ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Іменем України
РІШЕННЯ
12.07.2012Справа №5002-34/2017-2012
за позовом фізичної особи - підприємця Кремінь Олександра Володимировича
до відповідача Профспілкової організації працівників малого, середнього бізнесу та плавскладу «Єднання»
про стягнення 51 528 грн.
Суддя А.Р. Ейвазова
п р е д с т а в н и к и :
від позивача - Кремінь О.В.;
від відповідача - не з'явився.
Суть спору: Фізична особа - підприємець Кремінь Олександр Володимирович звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом та просить стягнути з відповідача - Профспілкової організації працівників малого, середнього бізнесу та плавскладу "Єднання" 51528,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань, взятих на себе за умовами договору №14/03/11 від 14.03.2011 про надання транспортних послуг, в частині оплати послуг, факт надання яких підтверджується актом №63 від 06.04.2011, у строк, встановлений таким договором (а.с.2-3).
До прийняття рішення у справі позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої, окрім суми основного боргу - 51528,00 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача 1821,13 грн. процентів, 824,45 грн. збитків від інфляції та 47405,76 грн. пені.
У прийнятті до розгляду вказаної зави судом відмовлено з наступних підстав.
В силу ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі збільшити розмір позовних вимог.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку заявлено у позовній заяві (див. також п. 3.10. постанови пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»). Однак, позивачем заявою про збільшення позовних фактично не збільшувалася сума основного боргу, щодо стягнення якого подано позов у даній справі, а заявлено, нові вимоги про стягнення процентів, збитків від інфляції та пені, які раніше у позовній заяві не заявлялись.
Відповідач у справі - Профспілкова організація працівників малого, середнього бізнесу та плавскладу «Єднання» відзиву на позов суду не надала; в жодне із судових засідань представник відповідача не з'явився і про причини своєї неявки суд не повідомив.
Розгляд справи по суті здійснювався без повноважного представника відповідача, за відсутності його відзиву на позовну заяву, за наявними у справі документами відповідно до ст.75 ГПК України, оскільки:
- відповідач є таким, що належним чином повідомлений про час і місце засідання суду, зважаючи на те, що копії ухвал про порушення провадження у даній справі та відкладення розгляду справи направлені відповідачу відповідно до адреси, зазначеній у витягу з Єдиного державного підприємств та організацій України (а.с. 44);
- факт направлення копії ухвали про відкладення розгляду справи підтверджується списком згрупованих поштових відправлень - рекомендованих листів (а.с. 32);
- матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті.
Позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
14.03.2011 між сторонами у справі укладено договір № 14/03/11 про надання транспортних послуг (а. с. 8-9, далі - договір).
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
За умовами договору, позивач (перевізник) взяв на себе зобов'язання за заявкою відповідача (замовника) здійснювати автоперевезення вантажу замовника, доставляти вантаж за адресою та у час, зазначені у заявці, а замовник оплатити транспортні та експедиційні послуги (пп. 1.1, 3.1.4, 3.2.6 договору).
Договором встановлено, що він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2011 (п. 8.1 договору).
Ціна є договірною та визначається виходячи з конкретної ситуації на транспортному ринку (п. 4.1 договору).
Згідно п. 1.2 договору обов'язковою частиною договору є заявка, яка, відповідно до п. 3.2.1 договору передається перевізнику в письмовій формі.
Заявкою від 14.03.2011 замовник доручив перевізнику здійснити перевезення вантажу (товарів народного споживання, гуманітарна допомога) масою до 20 т з м. Chatenay-sur-Seine (Франція) до м. Севастополь (Україна) у період з 15-16.03.2011 по 04-06.04.2011; згідно вказаної заявки вартість перевезення складає 51528 грн. (а.с. 10).
06.04.2011 сторонами підписано акт № 63 приймання-передачі виконаних робіт щодо перевезення вантажів автотранспортом, згідно якого позивач виконав перевезення вантажу за маршрутом м. Chatenay-sur-Seine (Франція) до м. Севастополь (розвантаження) автомобілем НОМЕР_1/НОМЕР_2, а відповідач прийняв роботу на суму 51528,00 грн., без ПДВ (поза митною територією України). Також, у акті сторонами визначено, що вантаж доставлено вчасно та у цілості (а.с. 11).
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо оплати заборгованості за надані позивачем послуги з перевезення вантажу.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договором визначено, що платежі за надані послуги здійснюються шляхом переказу грошових коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок перевізника протягом 3-х банківських днів (п. 4.2 договору). При цьому, п.3.2.6 договору визначено, що замовник - відповідач у справі зобов'язаний провести оплату протягом трьох днів з моменту отримання необхідних документів, які підтверджують доставку вантажу.
Звертаючись до суду з позовом, позивач стверджував про наявність у відповідача заборгованості за надані йому транспортні послуги у сумі 51528,00 грн.
Під час розгляду справи по суті, до прийняття рішення у ній, відповідач не надав доказів оплати відповідної заборгованості, отже, не спростував шляхом надання відповідних доказів тверджень позивача про наявність заборгованості за надані позивачем послуги з перевезення вантажу у відповідному розмірі.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, відповідач, не виконавши зобов'язання з оплати вартості наданих послуг, допустив порушення зобов'язання, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню у сумі 51528,00 грн.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення; повне рішення складено 13.07.2012.
Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Профспілкової організації працівників малого, середнього бізнесу та плавскладу «Єднання» на користь фізичної особи - підприємця Кремінь Олександра Володимировича 51 528грн. основної заборгованості, а також 1609,50 грн. в рахунок відшкодування витрат на оплату позову судовим збором.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя А.Р. Ейвазова