Справа № 2-73/2008

       РІШЕННЯ            

      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 30 січня  2008 року    Рожищенський районний суд Волинської області  в складі:          

                 головуючого -                               судді Кирилюк В.Ф.

                 при секретарі -                              Черевиковій Т.В.

                 з участю   представника позивача -      ОСОБА_3

                 представника відповідача-                    Ковальової Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі  суду в місті Рожище цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рожищенської міської ради, третьої особи Луцького міського реєстраційно-екзаменаційного відділення УМВС України у Волинській області  про визнання права власності на спадкове майно,-  

                                        В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Рожищенської міської ради, третя особа Луцьке міське реєстраційно-екзаменаційне відділення УМВС України у Волинській області про визнання права власності на спадкове майно.

В обгрунтування своїх вимог вказувала, що перебувала в  шлюбі з ОСОБА_2. На праві спільної сумісної власності подружжя їм належав  легковий автомобіль марки ГАЗ-24 1975 року випуску, державний номерний знак  НОМЕР_1 який  був зареєстрований за ОСОБА_2 1 грудня 1988 року  згідно реєстраційного НОМЕР_2. Позивачка є єдиним спадкоємцем  першої черги за законом після смерті  останнього  3 січня 2005 року.

Покликаючись на те, що через втрату технічного паспорта  вона не має можливості  оформити право власності на автомобіль, як на спадкове майно,  просить  визнати її власником  автомобіля марки ГАЗ-24, державний номерний знак НОМЕР_1 1975 року випуску, що належав ОСОБА_2

В судовому засіданні представник позивачки  ОСОБА_3позовні вимоги  підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві, просить  задовольнити їх.

Представник відповідача  Ковальова Л.Г. в судовому засіданні проти позову не заперечила. Згідна на визнання права власності  за позивачкою на  автомобіль ГАЗ-24, як на спадкове майно.

 Представник третьої особи в судове засідання не з»явився, хоч Луцьке МРЕВ УМВС України у Волинській області належним чином було

                                                    2

повідомлене  про час та місце розгляду справи. Про причини неявки  суд не повідомлений, тому справа слухалась у відсутності представника третьої особи.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини  справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.                                                                                                                                                       

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.

             Відповідно до ч.1 ст.1217  ЦК України спадкування  здійснюється за заповітом або за законом.

             Згідно ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають   діти спадкодавця,той з подружжя, який його пережив, та батьки. 

 З пояснень сторін, матеріалів справи  судом встановлено, що власником автомобіля марки ГАЗ-24 державний номерний знак НОМЕР_1 з 01.12.1988 року  був ОСОБА_2, що стверджується реєстраційною карткою АМТ (а.с. 6).

 Згідно  свідоцтва про одруження  шлюб між ОСОБА_2та позивачкою зареєстрований 15.08.1953 року, актовий запис №4 (а.с.4).

  Із свідоцтва про смерть, витягу із Спадкового реєстру  судом встановлено, що  ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Спадкова справа після смерті спадкодавця не заводилась у зв»язку з відсутністю заяв (а.с.3,17).

 Позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті чоловіка та прийняла спадщину, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і не заявила про відмову від неї. Інших спадкоємців першої черги за законом немає.

Згідно висновку автотоварознавчого дослідження  ринкова вартість транспортного засобу становить 4059 грн.(а.с.5).

            На основі викладеного суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити і визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки ГАЗ-24, який належав ОСОБА_2, як на спадкове  майно.

 На підставі ст.ст. 1217,1261 ЦК України, керуючись ст. ст.10, 60,209,212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,- 

                                          В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Рожищенської міської ради, третьої особа Луцького міського реєстраційно-екзаменаційного відділення УМВС України у Волинській області про визнання  права власності на

                                                          3

спадкове майно задовольнити.

Визнати   ОСОБА_1 власником  спадкового майна: автомобіля марки ГАЗ-24, державний номерний знак НОМЕР_1 номер двигуна НОМЕР_3 номер шасі НОМЕР_4, 1975 року випуску, що належав  ОСОБА_2

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Рожищенський районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в поряду ч.4 ст.295 ЦПК україни.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений ст.294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги  рішення, якщо його не скасовано,  набирає законної сили після  розгляду справи апеляційним судом.

 СУДДЯ:            /підпис/                                        В.Ф.Кирилюк

Оригіналу відповідає.

Суддя Рожищенського

 районного суду                                                       В.Ф. Кирилюк