Укрпромбанку»з заявою про зарахування 623 589,05 грн., що розміщені на депозитному рахунку НТ «КНПФ»Чорноморнафтогаз»згідно договору банківського вкладу від 20.06.2008 року в рахунок погашення (часткового) заборгованості ОСОБА_2 по кредитному договору № 353/ФКВ-07 від 29.11.2007 року. Крім того, з заявою до ТОВ «Укрпромбанку»04.08.2009 року звернулася ОСОБА_4 про переведення суми її вкладу в розмірі 9500 євро на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2
Дані звернення були залишені ТОВ «Укрпромбанком»без розгляду, що слугувало підставою для звернення позивача до суду з позовом про зобов'язання останнього зарахувати депозитні вклади в рахунок оплати свого кредитного зобовязання.
Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Одним із видів припинення зобов'язання є зарахування зустрічних однорідних вимог.
Відповідно до ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також: вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, при цьому зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Водночас, відповідно до ч.5 ст.602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених договором або законом.
Як встановлено в судовому засіданні товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк»знаходиться в стадії ліквідації і особливості ліквідації банків встановлюються Законом України «Про банки і банківську діяльність», яким передбачена певна черговість задоволення вимог кредиторів, а залік зустрічних однорідних вимог між кредитором та боржником під час розгляду майнового спору в період здійснення ліквідаційної процедури банку не може бути проведений, оскільки це фактично є погашенням вимог кредитора (в даному випадку -ОСОБА_4 та НТ «КНПФ»Чорноморнафтогаз») в порушення порядку, встановленого статтями 93, 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність»та поза межами встановленої ліквідаційної процедури.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»ліквідаційна маса - усі види майнових активів (майно та майнові прана) банку, які належать йому на праві власності на день відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідації.
Згідно з ст.30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом»(положення якого застосовуються в частині, що не суперечать Закону України «Про банки і банківську діяльність») кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника, з якого здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому статті 31 цього Закону. У спірному випадку це ст.96 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Разом з тим, вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом»не допускають під час провадження в справі про банкрутство індивідуального задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника.
Відповідно до норм Закону України «Про банки і банківську діяльність»та Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління НБУ № 369 від 28.08.2001р., які визначають порядок та умови застосування ліквідаційної процедури, встановлений чіткий порядок задоволення вимог кредиторів, що визнані ліквідатором, який не передбачає можливості індивідуального задоволення вимог конкретного кредитора, в тому числі і шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
У зв'язку з цим, здійснення такого правочину на стадії ліквідації банківської установи є порушенням вказаних нормативно-правових актів.
Крім того, належними доказами по справі доведеною є обставина уступки права вимоги за кредитним договором № 353/ФКВ-07, яка мала місце 13.06.2010 року, що є свідченням перебування кредитних зобов'язань та договорів банківського вкладу в різних банківських установах, що апріорі унеможливлює зарахування однорідних вимог.
Щодо позиції позивача про те, що належним відповідачем повинен бути ТОВ «Укрпромбанк», оскільки зобов'язання за кредитним договором № 353/ФКВ-07 від 27.11.2007 року не були передані ПАТ «Дельта Банк», а тому відповідач може здійснити залік однорідних вимог, суд вважає її не обґрунтованою, оскільки відповідно до роз'яснень, викладених в п.26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»при вирішенні спорів про зарахування однорідних зустрічних вимог, коли боржник банку одночасно є кредитором банку, під час процедури ліквідації банку, суди повинні виходити із вимог статей 601-602 ЦК, статей 92-96 Закону України «Про банки та банківську діяльність»та враховувати, що цим Законом встановлено чіткий порядок задоволення вимог кредиторів, визнаних ліквідатором, який не передбачає можливості індивідуального задоволення вимог конкретного кредитора. Таку ж позицію щодо неможливості зарахування зустрічних однорідних вимог між особами, якщо щодо однієї із них відкрита ліквідаційна процедура, займає Верховний Суд України у постановах від 03.10.2011р. по справах № 27/292-10 та № 27/291-10, чітко вказуючи на неможливість зарахування зустрічних однорідних вимог у процедурі ліквідації банку у відповідності до ст.602 ЦК України. Вказана позиція ґрунтується на тому, що у відповідності до ст.96 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти, одержані в результаті ліквідаційної процедури, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у чітко визначеній черговості, тоді як положення Закону України «Про банки і банківську діяльність»не передбачають під час здійснення ліквідаційної процедури задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна банку, що ліквідується.
Керуючись ст.ст. 3,10,60,88, 209, 212, 215 ЦПК України, ст.ст. 512, 513,514, 601-602 ЦК України, ст.ст. 92-96 Закону України «Про банки та банківську діяльність»,-
ВИРІШИВ:
В позові ОСОБА_2 про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання здійснити погашення частини кредиту іншими особами -відмовити повністю за безпідставністю.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Малинський районний суд, а особами, які брали участь в справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення - з дня отримання його копії.
Суддя: В. В. Ярмоленко