ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"03" листопада 2006 р. | справа № 20-2/227 |
За позовом приватного підприємства „Фірми „Бонус”
(99003, м. Севастополь, вул. Єрошенко, 11)
до відповідача комунального закладу „Севастопольська міська лікарня № 7”
(99007, м. Севастополь, вул. Супруна, 19)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)
про визнання дійсним договору оренди нерухомого майна № 94 від 30.05.2006
Суддя Шевчук Н.Г.
Представники:
від позивача –Токарев С.В., довіреність б/н від 20.09.2006;
від відповідача – Шевах П.Д., довіреність б/н від 03.10.2006
від третьої особи –Михайлова О.Є., довіреність № 808 від 18.05.2006.
СУТЬ СПОРУ:
Приватне підприємство „Фірма „Бонус” (далі –ПП „Фірма „Бонус”) звернулось до господарського суду із позовною заявою до комунального закладу „Севастопольська міська лікарня № 7” (КЗ „Севміськлікарня № 7”), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання дійсним договору оренди нерухомого майна № 94 від 30.05.2006 та зарахування відповідно до пункту 2.6 договору вартості невідокремлюваних поліпшень в рахунок орендної плати.
У процесі розгляду спору позивач у передбаченому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України порядку змінив позовні вимоги і просить визнати дійсним договір оренди нерухомого майна № 94 від 30.05.2006, укладений між КЗ „Севміськлікарня № 7” та ПП „Фірма „Бонус” (арк. с. 34).
Відповідач проти позову заперечує та вважає його таким, що не підлягає задоволенню з посиланням на невідповідність умов договору вимогам Закону України „Про оренду державного та комунального майна” (далі –Закон), у зв’язку з чим, на його думку, договір не може бути визнаним дійсним відповідно до статті 220 Цивільного кодексу України (арк. с. 72-74).
У порядку, передбаченому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи 25.09.2006, 03.10.2006, 02.11.2006 відкладався на 03.10.2006, 02.11.2006 відповідно, у судовому засіданні 02.11.2006 оголошувалась перерва до 03.11.2006.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін суд
ВСТАНОВИВ:
30.05.2006 КЗ „Севміськлікарня № 7” та ПП „Фірма „Бонус” уклали договір № 94 оренди нерухомого майна (далі - Договір) - вбудованого приміщення другого поверху окремо розташованої будівлі Міськлікарні № 7, площею 617,40 м2 за адресою: м. Севастополь, вул. Єрошенко, 11 (арк.с. 11-14). Строк дії Договору з моменту підписання до 01.02.2011.
Договір погоджений з Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації та Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради.
Вказаний договір є новою редакцією договору № 5 оренди нерухомого майна, укладеного сторонами 01.04.2001, строк дії якого закінчився 01.02.2006 (арк.с. 15-18).
Відповідно до статті 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Позивач на виконання вищезазначеної норми 05.06.2006 (вих. № 22/06) просив відповідача надати довідку-характеристику орендованого майна. Така довідка не була надана (арк.с. 26).
Згідно вимог статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: недодержання того, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Посилання відповідача на те, що договір не відповідає нормам статті 5 Закону, а саме на те що він не може бути орендодавцем по договору, судом не приймається до уваги у зв’язку з наступним.
Статтею 5 Закону встановлено, що орендодавцями у договорах оренди комунальної власності щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство, а з дозволу органів місцевого самоврядування, уповноважених управляти майном, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м. є підприємства. Таким чином, відповідач правомірно є орендодавцем у Договрі, так як він укладений відповідно до рішення міської орендної комісії по оренді комунального майна протокол №1 (1) від 03.03.2006 і наказом голови Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради № 62 від 09.03.2006 (арк.с. 11).
Також судом не приймається до уваги посилання відповідача на невідповідність пункту 2.6 Договру вимогам статей 19,27 Закону у зв’язку з тим, що відповідачем не вказано в чому саме складається вказана невідповідність.
У пункті 2 статті 27 Закону встановлено: якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.
Сторонами у добровільному порядку узгоджені вимоги пункту 2.6 Договору у відповідності з нормами статті 27 Закону.
Таким чином сторонами узгоджені всі істотні умови у договорі (п. 1 статті 10 Закону), а саме: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Недотримання встановленої законом форми правочину, відповідно до вимог статті 215 Цивільного кодексу України, не є підставою його недійсності
Частиною 2 статті 220 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Окрім того, представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні 03.11.2006 не заперечують проти задоволення позовних вимог.
Беручи до уваги викладене суд вважає, що вимоги позивача про визнання дійсним договору оренди нерухомого майна № 94 від 30.05.2006, укладеного КЗ „Севміськлікарня № 7” та ПП „Фірма „Бонус”, підлягають задоволенню.
Беручи до уваги викладене та керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити.
2. Визнати договір оренди нерухомого майна № 94 від 30.05.2006, укладений комунальним закладом „Севастопольська міська лікарня № 7” та приватним підприємством „Фірма „Бонус”, дійсним.
Суддя Н.Г.Шевчук
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 08.11.2006.