УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_________________________________________

______________________________________________________________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "05" липня 2012 р. Справа № 18/5007/41/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю представників сторін:

- від позивача: Поліщук В.В., довіреність від 21.05.2012р.,

Вонсович В.С., довіреність від 21.05.2012р.;

- від відповідача: Павлішина Т.В., довіреність від 24.02.2012р.;

Тимошенко А.Г., довіреність від 03.01.2012р.;

- від ІІІ особи: Павлішина Т.В., довіреність від 02.07.2012р.,

Тимошенко А.Г., довіреність від 05.01.2012р.;

за участю прокурора - Кондратюка Д.А., посвідчення №130;

в порядку ст.30 ГПК України в судовому засіданні прийняла участь спеціаліст відділу з питань спільної власності територіальних громад виконавчого апарату Житомирської обласної ради - Хижняк Т.В., довіреність від 02.07.2012р. (була присутня в судовому засіданні 03.07.2012р.);

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Прокурора м.Бердичева в інтересах держави в особі Територіальної грамади сіл, селищ Бердичівського району в особі Бердичівської районної ради (м.Бердичів)

до Виконавчого комітету Бердичівської міської ради (м.Бердичів)

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Бердичівської міської ради (м. Бердичів)

про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Бердичівської міської ради №340 від 14.07.2005р. та визнання права власності,

з перервою в судовому засіданні з 03.07.2012р. до 05.07.2012р. згідно ст.77 ГПК України.

Прокурором м.Бердичева в інтересах держави в особі Територіальної грамади сіл, селищ Бердичівського району в особі Бердичівської районної ради (м.Бердичів) пред'явлено позов до відповідача про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Бердичівської міської ради №340 від 14.07.2005р. про оформлення права власності на приміщення по вул.Садовій, 3 в м.Бердичеві за територіальною громадою міста Бердичева в особі Бердичівської міської ради та визнання права власності за територіальною громадою сіл та селищ Бердичівського району в особі Бердичівської районної ради на приміщення, що знаходиться за адресою: м.Бердичів, вул.Садова, 3.

Ухвалою суду від 11.06.2012р. в порядку ст.27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Бердичівську міську раду, оскільки оскаржуваним рішенням визнано право власності на спірний об'єкт за територіальною громадою міста в особі Бердичівської міської ради, а рішення по даній справі може вплинути на її права та інтереси як представника власника (а.с.90-91).

Прокурор та представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях (а.с.2-3, 39-42, 172-174).

Прокурор в судове засідання подав заяву від 04.07.2012р. (а.с.171), в якій конкретизував технічні характеристики приміщення та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Бердичівської міської ради №340 від 14.07.2005р. про оформлення права власності на приміщення по вул.Садовій, 3 в м.Бердичеві за Територіальною громадою міста Бердичева в особі Бердичівської міської ради;

- визнати право власності за Територіальною громадою сіл та селищ Бердичівського району в особі Бердичівської районної ради на адміністративну трьохповерхову цегляну будівлю загальною площею 714,1кв.м., балансовою вартістю 194606,00грн., що знаходиться за адресою: м.Бердичів, вул.Садова, 3.

Також, представники позивача надали в судове засідання додаткові письмові пояснення (а.с.172-174), довідку щодо балансової вартості будівлі по вул.Садовій, 3 у м.Бердичеві, та план вищезазначеної будівлі.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях, в яких зокрема зазначає, що:

- господарським судом Житомирської області вже розглядалась справа №6/1494 "НМ" за позовом Бердичівської районної ради до Виконавчого комітету Бердичівської міської ради за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Бердичівської міської ради про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Бердичівської міської ради №340 від 14.07.2005р. в частині встановлення за Бердичівською міською радою права власності на будівлю №3 по вул.Садовій та приміщення фільмотеки по вул.Шевченка, 14-а в місті Бердичеві, про визнання недійсними свідоцтв про право власності на зазначені об'єкти нерухомості та визнання права власності на ці об'єкти за Бердичівською районною радою як спільна власність територіальних громад сіл, селища району; зазначає, що аналогічні позовні вимоги були предметом адміністративного позову в 2007 році;

- у комунальну власність Бердичівської районної ради передбачалась передача лише установ, а не спірної будівлі, оскільки відповідно до п.3.2 рішення виконкому обласної ради народних депутатів від 22.02.1992р. №30 передбачала обов'язкову інвентаризацію майна; Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків від 11.08.1994р. №69 передбачалось, що проведення інвентаризації є обов'язковою при передачі майна;

- позовні вимоги прокурора, мають розглядатися за правилами різного судочинства.

Також відповідач просить суд застосувати строк позовної давності (а.с.21-23;135-138, 178-181).

Представники ІІІ особи позовні вимоги не визнають з підстав, зазначених у письмовому відзиві на позовну заяву (а.с.165-167), та просять суд застосувати строк позовної давності, оскільки факти, встановлені у справі №6/1494"НМ" судами різних інстанцій були відомі позивачу. Також вказує, що рішення виконавчого комітету від 07.06.1976р. №370 "Про передачу приміщення Бердичівського міськвиконкому Бердичівської районної ради депутатів трудящих" лише надає дозвіл на передачу приміщення на баланс, при цьому перебування нерухомого майна на балансі позивача не є достатньою підставою для визнання за нею права власності.

В судовому засіданні 03.07.2012р. прийняла участь спеціаліст відділу з питань спільної власності територіальних громад виконавчого апарату Житомирської обласної ради - Хижняк Т.В., яка надала пояснення в порядку ст.30 ГПК України.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, що рішенням виконкому Житомирської обласної Ради народних депутатів від 22.02.1992р. №30 "Про розмежування майна комунальної власності між власністю обласної Ради і власністю районних та міських, міст обласного підпорядкування Рад народних депутатів" затверджено перелік майна комунальної власності районних і міських Рад народних депутатів, наведеного в додатку №2 до рішення, і зобов'язано обласні відділи, управління, об'єднання, які здійснюють управління майном, переданим до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць області, здійснити до 15 квітня 1992р. передачу майна що перебуває у їх віданні, до комунальної власності районів та міст. Приймання-передачу оформити актами передачі (а.с.6-8).

Відповідно до акту передачі від 31.03.1992р., складеного на підставі даного рішення, у комунальну власність Бердичівського райвиконкому передане майно підприємств, установ та організацій комунальної власності, що були у підпорядкуванні обласного відділу народної освіти. До числа переданих об'єктів увійшло адміністративне приміщення, що знаходиться за адресою: м.Бердичів, вул. Садова, 3 (а.с.13).

Однак, 14.07.2005р. виконавчим комітетом Бердичівської міської ради прийнято рішення №340 про оформлення права власності на вказаний об'єкт за територіальною громадою міста Бердичева в особі Бердичівської міської ради (а.с.24-26).

Вважаючи, що даним рішення порушені права та інтереси територіальної громади сіл та селищ Бердичівського району в особі Бердичівської районної ради щодо володіння, користування та розпорядження вказаними об'єктами нерухомості, прокурор звернувся до суду з позовом за відновленням порушеного права. Позовні вимоги обґрунтовує вищезазначеним рішенням виконкому обласної Ради народних депутатів від 22.02.1992р. №30, статтею 35 Закону України "Про власність" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), згідно якої об'єктами комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів. Зазначає, що оскаржуване рішення відповідачем прийняте в порушення вимог Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003р. № 6/5).

Прийняття відповідачем незаконного рішення потягнуло за собою й незаконне оформлення права власності Бердичівської міської ради на спірне приміщення, що є підставою задоволення вимоги про визнання права власності на будівлю по вул.Садовій,3 за Територіальною громадою сіл та селищ Бердичівського району в особі Бердичівської районної ради.

Відповідач та третя особа на стороні відповідача проти позову заперечують. Посилаються на те, що рішення виконавчого комітету від 07.06.1976р. №370 "Про передачу приміщення Бердичівського міськвиконкому Бердичівської районної ради депутатів трудящих" лише надає дозвіл на передачу приміщення на баланс, при цьому перебування нерухомого майна на балансі позивача не є достатньою підставою для визнання за нею права власності. Вказують, що згідно архівних даних володільцем спірної будівлі з 1924 року був Комунхоз, який на той час був структурним підрозділом міської ради та його виконавчого комітету і забезпечував утримання всієї інфраструктури міста в тому числі будівель і споруд. До 1976 року будівля перебувала на балансі міськвиконкому. Зазначають, що рішення від 07.06.1976р. №370 передбачало лише перерозподіл бюджетного фінансування на утримання підпорядкованих установ, які знаходились в цій будівлі.

Враховуючи, що між сторонами наявний спір про право власності на будівлю, що знаходиться за адресою м.Бердичів, вул.Садова, 3, і зазначені відносини регулюються Цивільним кодексом України, даний спір підвідомчий господарському суду.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши приписи чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд прийшов до висновку про обґрунтованість позову з огляду на наступне.

Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України від 21.05.1997р. №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні".

До прийняття вказаного Закону засади місцевого самоврядування визначалися Законом Верховної Ради УРСР від 07.12.1990р. №533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування".

Частинами 1,2 ст.1 Закону УРСР "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" визначено, що місцеве самоврядування здійснюється в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць Української РСР. Територіальну основу місцевого самоврядування становлять сільрада, селище, район, місто, район у місті, область.

Як встановлено в ч.1 ст.21 даного Закону, Ради народних депутатів є правомочними розглядати і вирішувати будь-які питання, віднесені законодавством Української РСР до відання місцевого самоврядування, а також утворюваних ними органів (виконавчих, розпорядчих та інших органів).

Згідно з постановами Верховної Ради УРСР від 8 грудня 1990р. "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування", від 26 березня 1991р. "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність" 5 листопада 1991р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю", якою затвердив перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), і зобов'язав міністерства і відомства України, органи, уповноважені управляти державним майном, здійснити до 1 січня 1992р. передачу д е р ж а в н о г о м а й н а, яке перебуває у їх віданні, до к о м у н а л ь н о ї в л а с н о с т і згідно із затвердженим цією постановою переліком (а.с.151-157).

До затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), увійшли, зокрема заклади народної освіти (дошкільні виховні та позашкільні навчально-виховні заклади, середні загальноосвітні навчально-виховні заклади, педагогічні училища, школи-інтернати, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, будинки учителя, інститути удосконалення вчителів, методичні кабінети, фільмотеки, підрозділи по господарському обслуговуванню установ і закладів народної освіти, крім тих, що перебувають у відомчому підпорядкуванні).

Пунктом 3 вищевказаної постанови КМУ передбачено, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів; розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць провадиться виконкомами районних і міських Рад народних депутатів з участю виконкомів районних у містах, міських районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. №311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю", Закону України від 20 грудня 1991 року №2004-XII "Про обернення майна Компартії України та КПРС на державну власність", рішень облвиконкому від 20.11.1991р. №322 "Про організацію роботи по формуванню комунальної власності та її розмежуванню між адміністративно-територіальними одиницями області", від 23.12.1991р. №339 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" (а.с.158-161), на основі протоколів засідань обласної узгоджувальної комісії 22.02.1992р. виконавчий комітет обласної Ради народних депутатів прийняв рішення за №30 "Про розмежування майна комунальної власності між власністю обласної Ради і власністю районних та міських, міст обласного підпорядкування Рад народних депутатів" (а.с.6-8), яким затвердив перелік майна комунальної власності обласної Ради народних депутатів (додаток №1) та перелік майна комунальної власності районних і міських Рад народних депутатів (додаток №2), яке їм передається відповідно до цього рішення, а також зобов'язав обласні відділи, управління, об'єднання, які здійснюють управління майном, переданим до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць області, здійснити до 15 квітня 1992 року передачу майна, що перебуває у їх віданні, до комунальної власності районів та міст згідно із затвердженим переліком з оформленням приймання-передачі актами (додаток №3).

Як зазначено в ч.4 ст.140 Конституції України та ч.2 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону визначено, що майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи.

Із затвердженого обласним виконавчим комітетом переліку (витяг з додатку №2 до рішення виконкому Житомирської обласної Ради народних депутатів №30 від 22.02.1992р.) вбачається, що до комунальної власності Бердичівського району увійшли, зокрема, загальноосвітні та вечірні школи, позашкільні установи системи народної освіти, заклади охорони здоров'я і соціального забезпечення, культури, побутового господарства, майно житлово-комунального господарства, виконкомів місцевих Рад народних депутатів (а.с.9).

Перелік об'єктів державного майна, переданого до комунальної власності Бердичівського району та перелік майна комунальної власності районної Ради народних депутатів міститься також в додатках №№ 1 і 2 до розпорядження Представника Президента України Бердичівської райдержадміністрації від 03.07.1992р. №101 "Про формування комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць району" (а.с.48-57).

По акту, затвердженому заступником голови облвиконкому в 1992р., оригінал якого (з мокрими печатками) оглянуто в судовому засіданні, у комунальну власність Бердичівського райвиконкому передано підприємства, установи та організації комунальної власності, що були у підпорядкуванні обласного відділу народної освіти, обласного відділу соціального забезпечення, обласного управління культури, зокрема: районний відділ народної освіти, відділ соціального забезпечення, районний відділ культури по вул.Садовій,3 що у м.Бердичеві (а.с.10-11, 68).

Отже, відповідно до вищевказаних нормативних актів та актів органу місцевого самоврядування у комунальну власність Бердичівського райвиконкому відповідно до встановленого порядку передано м а й н о, що було державною власністю, а саме майно, що знаходиться за адресою м.Бердичів, вул.Садова,3.

Слід зазначити, що обов'язковість проведення інвентаризації не була передбачена Постановою Ради Міністрів Української РСР від 28 квітня 1980р. №285 "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд", на яку зроблено посилання у п.3.2 рішення №30 від 22.02.1992р., непроведення такої інвентаризації не спростовує факту передачі у комунальну власність районної ради спірного приміщення.

Твердження відповідача про необхідність застосування Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків від 1994 року є недоречним, оскільки передача майна здійснювалась у 1992 році.

Згідно ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу, в тому числі територіальні громади.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.328 цього Кодексу).

Відповідно до п.4 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Як вбачається з матеріалів справи, у спірному приміщенні знаходяться об'єкти, що задовольняють потреби територіальної громади району, зокрема відділ освіти Бердичівської райдержадміністрації, управління праці та соціального захисту населення Бердичівської райдержадміністрації, районна бібліотека (а.с.107-110).

Крім того, відповідно до рішення Виконавчого комітету Бердичівської міської Ради депутатів трудящих №370 від 07.06.1976р. (архівна копія якого знаходиться в матеріалах справи, а.с.43), приміщення по вул.Садовій, 3 у м.Бердичеві з 1976 року перебуває на балансі виконкому Бердичівської районної Ради депутатів трудящих.

Здійснюючи управління об'єктом комунальної власності, на підставі рішення Бердичівської міської ради народних депутатів №780 від 31.12.1982р. (архівна копія долучена до матеріалів справи, т.1 а.с.44) Бердичівським районним відділом народної освіти проводилась реконструкція адміністративного будинку районних організацій по вул.Садовій, 3 з перебудовою третього поверху.

Для проведення поточного ремонту приміщення відділу соцзахисту населення Бердичівська районна рада виділяла кошти, про що свідчать наявні в матеріалах справи архівні копії розпорядження голови Бердичівської районної Ради народних депутатів №4 від 29.07.1994р., та рішення Бердичівської районної Ради народних депутатів від 26.10.1994р. про затвердження даного розпорядження (а.с.132-134). Матеріали справи містять докази про понесені затрати на утримання, ремонт, обслуговування даного адмінприміщення за рахунок коштів районного бюджету (а.с.107-134).

03.06.1993р. Бердичівська районна Рада народних депутатів прийняла рішення "Про програму приватизації майна підприємств і організацій комунальної власності Бердичівської районної Ради народних депутатів на 1993 рік", яким затвердила перелік об'єктів комунальної власності Бердичівської районної Ради, що не підлягають приватизації в 1993 році, і до цього переліку, зокрема, увійшли й районний відділ соціального забезпечення, центральна районна бібліотека, районний відділ освіти, інші адміністративні нежитлові будівлі, споруди та приміщення, в яких знаходяться управління райдержадміністрації та районної Ради народних депутатів (а.с.60).

Вищенаведене свідчить про те, що Бердичівська районна рада, як власник, який набув право власності з підстав, встановлених чинним законодавством, здійснювала управління нерухомим майном, віднесеним до комунальної власності району, зокрема, адміністративною будівлею по вул.Садовій, 3 в м. Бердичеві.

З метою оформлення права власності на зазначений об'єкт нерухомості, та вважаючи себе фактичним його власником, позивач у березні 2004 року звернувся до Бердичівської міської ради з відповідною заявою.

Проте у 2005 році виконавчий комітет Бердичівської міської ради оформив право власності на вищевказану будівлю за Бердичівською міською радою згідно рішення №340 від 14.07.2005р. "Про оформлення права власності юридичній особі на об'єкти нерухомого майна" (а.с.24-27).

В матеріалах справи наявні два варіанти копій рішення виконкому №340 від 14.07.2005р.

В тексті першого варіанту рішення №340 від 14.07.2005р. (копії якого представлені відповідачем, а.с.24-25) з додатком - переліком нерухомого майна, на яке оформляється право власності Бердичівської міської ради, в тому числі приміщення по вул.Шевченка,14, вул.Садовій,3, вул.Шевченка,14-а, вул.К.Лібкнехта,21 у м.Бердичеві, міститься посилання на Тимчасове положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції від 28.01.2003р. №615, зареєстроване в Міністерстві юстиції 28.01.2003р. за №66/7387, а також на п.10 ч."б" ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

В другому варіанті рішення №340 від 14.07.2005р. (а.с.26-27) виконком посилається на Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 у редакції наказу Мін'юсту від 28.01.2003р. №6/5, а також на п.10 ч."б" ст.30 та ч.2 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Вказані варіанти рішення містять розбіжності й в пунктах 1.

Зокрема, в п.1 резолютивної частини рішення (а.с.24-25) зазначено: "Оформити право власності фізичним особам на житлові будинки та квартири згідно з додатком", хоча в додатку вказаний перелік нерухомого майна (нежитлових будинків), на яке оформляється право власності юридичній особі (Бердичівській міській раді).

В п.1 рішення (а.с.26-27) оформлення права власності за територіальною громадою міста в особі Бердичівської міської ради на об'єкти комунальної власності згідно з додатком. Самого додатку до цього рішення відповідачем не представлено.

Відповідач надав письмове пояснення (а.с.135-138), в якому зазначив, що розбіжності в наданих суду копіях викликані технічною помилкою, допущеною секретарем-друкаркою при розмноженні копій з оригіналу.

30.06.2005р. Управління комунальним майном виконкому Бердичівської міської ради звернулось до Бердичівського міжміського бюро технічної інвентаризації з листом №765 (а.с.29), в якому виклало прохання оформити право власності, зокрема на нежитлове приміщення по вул.Садовій,3.

Відповідно до підпункту "а" ч.1 пункту 6.1 "Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам провадиться з видачею свідоцтва про право власності на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна, крім правовстановлювальних документів, передбачених у додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.

01.08.2005р. Виконавчий комітет Бердичівської міської ради на підставі свого рішення від 14.07.2005р. №340 видав свідоцтво про право власності територіальної громади міста в особі Бердичівської міської ради на нежитлову будівлю загальною площею 714,1кв.м. по вул.Садовій,3 у м.Бердичеві.

На підставі вказаного свідоцтва, як це і передбачено п.6 додатку 1 до пункту 2.1 "Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002р. за №157/6445, яке діяло на час прийняття оспорюваного рішення виконкому, Державне комунальне підприємство Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації 01.08.2005р. зареєструвало за Бердичівською міською радою право власності на нежитлову будівлю по вул.Садовій,3 у м.Бердичеві (а.с.140-141).

Як зазначалося вище, в оскаржуваному прокурором рішенні, відповідач посилається на Тимчасове положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02р. №7/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.03 №6/5), а також на підпункт 10 пункту "б" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", яким виконавчі органи міських рад уповноважено здійснювати облік та реєстрацію відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності, та частину 2 статті 60 цього ж Закону України, яка передбачає, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що Виконавчий комітет Бердичівської міської ради (за наявності рішення за №30 "Про розмежування майна комунальної власності між власністю обласної Ради і власністю районних та міських, міст обласного підпорядкування Рад народних депутатів", за яким передано спірне приміщення до комунальної власності Бердичівського району), був наділений повноваженнями щодо передачі приміщення по вул.Садовій,3 у м.Бердичеві у власність територіальної громади міста.

Не містять матеріали справи й належних та допустимих доказів, на підставі яких виконавчим комітетом Бердичівської міської ради провадилось оформлення права власності на вказаний об'єкт.

Твердження відповідача про те, що факт належності йому права розпорядження будівлею по вул.Садовій, 3 підтверджується тим, що згідно рішення від 07.06.1976р. виконком Бердичівської міської Ради депутатів трудящих надавав дозвіл на реконструкцію цієї будівлі, не є безспірним свідченням того, що дане приміщення належало міськвиконкому на праві власності.

Відповідач всупереч ст.33 ГПК України не довів належними та допустимими доказами щодо наявності права власності Бердичівської міської ради на спірну будівлю до прийняття оскаржуваного рішення.

Посилання відповідача про те, що згідно архівних даних володільцем спірної будівлі з 1924 року був Комунхоз, який на той час був структурним підрозділом міської ради та його виконавчого комітету і забезпечував утримання всієї інфраструктури міста в тому числі будівель і споруд, є непереконливими, оскільки судом встановлено, що приміщення по вул.Садовій, 3 в м.Бердичеві до 1991 року не перебувало у власності адміністративно-територіальної одиниці (міста) або міської ради чи її виконавчого комітету, а також територіальної громади, а було державним майном, єдиним власником якого була держава.

Відповідне передбачалось ЦК УРСР (1963р.), що діяв на час прийняття рішення №370 від 07.06.1976р.

В подальшому здійснено розмежування державного майна та передача його у власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальну власність), при цьому передавалось саме майно, а не установи, як вказують представники відповідача та третьої особи.

Перелік майна та його передача підтверджується прийнятими рішеннями виконкому обласної ради народних депутатів №339 від 23.12.1991 року та №30 від 22.02.1992 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Слід зазначити, що в порядку ст.30 ГПК України в судовому засіданні прийняла участь спеціаліст відділу з питань спільної власності територіальних громад виконавчого апарату Житомирської обласної ради - Хижняк Т.В., яка пояснила, що актами про передачу у комунальну власність Бердичівського райвиконкому підприємств та установ, передавались не тільки установи, а й приміщення з майном, також спеціаліст надав пояснення щодо судової практики з аналогічних спорів, зазначаючи, що передача державного майна на той час здійснювалась в такому ж порядку як і в даному спорі.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Невідповідність актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування Конституції або законам України, як встановлено ч.10 ст.59 цього Закону, є підставою для визнання їх незаконними в судовому порядку.

Частина 4 ст.71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" надає органам та посадовим особам місцевого самоврядування право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи, що судом встановлено фактичне набуття позивачем права власності на спірне приміщення з підстав, встановлених чинним законодавством, вимоги позивача про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення відповідача про оформлення права власності на приміщення по вул.Садовій, 3 в м.Бердичеві та визнання права власності на цю будівлю за Бердичівською районною радою як спільну власність територіальних громад сіл є правомірними та обґрунтованими.

Посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності щодо звернення з даним позовом є безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.268 ЦК України (в редакції, що діяла до 20.12.2012року) позовна давність не поширювалась на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011р. зазначений пункт було виключено.

Водночас прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Прокурор звернувся з відповідним позовом до суду 20.04.2012р., тобто в межах строку позовної давності.

Що стосується посилань відповідача на факти, встановлені у справі №6/1494"НМ", суд враховує наступне.

В судовому засіданні оглядались матеріали справи №6/1494"НМ", судові акти з якої долучені до матеріалів даної справи.

Так, 16.09.2005р. Бердичівська районна рада звернулася до господарського суду Житомирської області з адміністративним позовом про визнання незаконним рішення Бердичівського міськвиконкому від 14.07.2005р. №340 "Про оформлення права власності юридичній особі на об'єкти нерухомого майна" в частині встановлення за Бердичівською міською радою права власності на будівлю №3 по вул.Садовій та приміщення фільмотеки по вул.Шевченка, 14-а в місті Бердичеві, а також про визнання недійсними свідоцтв про право власності на зазначені об'єкти нерухомості та визнання права власності на ці об'єкти за Бердичівською районною радою як спільна власність територіальних громад сіл, селища району.

Справа №6/1494"НМ" розглядалась господарським судом за правилами адміністративного судочинства.

Постановою господарського суду Житомирської області від 13.02.2006р., залишеним без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 06.06.2006р. (а.с.70-81) позов задоволено частково:

- визнано нечинним рішення виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 14.07.2005 №340 "Про оформлення права власності юридичній особі на об'єкти нерухомого майна" в частині встановлення права власності на будівлю №3 по вул.Садовій в м.Бердичеві;

- визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю загальною площею 714,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Бердичів, вул.Садова,3, видане 01.08.05 виконкомом Бердичівської міської ради територіальній громаді міста в особі Бердичівської міської ради;

- визнано право власності на адміністративну будівлю, що знаходиться за адресою: м.Бердичів, вул. Садова, 3, загальною площею 714,1 кв.м. за Бердичівською районною радою як спільну власність територіальних громад сіл, селища району. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.10.2007 року касаційну скаргу Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області на постанову Господарського суду Житомирської області від 13.02.2006р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 06.06.2006р. у справі №6/1494"НМ" задоволено частково: постанову Господарського суду Житомирської області від 13.02.2006 р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 06.06.2006р. у справі №6/1494"НМ" скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.82-84).

Скасовуючи рішення місцевого та апеляційного судів, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 02.10.2007р. звернув увагу, що позивачем заявлені вимоги, які не можуть розглядатися в одному провадженні, так як вимога про визнання права власності не належить до компетенції адміністративних судів.

За результатами нового розгляду господарським судом Житомирської області за правилами Кодексу адміністративного судочинства прийнято ухвалу від 22.11.2007р., згідно якої провадження у справі №6/1494"НМ" закрито на підставі ст.157 ч.1 п.1 КАС України, з посиланням на те, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства (а.с.85).

26.11.2007р. Бердичівська районна рада звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 14.07.2005р. №340 "Про оформлення права власності юридичній особі на об'єкти нерухомого майна".

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.12.2007р. позовну заяву Бердичівської районної ради до виконавчого комітету Бердичівської міської ради про визнання незаконним рішення повернуто позивачу з посиланням на непідсудність позову Житомирському окружному адміністративному суду (а.с.33).

В подальшому Бердичівська районна рада звернулася до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області з позовом про визнання незаконним з моменту прийняття рішення виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 14.07.2005р. №340 "Про оформлення права власності юридичній особі на об'єкти нерухомого майна" в частині встановлення права власності на будівлю по вул.Садовій, 3 у м.Бердичеві за Бердичівською міською радою у зв'язку з чим визнати недійсним свідоцтво про право власності територіальної громади міста в особі Бердичівської міської ради на будівлю, що знаходиться у м.Бердичеві по вул.Садовій, 3.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 23.01.2008р. позовну заяву Бердичівської районної ради повернуто, для звернення з вказаним позовом до Житомирського окружного адміністративного суду (а.с.34).

Не погодившись з ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 23.01.2008р. про повернення позовної заяви, Бердичівська районна рада звернулася з апеляційною скаргою до Київського апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2009р. апеляційну скаргу Бердичівської районної ради Житомирської області задоволено, скасовано ухвалу Бердичівського міськрайонного суду від 23.01.2008р. у справі №2-а-28/08, а матеріали позовної заяви направлено до Бердичівського міськрайонного суду для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі (а.с.35).

13.05.2009р. Бердичівський міськрайонний суд виніс ухвалу, якою відмовив у відкритті провадження за позовом Бердичівської районної ради до виконкому Бердичівської міської ради про визнання незаконним рішення, з посиланням на те, що вказаний спір є спір про право, який виник з цивільних правовідносин, тому позивачу належить звернутися до суду в порядку цивільного судочинства (а.с.36). Вказана ухвала залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2010р. (а.с.37).

Таким чином, спір між сторонами щодо права власності на приміщення за адресою: м.Бердичів, вул.Садова, 3, залишився невирішеним по суті, а тому господарський суд відповідно до ст.43 ГПК України здійснює всебічний, повний і об'єктивний розгляд в даному судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин прокурор правомірно звернувся до господарського суду з даним позовом.

Статтею 33 ГПК України передбачено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як зазначено вище, господарським судом під час розгляду даної справи встановлено, що відповідно до вищевказаних нормативних актів та актів органу місцевого самоврядування у комунальну власність Бердичівського райвиконкому відповідно до встановленого порядку передано майно, що було державною власністю, а саме майно, що знаходиться за адресою м.Бердичів, вул.Садова,3.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскаржуване рішення №340 від 14.07.2005р. прийняте виконавчим комітетом Бердичівської міської ради з порушенням норм чинного законодавства України, тому вимоги прокурора є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Задоволенню підлягає і вимога про визнання права власності за територіальною громадою сіл та селищ Бердичівського району в особі Бердичівської районної ради на приміщення, що знаходиться за адресою: м.Бердичів, вул.Садова, 3.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки він спонукав прокурора звернутись з позовом до суду, а саме 1073,00грн. за вимогу немайнового характеру та 3892,12грн. судового збору за вимогу майнового характеру (визнання права власності), виходячи із наступного розрахунку: 194606,00грн. (балансова вартість спірного приміщення) х 2% (від суми 194606,00грн.).

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Бердичівської міської ради №340 від 14.07.2005р. про оформлення права власності на приміщення по вул.Садовій, 3 в м.Бердичеві за Територіальною громадою міста Бердичева в особі Бердичівської міської ради.

3. Визнати за Територіальною громадою сіл та селищ Бердичівського району в особі Бердичівської районної ради (13313, м.Бердичів, пл.Соборна, 23, код 13577014) право власності на адміністративну трьохповерхову цегляну будівлю загальною площею 714,1 кв.м., балансовою вартістю 194606,00грн., що знаходиться за адресою: м.Бердичів, вул.Садова, 3.

4. Стягнути з Виконавчого комітету Бердичівської міської ради (13300, м.Бердичів, пл.Жовтнева, 1, код 04053602)

- в дохід Державного бюджету України 1073,00грн. судового збору за вимогу немайнового характеру;

- в дохід Державного бюджету України 3892,12грн. судового збору за вимогу майнового характеру (про визнання права власності).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 10.07.12

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1- в справу

2- обл.прок.

3- відповідачу (рек. з повід.)