Справа № 2-1326/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"30" грудня 2011 р. Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Ковальової А.Б.

при секретарі Золотих Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовом В.о. прокурора міста Дніпродзержинська в інтересах Дніпродзержинської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, до судового розгляду справи заперечення проти позову або заяви про розгляд справи за їх відсутності суду не надали.

В.О. прокурора міста Дніпродзержинська звернувся до суду в інтересах Дніпродзержинської міської ради з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в якому просить внести зміни до п. 3.1. Договору оренди земельної ділянки від 05 лютого 2003 року, укладеного між Дніпродзержинською міською радою та відповідачами, зареєстрованого 11 лютого 2003 року за № 0730, виклавши його в наступній редакції: «п. 3.1. Річна орендна плата вноситься «Орендарем»виключно у грошовій формі на рахунок місцевого бюджету. Оренда плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України у розмірі трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим Кодексом України»та покласти на відповідачів судові витрати у справі. На обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що між Дніпродзержинською міською радою, як орендодавцем та відповідачами, як орендарями, 05 лютого 2003 року був укладений договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення, загальною площею 0,0020 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для фактичного розміщення об'єкту торгівлі строком до 27 вересня 2012 року. Пунктом 3.3 цього договору передбачено, що розмір орендної плати щорічно переглядається у випадах і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором, підвищення цін, тарифів, в тому числі внаслідок інфляційних процесів, збільшення розміру ставки земельного податку, погіршення стану орендованої земельної ділянки та в інших випадках передбачених законодавством. На момент укладення договору оренди мінімальний розмір орендної плати за землю був законодавчо закріплений статтею 21 Закону України «Про оренду землі». 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, і статтею 288 Податкового кодексу України було встановлено, що розмір річної орендної плати на земельні ділянки несільськогосподарського призначення, які перебувають в державній або комунальній власності, не може були меншим трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим кодексом, і не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Тобто умови спірного договору оренди в частині визначення розміру орендної плати перестали відповідати вимогам як раніше чинної статті 21 закону України «Про оренду землі»(в новій редакції), так і положенням ст. 288 Податкового Кодексу України. Дніпродзержинською міською радою 29 жовтня 2009 року за № 641, 01 лютого 0211 року за № 1-13вих/4/12 направлявся на адресу відповідачів листи з пропозицією внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 05 лютого 2003 року в частині зміни орендної плати з урахуванням змін до закону України «Про оренду землі», але відповідні зміни до цього часу в договір не внесено, оскільки відповідачі ніяким чином не відреагували на направлені ним пропозиції. Таким чином п. 3.1. договору оренди земельної ділянки, що укладений між міською радою та відповідачами на теперішній час є таким, що суперечить чинному законодавству та призводить до недоотримання власником землі -територіальною громадою, в особі Дніпродзержинської міської ради, орендної плати в повному обсязі. І тому вирішення питання щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки можливе лише в судовому порядку.

В.О. прокурора міста Дніпродзержинська в судове засідання не з'явився, але до судового розгляду справи надав суду заяву з клопотанням про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав в повному обсязі, і у випадку неявки відповідачів -не заперечує проти розгляду справи за їх відсутності та ухвалення заочного рішення, прокурору роз'яснений порядок перегляду заочного рішення за заявою відповідачів.

Представник Дніпродзержинської міської ради а Федорова О.М., яка діє на підставі довіреності, в судове засідання не з'явилася, але надала суду заяву з клопотанням про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала в повному обсязі, і у випадку неявки відповідачів -згодна на розгляд справи за їх відсутності та ухвалення заочного рішення, представнику роз'яснений порядок перегляду заочного рішення за заявою відповідачів.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, про дату, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином згідно вимог ч. 3 ст. 74 ЦПК України судовими повістками, які неодноразово направлялися відповідачам поштовими відправленнями з рекомендованими повідомленнями за їх місцем реєстрації, які повернулися на адресу суду в зв'язку із закінченням строку зберігання. Відповідно до ст. 77 ч.1 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. В зв'язку з тим, що суд не має відомостей про причину повторної неявки відповідачів, повідомлених належним чином, які про причини своєї неявки суд не повідомили, заяв про зміну свого місця проживання суду не надали, що передбачено ст. 77 ЦПК України, суд відповідно до ст. 169 ч. 4 ЦПК України вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), так як вважає, що є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, і потреба дачі особистих пояснень відповідачами відсутня.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі даних чи доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

В зв'язку з тим, що прокурор та представник міської ради не заперечують проти розгляду справи по суті за відсутності відповідачів, суд з їх згоди ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Судом досліджені письмові докази по справі шляхом оголошення їх у судовому засіданні:

- договір оренди земельної ділянки (а.с. 5-7), яким підтверджуються факт укладення договору між міською радою та відповідачами у справі 05 лютого 2003 року, умови надання земельної ділянки в оренду, права та обов'язки сторін, розмір орендної плати та порядок її перегляду;

- Витяг з Рішення міської ради від 27 вересня 2002 року № 64-03/ХХІV (а.с. 8), яким підтверджується факт надання відповідачам в оренду земельної ділянки , загальною площею 0,0020 га, розташованої в АДРЕСА_1;

- Висновок Управління земельних ресурсів (а.с.9), яким підтверджується факт державної реєстрації договору оренди від 11 лютого 2003 року за № 0730;

- повідомлення на ім'я відповідачів ( а.с. 13-15), яким підтверджується факт інформування відповідачів про необхідність внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Вивчивши письмові докази та матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та дослідивши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

У судовому засіданні судом встановлені наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що 05 лютого 2003 року між Дніпродзержинською міською радою, як орендодавцем, та відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як орендарями, на підставі рішення Дніпродзержинської міської ради від 27.09.2003 р. № 64-03/ХХІV від був укладений договір оренди земельної ділянки несільськогосподарчого призначення, загальною площею 0,0020 га, розташованої в АДРЕСА_1, який був зареєстрований 11 лютого 2003 року за № 0730 (а.с. 3-9). Згідно з умовами цього договору орендодавець на підставі відповідного рішення Дніпродзержинської міської ради надав, а орендарі прийняли в оренду строком до 27 вересня 2012 року вищевказану земельну ділянку.

Згідно п. 3.1. договору оренди земельної ділянки орендарі зобов'язані сплачувати на користь орендодавця плату за користування земельною ділянкою в сумі 239,66 грн./рік, розрахунок якої було здійснено відповідно до вимог Закону України»Про оренду землі»в редакції станом на момент укладення договору оренди.

Пунктом 3.3. цього договору було передбачено, що розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; збільшення розміру ставки земельного податку; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, і статтею 288 Податкового кодексу України було встановлено, що розмір річної орендної плати на земельні ділянки несільськогосподарського призначення, які перебувають в державній або комунальній власності, не може були меншим трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим кодексом, і не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Тобто умови спірного договору оренди в частині визначення розміру орендної плати перестали відповідати вимогам як раніше чинної статті 21 закону України «Про оренду землі»(в новій редакції), так і положенням статті 288 Податкового Кодексу України.

Відповідачі ніяким чином не відреагували на направлені ним пропозиції щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки відповідно до діючого законодавства, яке на теперішній час регулює питання, пов'язані зі сплатою оренди за землю, що свідчить про ухилення відповідачів від приведення договору оренди землі у відповідність до вимог ст. 288 Податкового кодексу України.

Суд вважає встановленим наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги позивачів, з таких мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 121 Конституції України обов'язком прокурора є захист інтересів держави в суді.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає в здійсненні прокурором від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист в суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів громадян в суді.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміні ціни після укладення договору допускається лише у випадках, і на умовах, встановлених договором або Законом.

Відповідно до Закону України «Про ціни та ціноутворення»політика ціноутворення

є складовою частиною загальної економічної і соціальної політики України та реалізується, зокрема, шляхом встановлення державних фінансових цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів)

або граничних відхилень від державних фінансових цін і тарифів.

Визначення законами України граничного рівня цини на продукцію, роботи, послуги

є обов'язковою підставою для внесення змін до договору щодо ціни у межах, визначених законом

у спосіб як узгодження такої ціни сторонами, так і у судовому порядку у разі недосягнення згоди сторін.

Тобто, визначення законами України ціни на продукцію, роботи, послуги у формі фіксованої ціни, є обов'язковою умовою її прийняття сторонами договору, незалежно від внесення змін до договору, якщо інше не визначено законом.

Згідно ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Тобто правовідносини оренди землі є одним з видів цивільних правовідносин і підлягають регулюванню Цивільним кодексом України.

Згідно зі ст. 30 закону України «Про оренду землі»зміна умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін. У разі не досягнення згоди щодо умов договору оренди та інші спори вирішуються у судовому порядку.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі»однією з істотних умов договору оренди земельної ділянки є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно із ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони, не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставини не настане; 2) зміна обставини зумовлена причинами, які заінтересована особа не могла усунути після їх виникнення при всій своїй турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3)виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану особу того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована особа. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує витрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Відповідно до приписів ст. 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Якщо договір змінюється у судовому порядку, зобов'язання змінюється з моменту набрання рішенням суду про зміну договору законної сили.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідачі порушують майнові права орендодавця -Дніпродзержинської міської ради, вносячи плату за користування земельною ділянкою в розмірах менших, ніж передбачено чинним законодавством, і відмовляються привести діючий договір оренди земельної ділянки у відповідності з вимогами діючого законодавства, внаслідок чого бюджет міста зазнає значних втрат, суд вважає, що позов Дніпродзержинської міської ради підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 104, 105, 110, 112 СК України, ст. ст. 8,10, 60, 88, 212-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов В.о. прокурора міста Дніпродзержинська в інтересах Дніпродзержинської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, - задовольнити в повному обсязі.

Внести зміни до п. 3.1. Договору оренди земельної ділянки від 05 лютого 2003 року (державна реєстрація № 0730 від 11 лютого 2003 року), укладеного між Дніпродзержинською міською радою (51931, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пл. Дзержинського, 2, код ЄДРПОУ 24604168, МФО 805012, р/р 35419007000498) та громадянами ОСОБА_1, ОСОБА_2, виклавши його в наступній редакції: «3.1. Річна орендна плата вноситься «Орендарем»виключно у грошовій формі на рахунок місцевого бюджету. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового Кодексу України»у розмірі трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим Кодексом України».

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 94,10 грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення. шляхом подачі апеляційної скарги в 10 -денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя А.Б. Ковальова