донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
07.11.2006 р. справа №29/148а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: | Калантай М.В. |
Суддів | Запорощенка М.Д. |
при секретарі: | Старовойтової Г.Я. Абдулазізовій О.Д. |
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства “Технологічне і спеціальне обладнання” м. Краматорськ |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 21.08.2006 року |
у справі | 29/148а |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства “Технологічне і спеціальне обладнання” м. Краматорськ |
до | Державної податкової інспекції у м. Краматорську |
про | Визнання недійсним податкового повідомлення-рішення |
за участю представників сторін : |
від позивача : | Макаров А.А. –дов. від 23.06.06 |
від відповідача: | Павенко Г.С. –дов. від 06.11.06. |
Постановою господарського суду Донецької області від 21.08.2006 року у справі №29/148а (суддя Гаврищук Т.Г.) відмовлено у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства “Технологічне і спеціальне обладнання” м. Краматорськ до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000671742/0/18491 від 05.05.2006 року, яким визначена сума податкового зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 4124,28 грн., із них 1374,76 грн. –сума основного платежу, 2749,52 грн. –сума штрафних (фінансових) санкцій.
Постанова суду мотивована недоведеністю та необґрунтованістю заявлених позовних вимог.
Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Технологічне і спеціальне обладнання” (далі ВАТ “ТІСО”) м. Краматорськ, не погоджуючись з постановою господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою про її скасування, так як вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права. Просить прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. При цьому заявник вказує на те, що господарський суд, не беручи до уваги конкретні обставини справи, застосував при винесенні постанови статті 117 і 237-1 Кодексу законів про працю, які передбачають обов’язок роботодавця відносно виплати робітнику його середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку і моральної шкоди. Крім того, пункт 17.1 статті 17 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” №889 (далі Закон №889) де сказано, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).
На думку заявника апеляційної скарги застосування судом вказаних норм є невірним, оскільки ці норми встановлюють лише обов’язок роботодавця та відповідальність податкового агента, яким, в даному випадку, позивач не є (грошові кошти ним не нараховувались та не виплачувались), а обов’язок роботодавця, передбачений статтями 117 і 237-1 КЗпП не відноситься до предмету даного спору.
Крім того, позивач вказує на те, що він не є податковим агентом по відношенню до стягнених з нього за рішеннями суду сум, тому не може нести відповідальність за перерахування податку з доходів фізичних осіб з доходу робітників –стягувачів до бюджету. Скаржник вважає, що в діючому законодавстві про оподаткування доходів фізичних осіб відсутня спеціальна норма, яка б передбачала обов’язок підприємства нараховувати та сплачувати відповідний податок.
Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Краматорську, проти доводів, викладених у скарзі заперечує, вважає постанову суду першої інстанції законною і обґрунтованою і тому такою, що не підлягає скасуванню.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, судова колегія встановила наступне.
Позивач є юридичною особою, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за №05744426 та взятий на облік платника податків у Державній податковій інспекції у м. Краматорську Донецької області.
Податковий орган здійснив планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання ним податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року. За наслідками вказаної перевірки був складений акт від 26.04.2006 року №507/23-6-05744426, у висновках якого вказано, що позивачем у порушення підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” не утриманий та не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб у вигляді середньої заробітної плати та моральної шкоди, виплаченого фізичним особам за рішенням суду. Донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 1374,76 грн. за 2005 рік.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 05.05.2006 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000671742/0/18491, яким позивачеві згідно зі статтею 4, пунктом 7.1 статті 7, пунктом 22.3 статті 22, статтею 20 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” була визначена сума податкового зобов‘язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 4124,28 грн. , у тому числі основний платіж –1374,76 грн., штрафні (фінансові) санкції –2749,52 грн.
Як встановлено в ході судового слідства Краматорським міським судом Донецької області прийняті рішення про стягнення з позивача на користь фізичних осіб заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, компенсації за затримку виплати заробітної плати при звільненні та моральної шкоди, а саме: рішенням від 29.10.2004р. по справі №2-7847 на користь Зори И.Я. стягнуто 1603,80 грн.; від 14.03.2005р. по справі №2-2058 на користь Титаренка О.М. стягнуто 2603,10 грн.; від 29.04.2005р. по справі №2-3853 на користь Пономаренко З.П. стягнуто 2470,57 грн.; від 24.03.2005р. по справі №2-2176 на користь Килимник М.Т. стягнуто 2137,08 грн.; від 14.02.2005р. по справі №2-1846 на користь Сидоренка В.В. стягнуто 1962,17 грн.; від 01.03.2005р. по справі №2-1522 на користь Рогулі А.І. стягнуто 3178,39 грн.; від 11.03.2005р. по справі №2-2522 на користь Подмогильної О.М. стягнуто 2287,29 грн.; від 03.03.2005р. по справі №2-2188 на користь Нечеси С.Ю. стягнуто 2024,45 грн.; від 21.02.2005р. по справі №2-2189 на користь Лучанинова В.В. стягнуто 3703,49 грн.; від 07.07.2005р. по справі №2-6725 на користь Феніна Є.Г. стягнуто 2862,28 грн.; від 11.04.2005р. по справі №2-3351 на користь Мясникової Н.І. стягнуто 3007,42 грн.
Відділом Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції були відкрити виконавчі провадження щодо примусового виконання наведених рішень, про що свідчать копії відповідних постанов (арк. 45-56).
Платіжними дорученнями від 22.06.2005р. №1320 на суму 27434,13 грн., №1895 від 09.09.2005р. на суму 1983,98 грн., № 1900 від 12.09.2005р.на суму 1000 грн. позивачем було перераховано Краматорському міському управлінню юстиції борг за рішенням суду.
За видатковим касовим ордером №158 від 11.03.2005р. позивачем було видано Зорі І.Я. зарплату за квітень 2004р. та компенсацію згідно рішення суду по справі №2-7847 в розмірі 1603,80 грн.
Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб” у підпункті 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 встановлено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.
Статтею 1 Закону №889 визначені терміни, так, згідно з пунктом 1.2 цієї статті дохід це - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
До складу загального місячного оподатковуваного доходу включається, у тому числі, доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору, як це передбачено у підпункті 4.2.1, пункту 4.2 статті 4 наведеного Закону. Крім того, відповідно до підпункту 4.2.10 цієї ж статті дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одержаних платником податку як відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім: а) сум, що спрямовуються на відшкодування прямих збитків, понесених платником податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди;б) процентів, одержаних від боржника внаслідок прострочення виконання ним грошового зобов'язання у розмірі, прямо встановленому цивільним законодавством, якщо інший розмір не встановлено таким цивільно-правовим договором; в) пені, яка сплачується на користь платника податку за рахунок бюджету (цільового страхового фонду) внаслідок несвоєчасного повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або інших сум бюджетного відшкодування; г) сум шкоди, завданої платнику податку актами і діями, визнаними неконституційними, або завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду, яка відшкодовується державою у порядку, встановленому законом.
У відповідності до пункту 1.1 статті 1 Закону №889 для цілей цього Закону під терміном “заробітна плата” розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Статтею 117 Кодексу законів про працю України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Із наданих до матеріалів справи доказів, а саме із рішень Краматорського міського суду вбачається, що між позивачем та звільненими працівниками спору про розмір належних до виплат сум не було.
Таким чином, господарський суд правомірно зазначив, що позивач зобов’язаний був нарахувати та виплатити працівникам їх середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Статтею 237-1 цього ж передбачено також відшкодування працівнику моральної шкоди у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
З викладеного вбачається, що чинним законодавством обов’язок щодо виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки та моральної шкоди покладений безпосередньо на працедавця.
Аналізуючи вищевикладене, судова колегія вважає правомірним висновок господарського суду стосовно того, що здійснені позивачем згідно рішень суду виплати у вигляді середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, належать до виплат у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом і тому підлягають включенню до складу загального місячного оподатковуваного доходу.
Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону №889 “податковий агент” - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету врегульовано статтею 8 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”. Згідно з підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 цієї статті податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом ( підпункт 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону №889).
Статтею 17 Закону №889 у пункті встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).
Особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок, як вказано у пункті 19.2 статті 19 Закону №889.
Згідно з підпунктом “а” пункту 20.2 статті 20 даного Закону фінансово відповідальними за порушення правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, є такі особи.
Підпунктом 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” встановлено, що у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.
Беручи до уваги викладене, на думку судової колегії є правомірним висновок господарського суду про те, що позивач, яким було виплачено на користь фізичних осіб дохід у вигляді середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, є податковим агентом, і тому зобов’язаний був нарахувати та перерахувати до бюджету прибутковий податок з одержуваних ними доходів.
Крім того, діючим законодавством зобов’язання щодо нарахування та перерахування до бюджету прибуткового податку не ставиться в залежність від того добровільно чи на підставі рішення суду здійснюється виплата належних фізичній особі сум.
Відповідно до пункту 20.1 статті 20 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” розмір штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм цього Закону та підстави для їх застосування визначаються законом, що регулює такі питання, якщо інше не встановлене нормами цього Закону.
Підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку,збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).
За таких обставин, податковий орган обґрунтовано донарахував позивачеві податок з доходів фізичних осіб в сумі 1374,76 грн. та штрафні санкцій в сумі 2749,52 грн.
З огляду на вказане, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову.
Таким чином, доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи.
Приймаючи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова господарського суду Донецької області відповідає діючому законодавству та фактичним обставинам справи, а мотиви, із яких надана апеляційна скарга не можуть бути підставою для її скасування.
Керуючись статтями 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Технологічне і спеціальне обладнання” м. Краматорськ на постанову господарського суду Донецької області від 21.08.2006 року у справі №29/148а залишити без задоволення.
Постанову від 21.08.2006 року господарського суду Донецької області у справі №29/148а залишити без змін.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст ухвали складено та підписано 09.11.2006 року.
Головуючий: М.В. Калантай
Судді: М.Д. Запорощенко
Г.Я. Старовойтова
Надруковано 6 примірників:
1 –у справу
2 –сторонам у справі
2 –ДАГС
1 –ГС Донецької області