Суддя 1-ї інстанції Лебеженко В.О. справа № 22-а - 3035/08
Суддя - доповідач Сухарьок М.Г.
У К Р А Ї Н А
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 червня 2008 року м. Донецьк
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сухарька М.Г., суддів Гаврищук Т.К., Білак С.В.,
при секретарі Безрукова В.М.
за участю: позивача ОСОБА_1, відповідач - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Дружківського управління праці та соціального захисту населення на постанову Дружківського міського суду Донецької області від 25 грудня 2007 року по справі № 2-а-186/07 за позовом ОСОБА_1 до Дружківського управління праці та соціального захисту населення про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2000-2006 роки,
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до суду з заявою в якій просив перерахувати щорічні виплати на оздоровлення і стягнути з відповідача недоплачені суми на оздоровлення, відповідно до вимог ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи” за період 2000- 2006 роки.
Постановою Дружківського міського суду Донецької області від 25 грудня 2007 року позовні вимоги задоволені частково. З Відповідача на користь ОСОБА_1 стягнено заборгованість по допомозі на оздоровлення за період 2000- 2006 роки у розмірі 9012, 5 грн.
Відповідач з постановою суду не погодився, подав апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, просив рішення суду скасувати і прийняти нове, відмовивши позивачу в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанову суду треба скасувати, виходячи з наступних підстав.
Статтею 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі Закон №3054-III), передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам першої і другої груп - п'ять мінімальних заробітних плат, інвалідам третьої групи - чотири мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Управління праці і соціального захисту населення виплачувало позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 21 грн. 50 коп., яка була встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. В подальшому виплати збільшились, згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Постановою №836, на яку посилається відповідач, всупереч Закону №3054-III , (який встановив розмір щорічної допомоги як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомога в твердій грошовій сумі, зокрема, - 21 грн. 50 коп. (за грошовою реформою 1996 року). Між тим, з моменту прийняття постанови №836 встановлені нею розміри щорічної допомога на оздоровлення залишалися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України №3054-III та Закони України Про державний бюджет 2003, 2004, 2005 роки, тобто суд правильно задовольнив позов і зобов'язав зробити перерахунок щорічної грошової допомоги з урахуванням отриманих позивачем коштів. При цьому судова колегія зазначає, що суд першої інстанції невірно провів розрахунок суми, що підлягає стягненню на користь позивача та помилково виходив із розміру, встановленого для інвалідів першої та другої груп.
Вимоги позивача, щодо стягнення з УПСЗН заборгованості по допомозі на оздоровлення за 2001, 2002 роки задоволенню не підлягають, оскільки виплату щорічної допомоги на оздоровлення хоча і здійснюють органи соціального захисту населення, але починаючи тільки з 29 жовтня 2003 року, відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою КМУ м від 04.03.2002 року № 256. Таким чином, позивач пред'явив позовні вимоги до неналежного відповідача у справі і в частині стягнення з відповідача щорічної допомоги на оздоровлення за 2001, 2002 роки колегія суддів вважає за необхідне відмовити.
В задоволені вимог щодо компенсації на оздоровлення за 2006 рік судом першої інстанції вірно відмовлено позивачу, так як відповідно до п. 37 ст. 77 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік”, на 2006 рік зупинена дія абзацу 3 частини 4 ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в частині виплат компенсації і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Виходячи з наведеного, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції при перейнятті рішення по справі, допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198 - 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Дружківського управління праці та соціального захисту населення на постанову Дружківського міського суду Донецької області від 25 грудня 2007 року по справі № 2-а-186/07 за позовом ОСОБА_1 до Дружківського управління праці та соціального захисту населення про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2000-2006 роки - задовольнити частково.
Постанову Дружківського міського суду Донецької області від 25 грудня 2007 року по справі № 2-а-186/07 -скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Дружківського управління праці та соціального захисту населення про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2000-2006 роки - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Дружківського управління праці та соціального захисту населення щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті недоплаченої щорічної грошової допомоги за 2003-2005 роки.
Стягнути з Дружківського управління праці та соціального захисту населення на користь ОСОБА_1 недоотриману щорічну компенсацію за оздоровлення відповідно до частини 4 статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за 2003-2005 роки”.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошений її повний текст у судовому засіданні 20 червня 2008 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий: Сухарьок М.Г.
Судді: Гаврищук Т.Г.
Білак С.В.