Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
Іменем України
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції
№ АС-27/375-06 суддя –Мамалуй О.О.
Доповідач по 2-й інстанції
суддя –Карбань І.С.
1 листопада 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Карбань І.С., суддів Бабакової Л.М., Шутенко І.А.
при секретарі – Міракові Г.А.,
за участю представників сторін:
прокурора –Мірошниченко М.Л.,
позивача –Христофорова О.В. за довіреністю № 7128/10/10-021 від 30.10.06р.,
відповідача –Мацокина В.В. за довіреністю від 20.06.06р., Ткаченко С.В. за довіреністю від 20.06.06р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 3302Х/2) Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства, м. Ізюм, Харківської області на постанову господарського суду Харківської області від 26 липня 2006р. по справі № АС-27/375-06
за позовом Ізюмського міжрайонного прокурора м. Ізюм в інтересах держави в особі Ізюмської ОДПІ, м. Ізюм, Харківської області
до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства, м. Ізюм, Харківської області
про стягнення 551922,54 грн.
встановила:
Ізюмський міжрайонний прокурор Харківської області в інтересах держави в особі Ізюмської ОДПІ Харківської області, подав позов, в якому просив стягнути на користь бюджету податковий борг за рахунок активів Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства у розмірі 265032,04 грн., з яких 221000,96 грн. основного платежу, 44031,08 грн. пені.
12.07.2006р.Ізюмська ОДПІ Харківської області подала уточнення позовних вимог, в якому просила стягнути з відповідача податковий борг в сумі 551922,54 грн. за рахунок активів, з яких 506438,30 грн. оснівного платежу, 45484,24 грн. пені, в тому числі збір за геологорозвідувальні роботи в сумі 239784,18 грн. та пені в сумі 21744,89 грн., збір за спеціальне використання водних ресурсів в сумі 266654,12 грн. та пені в сумі 23739,35 грн., який виник з 2001 р. і існував станом на 01.07.2006 р.
Постановою господарського суду Харківської області від 26.07.2006р. по справі № АС-27/375-06 позов задоволено повністю, стягнено з Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства на корить бюджету грошові кошти в розмірі 551922,54 грн. за рахунок активів.
Ізюмське комунально виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство, з постановою господарського суду Харківської області від 26.07.2006р. по справі № АС-27/375-06 не погодилося, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення норм матеріального права.
Апелянт вказував, що в ході розгляду даної справи в суді першої інстанції, позивачем не було надано доказів про вжиття всіх заходів по погашенню податкового боргу в тому числі за рахунок активів Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства, що передбачені Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яким встановлено порядок погашення зобов’язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами по податкам і зборам. У зв’язку з чим, на думку апелянта, позивачем не було надано доказів, які б свідчили про порушення його прав на примусове стягнення податкового боргу на загальну суму 551922,54 грн., в тому числі пені в сумі 45484,24 грн.
Апелянт звертав увагу на те, що відповідно до п. 1.6 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", примусове стягнення активів платника податків за рішенням суду в рахунок погашення його податкового боргу можливе лише у разі відсутності попереднього узгодження суми податкового боргу платником податків, а в даному випадку сума, яку просив стягнути позивач, є узгодженою платником податків. На час звернення позивача з позовною заявою про стягнення податкового боргу в сумі 551922,54 грн. за рахунок активів, будь-якого порушення його права Ізюмським комунальним виробничим водопровідно-каналізаційним підприємством, фактично не існувало.
Апелянт зазначав, що його податковий борг в сумі 202793,22 грн., який рахується за період з 20.08.2001р. по 20.05.2003р. на картці особових рахунків в Ізюмській ОДПІ, виходить за межі 1095 календарних днів та не підлягає стягненню відповідно пп. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за платежами по збору за геологорозвідувальні роботи в сумі 58332,55 грн. (основного платежу –50070,79 грн., пені - 8261.76 грн.) станом на 20.05.2003р. за період з 19.02.2002р по 20.05.2003р. та по збору за спеціальне використання водних ресурсів в сумі 144460,67 грн. (основного платежу - 141429,70 грн., пені - 3030,97 грн.) станом на 20.05.2003р. за період з 20.08.2001р. по 20.05.2003р., але судом першої інстанції не було дано належної оцінки цим обставинам.
Також апелянт вказував, що він є комунальним підприємством, яке за Статутом здійснює діяльність в сфері забезпечення надійної експлуатації комунальних систем, а саме - водопостачання та водовідведення м. Ізюм.
На виконання постанови КМ України від 22.05.2006р. № 705, з метою проведення взаємозаліку взаємної заборгованості відповідно ст. 116 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік." відповідачем були укладені договори від 27.06.2006р. №№ 21/44, 21/45. На підставі п. 2 "Порядок проведення взаєморозрахунку" договорів від 27.06.2006р. № 21/44 та № 21/45 відповідач з метою погашення податкової заборгованості з платежів до бюджету перераховує грошові кошти на загальну суму 297740 грн. за рахунок субвенції з державного бюджету, а саме в погашення боргу: по збору за геологорозвідувальні роботи в сумі 133967 грн. та по збору за спеціальне водокористування загальнодержавного призначення в сумі 163773 грн.
Таким чином, на думку апелянта, у позивача не має підстав для звернення стягнення за рахунок активів відповідача в частині податкового боргу, який підлягає погашенню за рахунок субвенції з державного бюджету на суму 297740 грн., оскільки з уповноваженими органами вирішене питання щодо погашення частини податкового зобов'язання шляхом проведення взаєморозрахунку, що підтверджується укладенням договорів від 27.06.2006р. №№ 21/44, 21/45.
Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому він вважав оскаржувану постанову законною та обґрунтованою і підстав для її скасування не вбачав, у зв’язку з чим просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Обґрунтовуючи свої доводи позивач зазначав, що пп.3.1.1 пЗ.1 ст.3 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" взагалі не передбачено виключення стосовно того є зобов'язання узгодженими чи ні, так як одним із заходів стягнення податкового боргу є звернення до суду яке не передумовлено здійсненням будь-яких заходів самостійного стягнення а навпаки вказує на те, що стягнення за рахунок активів можливе лише за рішенням суду.
На думку позивача відповідач не вірно визначив, що Ізюмська ОДПІ вправі вжити заходи про стягнення коштів та продажу інших активів в порядку, передбаченому ст. 10 Закону України Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у зв'язку з тим, що відповідач є комунальним підприємство то до нього застосовуються норми ст. 11 зазначеного Закону (погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств).
Позивач також вважав, що відповідач помилково припустив, що в ході розгляду справи в суді першої інстанції Ізюмська ОДПІ не надала доказів про вжиття всіх заходів по погашенню податкового боргу в тому числі за рахунок активів апелянта, що передбачені Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Ізюмський міжрайонний прокурор при подачі заяви про стягнення заборгованості за рахунок активів до суду надав докази вжитих заходів Ізюмською ОДПІ по самостійному стягненню податкової заборгованості, які знаходяться в матеріалах справи.
Також позивач вказував, що виконання приписів постанови КМ України від 22.05.2006р. № 705, а саме п.2 - як вказує відповідач, часткового перерахування грошових коштів за рахунок субвенції в погашення податкового боргу не звільняє його від обов'язку, як того передбачає ст. 67 Конституції України, згідно якої, кожен зобов'язаний сплачувати податки.
Позивач спростовуючи заперечення апелянта вважав, що строк позовної давності на подаяння позову не скінчився, оскільки відповідно до п.1, п.3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, а після переривання перебіг позовної давності починається заново. Тобто, 09.08.2005р. Ізюмською ОДПІ та Ізюмським КВ ВКП було проведено звірку розрахунків по платежах в бюджет за період з 01.01.2005р. по 01.08.2005р., про що складено акт підписаний представниками сторін. Також, відповідач 26.07.2006р. надав до суду заяву якою просив відстрочити або розстрочити сплату податкового боргу тобто визнавав та визнає свій борг в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено, що Ізюмське комунально виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство є комунальним підприємством і за своїм Статутом здійснює діяльність в сфері забезпечення надійної експлуатації комунальних систем, а саме – водопостачання та водовідведення міста Ізюм.
Станом 01.07.2006р. у відповідача склалась податкова заборгованість по обов’язковим платежам в бюджет по збору на геологорозвідувальні роботи та по збору за спеціальне використання водних ресурсів. Зазначені податкові зобов’язання самостійно визначені відповідачем у розрахунках відповідних зборі, які подавалися до Ізюмською ОДП щоквартально і вважаються узгодженими з дня подання таких розрахунків, та не можуть бути оскаржені в адміністративному та судовому порядку.
У встановлений законом термін відповідачем вказана сума податкового зобов'язання повністю сплачена не була, у зв'язку з чим виник податковий борг.
Відповідно до п.15.1.1. ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено строк давності визначення податковими органами сум податкових зобов’язань не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання декларації. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. З врахуванням вищенаведеної норми позовні вимоги в частині стягнення за рахунок активів відповідача податкової заборгованості за період з 2001 р. по 06.06.2003 р. на суму 202793,22 грн., з яких по збору на геологорозвідувальні роботи в сумі 141429,70 грн. та пені 3030,97 грн., а також по збору за спеціальне використання водних ресурсів в сумі 50070,79 грн. та пені 8261,76грн. не підлягають розгляду в суді, у зв’язку з чим на підставі ч. 1 п. 1 ст.157 КАС Україні в цій частині провадження у справі необхідно закрити.
Як вбачається з довідок позивача від 20.06.2006 р. № 22 і № 23, підписаної начальником Ізюмської ОДПІ, начальником відділу обліку та звітності та начальником відділу погашення прострочених податкових зобов’язань Ізюмської ОДПІ, податкова заборгованість відповідача по збору за спеціальне використання водних ресурсів станом на 20.06.2006 р складала 186143 грн., станом на 20.06.2005 р. –163773 грн.; по збору на геологорозвідувальні роботи станом на 20.06.2006 р. складала 148543 грн., станом на 20.06.2005 р. –133967 грн. У відповідності з вказаними довідками та на підставі ст. 116 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік." та постанови НКРЕ від 24.05.2006 р. № 650 між відповідачем та Управлінням держказначейства у Харківській області, Головним Управлінням житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської облдержадміністрації, Головним фінуправлінням Харківської облдержадміністрації були укладені договори від 27.06.2006р. №№ 21/44, 21/45 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови КМ України від 22.05.2006 р. № 705. На підставі п. 2 "Порядок проведення взаєморозрахунку" договорів від 27.06.2006р. № 21/44 та № 21/45 Управління держказначейства у Харківській області перераховує кошти, залучені з єдиного казначейського рахунку Головного фінуправлінням Харківської облдержадміністрації, яке перераховує кошти на рахунок відповідача, відповідач з метою погашення податкової заборгованості з платежів до бюджету перераховує грошові кошти на загальну суму 297740 грн. за рахунок субвенції з державного бюджету, а саме в погашення боргу: по збору за геологорозвідувальні роботи в сумі 133967 грн. та по збору за спеціальне водокористування загальнодержавного призначення в сумі 163773 грн.
Таким чином, стосовно позовних вимог в частині стягнення за рахунок активів Ізюмського комунального водопровідно-каналізаційного підприємства податковий борг у розмірі 297740 грн., з яких по збору на геологорозвідувальні роботи в сумі 133967 грн. та по збору за спеціальне використання водних ресурсів в сумі 163773 грн. позовні вимоги є безпідставними, оскільки порядок погашення цих податкових боргів же було визначено відповідними повноважними органами.
Стосовно податкових боргів за перерід з 20.06.2005 р. по 01.07.2006 р. слід зазначити, що відповідно до пунктів 5.1, 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначено платником податків у податковій декларації (розрахунку), вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
У пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зазначено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.
Визначення терміну "примусове стягнення" надане у п. 1.6 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та є зверненням стягнення на активи платників податків у рахунок його податкового боргу, без попередньою узгодження його суми таким платником податків.
У п. 1.7 ст. 1 зазначеного Закону передбачено, що активи платника податків - це кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичної або фізичної особі за право власності або повного господарського відання.
Згідно з підпунктом 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у випадку, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків вимоги.
Як видно з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції при розгляді справи, податковий борг відповідача є узгодженим, а тому позивач повинен був застосовувати до платника податків заходи, направлені на його погашення, які передбачені в ст. 11 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Позивачем вищенаведені норми виконані не були.
Позивач безпідставно посилався на своє рішення № 5 від 06.05.2001 р. про розстрочення податкового боргу та договір № 5 від 06.05.2001 р. про розстрочення, оскільки в цих документах відсутнє визначення видів податкових зобов’язань по яким мався борг і який було розстрочене. Також позивачем не надано розрахунок розстроченої суми, акт звірки податкових боргів станом на 06.05.2001 р. або будь-які інші документи на підтвердження того, що спірна заборгованості по збору на геологорозвідувальні роботи та по збору за спеціальне використання водних ресурсів увійшла до суми вказаної у рішенні позивача № 5 від 06.05.2001 р. про розстрочення податкового боргу та у договорі № 5 від 06.05.2001 р. про розстрочення.
Посилання позивача на першу вимогу від 16.10.2001 р. № 1/47 та на другу вимогу від 21.11.2001 р. № 2/107 є безпідставним, оскільки згідно вказаним вимогам в них про наявність боргу по збору на геологорозвідувальні роботи та по збору за спеціальне використання водних ресурсів не вказувалося.
Рішення Ізюмської ОДПІ № 16/24-24673063/2448 від 18.03.2002 р. про застосування заходів погашення податкового боргу не може бути доказом по даній справі, оскільки в ньому відсутні сума податкового боргу та види податкових зобов’язань.
На підставі вищенаведених норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" примусове стягнення активів платника податків за рішенням суду в рахунок погашення його податкового боргу можливе лише у разі відсутності попереднього узгодження суми податкового боргу платником податків, а в даному випадку сума яку просив стягнути позивач, є узгодженою платником податків. За таких обставин, на час звернення Ізюмської ОДПІ з позовною заявою будь-якого порушення його права відповідачем, фактично не існувало, а мало місце невиконання Ізюмської ОДПІ свого обов'язку на примусове стягнення узгодженого платником податкового боргу.
Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги, що відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або встановлене судом, але не сплачене у встановлений термін, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання, постанова у даній справі підлягає скасуванню, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Посилання Ізюмської ОДПІ на норми ЦК України є неправомірними, оскільки відповідно до ст.1 ЦК України цим Кодексом не регулюються правовідносини, що виникають з податкового законодавства.
За таки обставин, судова колегія дійшла висновку, що постанова господарського суду Харківської області від 26.07.2006р. по справі № АС-27/375-06 прийнята при неповному дослідженню усіх обставин, що мають значення для справи, в наслідок чого висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Також оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 п. 1 ст.157, ст.ст. 195, 196, п.3 ст. 198, п. 4 ст. 202, ст. ст. 207, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного господарського суду одноголосно, -
постановила:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Постанову господарського суду Харківської області від 26.07.2006р. по справі № АС-27/375-06 скасувати, та прийняти нову.
Закрити провадження у справі в частині стягнення за рахунок активів Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства податковий борг у розмірі 202793,22 грн., з яких по збору на геологорозвідувальні роботи в сумі 141429,70 грн. та пені 3030,97 грн., а також по збору за спеціальне використання водних ресурсів в сумі 50070,79 грн. та пені 8261,76грн.
В іншій частині в позові відмовити.
Дана постанова набирає чинності з дня її проголошення.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану постанову подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Карбань І.С.
Суддя Бабакова Л.М.
Суддя Шутенко І.А.