ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2012 р.Справа № 5017/538/2012

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання Щербатюка О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача-1: Гордієнко М.В., за довіреністю №20, від 03.01.2012р.

від відповідача-2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Вінницяоблпаливо"

на рішення господарського суду Одеської області від 20 квітня 2012 року

у справі №5017/538/2012

за позовом Приватного акціонерного товариства „Вінницяоблпаливо"

до відповідачів: 1. Державного підприємства „Одеська залізниця"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-Інвестиційна компанія „Інтерком"

про стягнення 2686,60 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство „Вінницяоблпаливо" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Державного підприємства „Одеська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-Інвестиційна компанія „Інтерком" 2686,60 грн. вартості недостачі вантажу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20 квітня 2012 року у справі №5017/538/2012 (суддя Невінгловська Ю.М.) у задоволенні позову ПрАТ „Вінницяоблпаливо" відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що позивачем не доведено належним чином вартість недостачі вугілля, яка має бути відшкодована ДП „Одеська залізниця", оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази, зокрема документи передбачені ст. 115 Статуту залізниць України, які б підтверджували кількість і вартість відправленого вантажу саме вантажовідправником - ТОВ „ПІК „Інтерком".

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач (Приватне акціонерне товариство „Вінницяоблпаливо") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПрАТ „Вінницяоблпаливо" в повному обсязі, з посиланням при цьому на неправильне застосування судом норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, з мотивів викладених в апеляційній скарзі.

Представники відповідача-1 (ДП „Одеська залізниця") у судових засіданнях надавав пояснення, згідно з якими відповідач-1 не погоджується з апеляційною скаргою ПрАТ „Вінницяоблпаливо", просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Представники позивача (ПрАТ „Вінницяоблпаливо") та відповідача-2 (ТОВ „Промислово-Інвестиційна компанія „Інтерком") в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені господарським судом апеляційної інстанції належним чином, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 29.05.2012р. Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ПрАТ „Вінницяоблпаливо" за відсутністю представників позивача і відповідача-2 у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника відповідача-1, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 27.09.2012р. між ПрАТ "Вінницяоблпаливо" (надалі - покупець) та ТОВ „Лотар" (надалі - постачальник) укладено договір №1.81 (надалі -договір), за умовами якого постачальник зобов'язався відвантажити вугілля марок АМ, АС з якісними показниками, в асортименті та по цінах, визначених цим договором, а покупець зобов'язався прийняти його згідно існуючих нормативних документів та оплатити.

Матеріалами справи встановлено, що 14.10.2011р. на виконання договору №1.81 від 01.09.2011р. постачальником було виписано ПрАТ „Вінницяоблпаливо" рахунок-фактуру №СФ-0000677, відповідно до вказаного рахунку вартість 1 т вугілля складає 1108,33 грн.

З наявного в матеріалах справи платіжного доручення №14907 від 18.10.2011р. вбачається, що позивачем було перераховано ТОВ „Лотар" 100000 грн. в т.ч. ПДВ, як оплату за вугілля згідно з договором №1.81 від 26.09.2011р.

Відповідно до п. 2.2 договору, в графі 4 залізничної накладної вантажовідправник вугілля обов'язково фіксує причетність постачальника до даної відправки з метою зарахування її в виконання договору поставки по п.п. 1.1, 2.1.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що ціна вугілля, що постачається за цим договором, встановлюється на умовах „станція перевізник": марка вугілля АМ 13-25 -1370 грн. за 1 тонну з ПДВ, АС 6-13 -1050,00 грн. за 1 тонну з ПДВ.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та перевірено під час апеляційного перегляду справи, 14.10.2011р. зі станції відправлення Червоний промінь Донецької залізниці ТОВ „ПІК „Інтерком" (відправник) на адресу вантажоодержувача -ПрАТ „Вінницяоблпаливо" (станція призначення - Кубліч Одеської залізниці) у вагоні №61804514 було відправлено вантаж -антрацит у кількості 70500 кг, що підтверджується накладною №50176676 (а.с.10).

Згідно з цією накладною, вантаж завантажений у вагон засобами відправника (ТОВ „ПІК „Інтерком") навалом. Вантаж у вологому стані, розміщено й закріплено згідно з п. 3,4, 7, 8 гл. 1 прил. 14 к СМГС гл. 2 пар. 3-5.

Матеріалами справи встановлено, що 17.10.2011р.на станції Знам'янка Одеської залізниці було складено акт загальної форми №30001, в якому зазначалось, що при прибутті вантажу виявилось: при переважуванні вагону №61804514 є різниця в вазі між дійсною та зазначеною в перевізних документах, навантаження нижче бортів 200 мм, мається захисне маркування вапном, на поверхні вантажу зліва за ходом потягу над 4-5 люками відсутнє маркування довжиною 3000мм шириною 2000мм. Наявний доступ до вантажу, доступ до вантажу усунено шляхом нанесення маркування вапном. Каток не застосовувався. В вагоні глухі торцеві стінки, люка щільно закриті, об'єм кузова 83 м3, теча вантажу відсутня. Вагон відчеплений на ваги перевірку.

18.10.2011р. при надходженні вантажу на станцію Знам'янка Одеської залізниці на підставі акту загальної форми №30001 від 17.10.2011р. було проведене комісійне переважування на 150-тонних вагонних вагах вагону №61804514 та виявлено: : за документом значиться вантаж навантажений навалом нище бортів, розмір навантаження відповідно висоти бортів не зазначено, вага: тара 23030 кг, нетто 70500 кг., при перевірці виявлено навантаження нище бортів 200 мм, на поверхні вантажу над 4-5 люками зліва за ходом відсутнє захисне маркування довжиною 3000 мм шириною 2000 мм. В вагоні глухі торцеві стінки, люка щільно закриті, об'єм кузова 83 м. куб., каток не застосувався. Мається захисне маркування вапном. Над 4-5 люками зліва за ходом доступ до вантажу усунено за допомогою маркування вапном. При зважуванні виявилось брутто 90800 кг, тара з бруса 23030 кг, нетто 67770 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 2730 кг. Зважування вагона здійснювалось двічі, недостача підтвердилась, недостаючий вантаж в вагоні вміститися міг, про що складено комерційний акт АА №057875/1066 від 18.10.2011р. (а.с. 11).

Таким чином матеріали справи свідчать, що між ТОВ „ПІК „Інтерком" (вантажовідправник) та залізницею (перевізник) укладений договір перевезення вантажу на користь ПрАТ „Вінницяоблпаливо" (вантажоодержувач), оскільки в силу вимог ч.2 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст. 909, ч.1 ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. У ст. 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України. Водночас вимогами ст. 113 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця звільняється від відповідальності за недостачу прийнятого до перевезення вантажу, якщо така недостача виникла з незалежних від залізниці причин. Аналогічні положення щодо звільнення залізниці від відповідальності містяться і у ч.1 ст. 924 ЦК України та ч.1 ст. 314 ГК України.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 308 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 917 Цивільного кодексу України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082.

Частиною 2 ст. 918 Цивільного кодексу України встановлено, що завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За ст. 32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Параграфи 3-5 розділу ІІ Технічних умов містять умови щодо вжиття заходів з розрівняння та ущільнення вантажів дрібних фракцій та умови щодо захисту сипучих вантажів від просипання у зазори кузову піввагону. Поряд з цим, вжиття заходів щодо маркування вантажу передбачено положеннями параграфу 9 розділу 2 ТУ, згідно з яким, при завантаженні вантажів мілких фракцій на відкритий рухомий склад відправник зобов'язаний прийняти міри, які запобігають видуванню мілких частин вантажу в процесі перевезення, а також вимогами п.6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених Наказом Мінтрансу України 20.08.2001р. №542 та зареєстрованих в Мінюсті України 10.09.2001р. за №796/5987, згідно з яким, з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вантажовідправником, при завантаженні вантажу у вагони, вжиті належні заходи щодо забезпечення транспортабельності та схоронності вантажу в процесі його перевезення, які передбачені вимогами Технічний умов та вимогами Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, окрім того, жодних зауважень щодо неправильного завантаження і кріплення вантажу Одеською залізницею не висловлено і вантаж прийнято до перевезення.

Згідно з п. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Пунктом 111 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, зокрема, коли: вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Апеляційний господарський суд зауважує, що вантаж прибув на станцію Знам'янка Одеської залізниці у справних вагонах, але з ознаками втрати вантажу, про що свідчать акт загальної форми та комерційний акт, в яких встановлені обставини щодо недостачі вантажу у кількості 2730 кг, а також обставини щодо відсутності маркування над 4-5 люками та можливості вміщення цього вантажу у вагоні, з огляду на що колегія суддів доходить висновку, що встановлені обставини справи є підставою для покладення відповідальності за недостачу вантажу на перевізника і звільнення від відповідальності за цю недостачу вантажовідправника.

Окрім того, Одеський апеляційний господарський суд зазначає, що позивачем при визначенні вартості недостачі вантажу помилково застосовано 1% природної втрати та граничного розходження при визначені маси нетто, тоді як має застосовуватись 2% відсотків від маси, оскільки вантаж було завантажено у вологому стані, з огляду на що дійсна вартість відповідної нестачі становить - 1755,60 грн.

Дослідивши матеріали справи, Одеський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у накладній № 50176676, яка по суті є договором перевезення вантажу, відправником є ТОВ „ПІК „Інтерком", проте розрахунок вартості відповідальної нестачі вантажу здійснений позивачем виходячи із вартості вантажу 1330,00 грн. за 1 тону (з урахуванням ПДВ), що встановлена у рахунку-фактурі №СФ-0000677 від 14.10.2011р., згідно з яким, постачальником вантажу являється ТОВ „Лотар", а одержувачем ПрАТ „Вінницяоблпаливо", а окрім того у рахунку ТОВ „Лотар" №СФ-0000677 від 14.10.2011р. є посилання на договір №1.81 від 01.09.2011р., проте в матеріалах справи наявний договір №1.81 від 27.09.2011 року.

Згідно із ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

За ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За умовами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд зазначає, що позивачем не надано належних доказів в розумінні ст. ст. 32-33, підтверджуючих кількість і вартість відправленого вантажу ТОВ „ПІК „Інтерком", як вантажовідправником.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, оцінюючи надані документальні докази та доводи сторін, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПрАТ „Вінницяоблпаливо".

Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Враховуючи вищевикладене, оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ПрАТ „Вінницяоблпаливо" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 20 квітня 2012 року у справі №5017/538/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Вінницяоблпаливо" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 09 липня 2012 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов М.В. Михайлов А.І. Ярош