донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
07.11.2006 р. справа №22/201а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: | Калантай М.В. |
суддів | Запорощенка М.Д. |
Старовойтової Г.Я. |
при секретарі: Абдулазізовій О.Д. |
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 17.08.2006 року |
у справі | 22/201а |
за позовом | Державного підприємства “Укрвуглеякість” м. Донецьк |
до | Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька |
про | Визнання недійсним податкового повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 14480 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6452 грн. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Штепа А.Ю. –дов. від 29.05.06., Сокальська Ф.С. –дов. від 07.11.06. |
від відповідача: | Стадник В.В. –дов. від 03.11.06. |
Постановою господарського суду Донецької області від 17.08.2006 року у справі №22/201а (суддя Кододова О.В.) задоволено позов Державного підприємства “Укрвуглеякість” м. Донецьк до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 16.06.2005 року №0000932342/0/889/23-111-1/32645403/5743/10 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 14480 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6452 грн.
Дане податкове повідомлення-рішення визнане недійсним у вказаній частині.
Постанова суду мотивована обґрунтованістю та доведеністю заявлених позовних вимог.
Відповідач, Державна податкова інспекція у Будьонівському районі м. Донецька, не погоджуючись з постановою господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою про її скасування, так як вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права. Просить прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. На думку заявника скарги господарським судом не враховано, що відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України “Про створення Державного підприємства “Укрвуглеякість” від 24.09.2003 року №513 Державне підприємство “Донецьквугілля” м. Донецьк було реорганізоване шляхом виділення з його складу відособленого підрозділу “Управління з якості вугілля” та створення на його базі Державного підприємства “Укрвуглеякість” м. Донецьк. Станом на 01.11.2003 року ДП “Донецьквугілля” м. Донецьк передало ДП “Укрвуглеякість” м. Донецьк основні фонди, що підтверджується розподільчим балансом та актом прийому-передачі статей балансу.
Відповідач вказує, що згідно з підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” під терміном “амортизація” основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, встановлених цією статтею.
Відповідно до підпункту 8.4.11 пункту 8.4 статті 8 цього ж Закону до придбання основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з включення таких основних фондів та нематеріальних активів до складу статутного фонду такої іншої особи, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп.
Однак, як вважає податковий орган, позивач не ніс витрат на придбання основних фондів, а отримав їх безоплатно згідно з розподільчим балансом, тобто не мав права на амортизацію таких основних фондів.
Позивач, Державне підприємство “Укрвуглеякість” м. Донецьк, проти доводів, викладених у скарзі заперечує, вважає постанову суду першої інстанції законною і обґрунтованою та підтверджує відсутність підстав для її скасування.
Розглянувши наявні у матеріалах справи документи та, вислухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне.
Позивач, є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ 11.12.2003 року за кодом 32645403.
Як встановлено в ході судового слідства відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України “Про створення Державного підприємства “Укрвуглеякість” від 24.09.2003 року №513 Державне підприємство “Донецьквугілля” м. Донецьк було реорганізоване шляхом виділення з його складу відособленого підрозділу “Управління з якості вугілля” та створення на його базі Державного підприємства “Укрвуглеякість” м. Донецьк.
Пунктом третім зазначеного наказу на генерального директора Державного підприємства “Донецьквугілля” м. Донецьк було покладено обов’язок передати на баланс створеного підприємства основні фонди та матеріальні цінності.
У відповідності до пункту 6 цього ж наказу Державне підприємство “Укрвуглеякість” м. Донецьк є правонаступником майнових прав та зобов’язань Державного підприємства “Донецьквугілля” м. Донецьк, пов’язаних з діяльністю його відособленого підрозділу “Управління з якості вугілля”, відповідно до розподільчого балансу.
Наказом Державного підприємства “Донецьквугілля” м. Донецьк від 11.11.2003 року №136 відособлений підрозділ “Управління з якості вугілля” був виділений зі складу Державного підприємства “Донецьквугілля” м. Донецьк з метою створення на його базі Державного підприємства “Укрвуглеякість” м. Донецьк.
Державне підприємство “Укрвуглеякість” м. Донецьк є правонаступником майнових прав та зобов’язань Державного підприємства “Донецьквугілля” м. Донецьк, пов’язаних з діяльністю його відособленого підрозділу “Управління з якості вугілля”, відповідно до розподільчого балансу, як це передбачено у пункті 3 зазначеного наказу.
Станом на 01.11.2003 року Державне підприємство “Донецьквугілля” м. Донецьк передало Державному підприємству “Укрвуглеякість” м. Донецьк основні фонди на суму 243тис. грн., що підтверджується копією розподільчого балансу та акту прийому –передачі статей балансу ( т.1, арк.74-89).
Податковий орган здійснив документальну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства за період з 09.12.2003 року по 01.04.2005 року. За наслідками вказаної перевірки був складений акт №1227/23-111-1/32645403 від 13.06.2005 року, яким встановлені порушення підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме: у 4-му кварталі 2003 року, 1-му - 4-му кварталах 2004 року, 1-му кварталі 2005 року позивачем нараховувались амортизаційні відрахування на основні засоби, передані за передатним балансом в сумі 56100 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 14480 грн.: 4-й квартал 2003 року - 2730 грн., 1-й квартал 2004 року - 2625 грн., 2-й квартал 2004 року - 2475 грн., 3-й квартал 2004 року - 2350 грн., 4-й квартал 2004 року - 2200 грн., 1-й квартал 2005 року - 2100грн.
Акт перевірки став підставою для прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення від 16.06.2005 року №0000932342/0/889/23-111-1/32645403/5743/10, яким позивачеві відповідно до підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 та підпункту 8.1.1, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” було визначене податкове зобов'язання по сплаті податку на прибуток в сумі 15053 грн. та застосовані передбачені підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні (фінансові) санкції в сумі 6707 грн. Зазначене податкове повідомлення–рішення позивач оспорює в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 14480 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6452 грн.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” у підпункті 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 встановлено, що під терміном “амортизація” основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.
У відповідності до підпункту 8.1.2 пункту 8.1 цієї ж статті Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” амортизації підлягають витрати на:
придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;
самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;
проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;
капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.
Підпунктом 8.4.1 пункту 8.4 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.
Статтею 8 цього ж Закону у підпункті 8.4.11 пункту 8.4 вказано, що для цілей цього пункту прирівнюються операції з включення таких основних фондів та нематеріальних активів до складу статутного фонду такої іншої особи, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп.
Аналізуючи приписи наведеної норми слід зробить висновок про те, що незалежно від наявності або відсутності витрат на придбання основних фондів та нематеріальних активів, сам факт здійснення операції з включення таких основних фондів до складу статутного фонду платника із подальшим включенням до відповідних груп прирівнюється до їх придбання, що в свою чергу є достатньою підставою для збільшення балансової вартості відповідної групи та, як наслідок, амортизації віднесених до неї основних фондів.
Із матеріалів справи вбачається (т.1, арк.150-154), що одержані від Державного підприємства “Донецьквугілля” м. Донецьк основні фонди, відповідно до підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” були розподілені на чотири групи.
Відповідно до “Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій Рахунок 40 “Статутний капітал”, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за №893/4186, рахунок 40 “Статутний капітал” призначено для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства. За кредитом рахунку 40 “Статутний капітал” відображається збільшення статутного капіталу, за дебетом - його зменшення (вилучення). Сальдо на цьому рахунку повинно відповідати розміру статутного капіталу, який зафіксовано в установчих документах підприємства.
Однак, згідно з пунктом 3 “Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів”, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 року №561 бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити своєчасне відображення на рахунках бухгалтерського обліку повної інформації про оцінку, переоцінку і надходження основних засобів, їх внутрішнє переміщення (зі складу в цех (відділ, дільницю), з цеху в цех тощо), вибуття (реалізація, ліквідація, безоплатна передача, нестача, псування тощо). Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням витрат, зазначених у пункті 11. Погоджена засновниками (учасниками) вартість основних засобів відображається за дебетом рахунку обліку заборгованості засновників (учасників) підприємства за внесками до статутного капіталу в кореспонденції з рахунком обліку статутного капіталу.
Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, затверджений наказом Мінфіну України від 27.04.2000 року №92 (далі –П(С)БО 7) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.
Основні засоби –це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних i соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, а первісна вартість –це історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.
Первісною вартістю основних засобів, внесених до статутного капіталу підприємства, є їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених пунктом 8 П(С)БО 7, погоджена із засновниками (учасниками) підприємства. Витрати на транспортування та підготовку основних засобів до експлуатації також включаються до первісної вартості.
Як правильно вказано судом першої інстанції, бухгалтерські нормативи, зокрема, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, дозволяють проведення переоцінки основних засобів. Хоча до 21.12.2002 року П(С)БО 7 вимагало проведення переоцінки основного засобу “якщо його залишкова вартість значно (понад 10 відсотків) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу”. Наказом Мінфіну від 25.11.2002 року №989 перше речення пункту 16 П(С)БО 7 викладене в такій редакції: “Підприємство може переоцінювати об’єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об’єкта істотно відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу”.
Із акту приймання–передачі статей балансу ДП “Донецьквугілля” до ДП “Укрвуглеякість” на 01.11.2003 року (т.1 арк.163) вбачається, що позивачем по пасиву отриманий статутний капітал у розмірі 108тис.грн., який проіндексований на суму 159тис.грн. Таким чином, загальна вартість статутного капіталу складає 267тис.грн.
З огляду на зазначене, судова колегія вважає правомірним висновок господарського суду про те, що позивачем не були порушені вимоги підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 та підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки ним доведено, що вартість отриманих за розподільчим балансом основних фондів у розмірі 243000грн. включена до статутного фонду підприємства.
У відповідності до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем не доведено належними доказами правомірність прийняття спірного податкового повідомлення–рішення.
За наведених підстав господарський суд правомірно задовольнив вимоги позивача про визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 14480 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6452 грн.
Беручи до уваги зазначене, судова колегія дійшла висновку, що господарський суд обґрунтовано прийняв постанову, яка відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для її скасування.
Керуючись статтями 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька на постанову господарського суду Донецької області від 17.08.2006 року у справі №22/201а залишити без задоволення.
Постанову від 17.08.2006 року господарського суду Донецької області у справі №22/201а залишити без змін.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст ухвали складений та підписаний 10.11.2006 року.
Головуючий: М.В. Калантай
Судді: М.Д. Запорощенко
Г.Я. Старовойтова
Надруковано 6 примірників:
1 –у справу; 2 –сторонам;
1 –ГС Донецької області;
2 –ДАГС.