ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2012 р. Справа № 5023/2435/12

вх. № 2435/12

Суддя господарського суду Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

за участю представників сторін:

представника позивача - Чірік І.О., дов. № юр-1241/д від 30.12.2011р.

представника відповідача - Прядка В.О., дов. №476 від 24.04.2012р.

розглянувши справу за позовом Публічне АТ "Укрнафта" м. Київ

до СТГО "Південна залізниця" м. Харків

про стягнення коштів у розмірі 18 632,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрнафта", м. Київ звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Державного підприємства "Південна залізниця", м. Харків про стягнення вартості нестачі дизельного пального підвищеної якості марки Energy (Енерджи) А-Євро виду ІІ у розмірі 18 632,24 грн. та просить покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 01 червня 2012 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.06.2012р. о 10:15 год.

Ухвалою господарського суду від 14.06.2012р. розгляд справи відкладався з метою витребування доказів відповідно до ст. 38 ГПК України.

У призначеному судовому засіданні 03.07.2012р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Через канцелярію суду надав додаткові докази по справі (вх. № 11979), які судом розглянуті та долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача через канцелярію суду надав додаткові докази по справі (вх. №8782), які суд долучає до матеріалів справи.

У судовому засіданні 03.07.2012р. представник відповідача проти позову заперечував, зазначив, що залучення залізниці до участі у справі як відповідача може мати місце лише тоді, коли право на пред'явлення до неї претензії та подання позову належить позивачеві та за наявності відповідних правовстановлюючих документів - квитанції в прийманні вантажу, накладної та комерційного акту, тобто право ПАТ "Укрнафта" на пред'явлення позовних вимог до Державного підприємства "Південна залізниця" не підтверджене через відсутність комерційного акту або документу, що підтверджує оскарження відмови залізниці у його складанні. Вагон зі спірним вантажем прибув на станцію зі справним ЗПП без слідів доступу до вантажу, тому, відповідно до Правил видачі вантажів, підстави для складання комерційного акту у залізниці були відсутні. Щодо листа позивача з вимогою забезпечити комісійну видачу вантажу із складанням комерційного акту, СТГО "Південна залізниця" зазначає, що позивач звернувся до нього наступного дня після передачі цистерни вантажовласнику.

Також відповідач зазначив, що висновки, які містяться в акті форми 5-НП приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю № б/н складених ПАТ "Укрнафта" щодо втрати під час транспортування, не відповідають дійсності і ґрунтуються лише на припущеннях.

Враховуючи свої доводи, відповідач наголошує на тому, що відсутні правові підстави для задоволення позовної заяви ПАТ "Укрнафта" за рахунок Південної залізниці та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 03.07.2012р. сторони наголосили на тому, що ними надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважають за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

30.12.2011 року між ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (виконавець) та ПАТ «Укрнафта» (замовник) було укладено договір транспортного обслуговування № 29/1717-р (а.с. 15-17).

Відповідно до п. 1.1. договору транспортного обслуговування, замовник доручає, а виконавець зобов'язується здійснювати транспортне обслуговування замовника, що полягає у наданні послуг по відвантаженню, організації оформлення і відправлення вантажів замовника з промислового майданчика виконавця та оплаті перевезення вантажів замовника залізничним транспортом до вказаних ПАТ «Укрнафта» залізничних станцій призначення.

Згідно п.2.1. договору, до обов'язків виконавця входить організація навантаження залізничного рухомого складу, оформлення перевізних залізничних документів та передача вантажів підприємствам залізничного транспорту - "Укрзалізниці" для подальшого перевезення на станції призначення.

01 лютого 2012 року між ПАТ «Укрнафта» (покупець) та ПАТ «ТФПНК «Укртатнафта» (постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів №344/2/2118 (а.с. 25-27). Згідно з умовами договору поставки, постачальник зобов'язується поставити покупцю нафтопродукти: бензин автомобільний високооктановий Energy (Енерджи) А-Євро виду ІІ в загальній кількості 54,600 тон. та дизельне пальне підвищеної якості марки Energy (Енерджи) А-Євро виду ІІ в загальній кількості 777,050 тон. Строк передачі товару - лютий 2012 року; умови поставки: EXW (інкотермс-2010).

Пунктом 1.4. договору транспортного обслуговування передбачено, що ПАТ «ТФПНК «Укртатнафта» при виконанні своїх зобов'язань по даному договору, залучає третіх осіб для організації перевезень вантажів ВАТ «Укрнафта».

На виконання умов договору транспортного обслуговування ПАТ «ТФПНК «Укртатнафта» залучено до відправлення вантажу третю особу - ТОВ «Торговий дім «Укртатнафта», яке 02.02.2012 року зі станції Кагамлицька ДП «Південна залізниця» за залізничною накладною № 43428207 від 02 лютого 2012 року (а.с. 18) відправило на адресу структурного підрозділу ВАТ «Укрнафта" - НГВУ "Полтаванафтогаз", опломбовану запірно-пломбувальним пристроєм (ЗПП) «Варта-Універсал М1: П493390, цистерну № 73429672 з дизельним пальним Energy (Енерджи) А-Євро виду ІІ в кількості 58 700 кг (вага нетто). Маса вантажу визначалась на вагонних електронних вагах вантажовідправника ТОВ «Торговий дім «Укртатнафта», які знаходяться на його під'їзній колії.

Відповідно до статей 909 ЦК України та 307 ГК України , статті 110 Статуту залізниць України за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його одержувачу і несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення і до моменту видачі одержувачу, поки не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не залежало.

У відповідності до п. 28. Правил приймання вантажів до перевезення, договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній.

Факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і залізниці.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

У відповідності до Правил оформлення перевізних документів, п.1.2. накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Якщо після оформлення перевізних документів на прийнятий до перевезення вантаж на станції відправлення була виявлена невідповідність між фактичною кількістю вантажу і зазначеною в перевізних документах, то відправник повинен привести фактичну кількість вантажу у відповідність до кількості, зазначеної в перевізних документах (довантажити, вивантажити), або оформити нові перевізні документи, зазначивши в них виявлену фактичну кількість вантажу.

В судовому засіданні та в позовній заяві позивач наполягав на тому, що 05 лютого 2012 року вищевказана цистерна без розкредитування була подана на залізничну станцію Венеславівка Південної залізниці (база матеріально-технічного забезпечення НГВУ «Полтаванафтогаз» ВАТ «Укрнафта»), з загальним вмістом дизельного пального 56 973 кг (вага нетто), тобто виявлено нестачу нафтопродуктів в кількості 1 727 кг, що з урахуванням норм природних втрат складає 1 719 кг, про що складено акт приймання нафтопродуктів за кількістю № б/н від 05.02.2012р.

Відповідно п.п. 5.2.3, 5.2.6. Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року за № 281/171/578/155 (далі за текстом - Інструкція), під час надходження залізничних цистерн вантажоодержувач до приймання нафти або нафтопродукту має перевірити відповідність фактичного номера і типу залізничної цистерни номеру і типу, зазначених у накладній, технічний стан залізничної цистерни на наявність механічних ушкоджень (ум'ятин, тріщин), справжність зливних пристроїв; у разі виявлення несправності цистерни, через яку можлива втрата вантажу, слід вимагати від адміністрації залізничної станції перевірки маси вантажу в цистерні, а в разі встановлення нестачі - складання акта за встановленою формою. Приймання нафтопродуктів оформлюється актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, який складається одразу після приймання вантажу та затверджується керівництвом підприємства не пізніше наступного дня після його складання.

За участю представника ТОВ «Торговий дім «Укртатнафта» Шиша О.М., 06.02.2012 року складено акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю № б/н за формою № 5-НП, встановленою Інструкцією (а.с. 24). Згідно висновку комісії, нестача товару виникла під час перевезення транспортними магістралями залізниці.

ПАТ «Укрнафта» в особі НГВУ «Полтаванафтогаз» 06.02.2012 року звернулось з листом за вих. № 11-01-129 до заступника начальника Полтавської дирекції з залізничних перевезень-начальнику комерційного відділу з проханням направити представника для подальшого приймання продукції за кількістю (а.с. 22). Даний лист про проведення комісійного приймання продукції був написаний та направлений на адресу Південної залізниці через добу, після того як сама продукція вже була прийнята позивачем по акту форми 5-НП № б/н. Проте, у відповідь отримало лист за вих. № ДН-4-04/566 від 07.02.2012 року (а.с.21) про відмову у здійсненні комерційної видачі вантажу, мотивуючи, що такий обов'язок не передбачений «Правилами видачі вантажів», затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 p. № 644, і можливий лише у випадку несправності ЗПП.

Крім того, до матеріалів справи долучено повідомлення вантажовласника № 11 про закінчення вантажних операцій з вагонами від 06.02.2012р., з якого вбачається, що цистерна № 73429672 о 15:20 годині вже була порожня. Таким чином, суд приходить до висновку, що вантажовласник не дочекавшись відповіді на своє звернення до відповідача щодо направлення представника для подальшого приймання продукції за кількістю, звільнив цистерну самостійно.

В ході розгляду справи судом встановлено, що вагон зі спірним вантажем прибув на станцію Венеславівка 05.02.2012 о 01:05 годині і був прийнятий без зауважень, на підтвердження чого складені та підписані представниками залізниці і вантажовласника пам'ятка про подавання вагонів форми ГУ-45 №16 (а.с.51) та відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46а №06020016 (а.с.52), до того ж працівниками станції Венеславівка без жодних зауважень цистерна № 73429672 була додатково комісійно здана охоронцю позивача Журі Ю.В., що останній засвідчив власним підписом в Книзі здачі вагонів під охорону по станції Венеславівка (а.с.53). Приймання ж вантажу, під час якого була виявлена нестача та складений акт форми 5-НП № б/н приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю, було розпочато 05.02.2012р. о 09:00 годині, тобто по сплину 8 годин від часу приймання від залізниці, при цьому течі вантажу або його залишків на поверхні цистерни виявлено не було.

За таких обставин суд визнає обґрунтованими твердження ДП «Південна залізниця» із посиланням на п.52 Статуту залізниць України, п. 10 та ч.3 п.12 Правил видачі вантажів (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 p. N 644) про відсутність обов'язку залізниці щодо здійснення комерційної видачі вантажу, оскільки, як вже зазначалося, пломба на цистерні пошкоджена не була, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Пункт "б" статті 130 Статуту залізниць України визначає, що право на пред'явлення до залізниць претензій та позовів у разі нестачі вантажу має вантажоодержувач (відповідно до накладної № 44142362 ПАТ "Укрнафта", так як отримувачем є її структурний підрозділ НГВУ "Полтаванафтогаз"), проте лише за умови пред'явлення накладної та комерційного акта, а якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує оскарження цієї відмови; накладна та комерційний акт подаються лише в оригіналі.

Залучення залізниці до участі у справі як відповідача може мати місце лише тоді, коли право на пред'явлення до неї претензії та подання позову належить позивачеві та за наявності відповідних правовстановлюючих документів - квитанції в прийманні вантажу, накладної та комерційного акта.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць у випадах, передбачених ст.129 Статуту.

Судом встановлено, що позивач не надав до суду оригінал комерційного акта або документа, що підтверджує оскарження відмови в його складанні.

Відповідно до ст.111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату вантажу, у разі коли вантаж надійшов у вагоні та немає ознак втрати вантажу під час перевезення.

Згідно ст. 110 Статуту залізниць України, залізниця може бути звільнена від відповідальності, якщо вона доведе й інші обставини, що свідчать про відсутність її вини.

Посилання позивача на те, що вагон мав несправності прихованого характеру, суд не приймає до уваги, тому що про це припущення ані актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю форми 5-НП № б/н, ані актом приймання нафтопродуктів за кількістю форми 5-НЛ № б/н, складених позивачем, не підтверджується. Графа 14 акта форми 5-НП; б/н містить інформацію щодо вм'ятин та подряпин навколо обмежувального кільця, проте їх розміри та час виникнення не встановлені і ці пошкодження не відносяться до різновиду технічних несправностей вагону.

Слід зазначити, що позивач щодо факту втрати (крадіжки) вантажу до органів МВС України не звертався.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 18 632,24 грн. вартості нестачі дизельного пального не є обґрунтованими і відповідно не підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 29.11.2011р. у справі № 18/1213-11.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 909 ЦК України, ст. 307 ГК України, ст.15, 22, 33, 34, 38, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ до Державного підприємства "Південна залізниця", м. Харків про стягнення вартості нестачі дизельного пального - відмовити у повному обсязі.

Повне рішення складено 09.07.2012р.

Суддя Пономаренко Т.О.

справа № 5023/2435/12