Справа №0555/202/2012
Номер провадження2/0555/202/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2012 року Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого - судді Циктіча В.М.,
при секретарі Осадчій А.О.,
за участю позивачки ОСОБА_1,
представниці позивачки ОСОБА_2,
відповідачки ОСОБА_3,
представників відповідачів ОСОБА_4,
ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ясинувата цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Красногорівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області про визнання недійсними Державних актів про право приватної власності на землю, визнання за позивачкою права власності на земельну ділянку, -
в с т а н о в и в:
Позивачка звернулась до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 була надана земельна ділянка для обслуговування житлових будинків та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1. Згідно погосподарської книги за 1980-1982 роки її матері були надані у користування 3 земельні ділянки загальною площею 0,41 га. На зазначеній земельній ділянці батьки побудували житловий будинок з господарськими спорудами, право власності на які зареєстроване за батьком позивачки. Після смерті батька спадщину у вигляді будинку за вказаною вище адресою прийняла її мати ОСОБА_8 28 грудня 1995 р. мати подарувала житловий будинок з господарськими спорудами позивачці. 02.09.1996 р. спірна була земельна ділянка приватизована, при цьому у приватну власність передана земельна ділянка площею 0,2148 га, що значно менше тієї ділянки, що надавалась у користування її батькам. У той же час відповідачкою ОСОБА_3 були приватизовані земельні ділянки, що їй надавались за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,25, та 0,18 га. Таким чином, при оформленні Державних актів на право власності на земельні ділянки неправильно визначені межі земельних ділянок в натурі з суміжними будинками АДРЕСА_1. У результаті чого позивачка втратила право власності на земельну ділянку площею 0,0434 га, на якій розташовані гараж та частина будівель. Під час приватизації земельної ділянки підписи про узгодження меж ставила не вона, а її мати.
У зв'язку з викладеним, після уточнення позовних вимог позивачка просила визнати недійсним Державний акт серії ДН №102006 від 02.09.1996 р. на право власності на землю площею 0,2148 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, який виданий ОСОБА_1, та скасувати його державну реєстрацію;
визнати за позивачкою право власності на земельну ділянку площею 0,2406 га за вказаною вище адресою;
визнати недійсним Державний акт серії ДН №101989 від 02.09.1996 р. на право власності на землю площею 0,25 га , що розташована за адресою: АДРЕСА_1, який виданий ОСОБА_3 та скасувати його державну реєстрацію;
визнати недійсним Державний акт серії ДН № 101990 від 02.09.1996 р. на право власності на землю площею 0,1788 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, який виданий ОСОБА_3 та скасувати його державну реєстрацію.
У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, наполягала на їх задоволенні.
Відповідачка ОСОБА_3 заперечувала проти позову, зазначаючи, що межі її земельної ділянки визначені правильно, у свій час вона давала згоду батькові позивачки на здійснення незначної прибудови до його споруд, що розташовані у безпосередній близькості від межі ділянки. На теперішній час згодна на зміну конфігурації ділянки за умови звільнення її від витрат, пов'язаних з на виготовлення нового державного акту.
Відповідач - Красногорівська сільська рада Ясинуватського району покладався на рішення суду.
Суд, вислухавши сторони та їх представників позивачку, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Довідками Красногорівської сільської ради від 20.05.2012 р. №153 підтверджено, що ОСОБА_7 у користування надавалися три земельні ділянки загальною площею 0,41 га, які після її смерті у 1988 р. перейшли до її сина ОСОБА_6, останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.9, 56)
За договором дарування від 28.12.1995 р. будинок з господарськими спорудами за адресою - АДРЕСА_1, стали власністю ОСОБА_1 (а.с.14), яка після укладення шлюбу отримала прізвище ОСОБА_1. (а.с.8)
Технічний паспорт на вказане домоволодіння містить перелік господарських споруд за вказаною адресою, з позначенням року побудови, однак графічне зображення вказаних споруд на земельній ділянці відсутнє. (а.с.10-13)
Дана обставина позбавляє суд можливості встановити їх фактичне розташування на спірній ділянці на момент приватизації сторонами своїх земельних ділянок, що, у свою чергу, унеможливлює визначення неправильності встановлення меж земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_3 під час їх приватизації.
Суд не приймає до уваги посилання позивачки на порушення Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) (затв. Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 15.04.1993 N 28) (далі - Інструкція), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, що відповідний документ щодо узгодження меж підписаний не нею, як землекористувачем, а її матір'ю, з огляду на наступне.
Згідно з п.п.1.10, 2.1 Інструкції технічна документація при складанні державних актів на право приватної власності на землю, крім іншого, повинна включати також матеріали погодження та звірку меж земельної ділянки з суміжними власниками землі і землекористувачами.
Технічні паспорти переданих у подальшому у приватну власність відповідачки ОСОБА_3 земельних ділянок дійсно від імені суміжного землевласника підписані ОСОБА_8 (а.с.71, 72)
Однак, на переконання суду, дана обставина не вплинула на встановлення меж та не спростовує попередній висновок суду про недоведеність позивачкою того, що межі суміжних земельних ділянок визначені неправильно.
Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії ДН №101989 відповідачка ОСОБА_3 отримала у власність 0,25 га землі для обслуговування жилого будинку та господарських будівель, за Державним актом серії ДН № 101990 від 02.09.1996 р. вона ж отримала у власність ділянку площею 0,1788 га для ведення особистого підсобного господарства. Вказані ділянки розташовані за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.73, 74)
Згідно із статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Відповідно до статті 126 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.
Позовні вимоги стосуються визнання недійсними Державних актів на право приватної власності на землю, тобто йдеться про позбавлення відповідачки відповідного права.
Статтею 140 Земельного Кодексу України встановлений перелік підстав для припинення права власності на земельну ділянку, якими є:
а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;
б) смерть власника земельної ділянки, за відсутності спадкоємця;
в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника;
г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;
ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;
д) конфіскація за рішенням суду;
е) не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Враховуючи, що вказаний перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку є вичерпним, задоволення позовних вимог у частині визнання незаконними Державних актів про право приватної власності на землю відповідачки не відповідало би вимогам закону.
Не підлягають задоволенню вимоги щодо визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю та визнання за позивачкою права власності на земельну ділянку площею 0,2406 га.
У силу положень ст.30 Земельного кодексу України (у ред.1991 р.) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.
Згідно із підпунктом «ґ» пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року № 7, вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати ст. 30 ЗК до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.
Відповідно до рішення виконкому Красногорівської сільської ради від 12.06.1996 р. №54 ОСОБА_1 передано у приватну власність раніше надану земельну ділянку за адресою - АДРЕСА_1, для обслуговування жилого будинку та господарських будівель у розмірі 0,2148 га, що підтверджено Державним актом серії ДН №102006 від 02.09.1996 р. (а.с.15-16)
Позовну вимогу щодо визнання недійсним вказаного Державного акту суд розцінює як намагання позивачки відмовитися від права власності на землю.
Пунктом «а» частини 1 статті 140 ЗК України як підстава припинення права власності передбачена добровільна відмова власника від права на земельну ділянку.
За частиною 2 статті 142 ЗК органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку, укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Статтею 3 ЦПК встановлено, що суди розглядають справи у разі необхідності захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
З огляду на добровільне бажання позивачки відмовитися від права власності на землю та відсутності відповідного спору з органом місцевого самоврядування, у суду відсутні підстави для задоволення даної позовної вимоги.
Враховуючи, що судом не знайдено підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання незаконними державних актів про право приватної власності на землю, приймаючи також до уваги положення ст.12 ЗК, відповідно до якої розпорядження землями територіальних громад віднесено до компетенції сільських рад, відсутні підстави для визнання за позивачкою права власності на земельну ділянку більшої площі, ніж закріплено у документі про її право власності на відповідну земельну ділянку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 212-215 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Красногорівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області про визнання недійсними та скасування державної реєстрації Державного акту серії ДН №102006 від 02.09.1996 р. на право власності на землю площею 0,2148 га, за адресою - АДРЕСА_1, який виданий ОСОБА_1; Державного акту серії ДН №101989 від 02.09.1996 р. на право власності на землю площею 0,25 га, за адресою: АДРЕСА_1, Державного акту серії ДН № 101990 від 02.09.1996 р. на право власності на землю площею 0,1788 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які видані ОСОБА_3, - відмовити.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Красногорівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області про визнання за позивачкою право власності на земельну ділянку площею 0,2406 га за адресою АДРЕСА_1, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана у десятиденний строк з дня проголошення рішення суду.
Суддя: В. М. Циктіч