Справа №1490/3021/12 11.07.2012 11.07.2012 11.07.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
< Текст >
Справа № 22а-/1490/12/2012 Суддя першої інстанції - Якименко Л.М.
Категорія 99 Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 липня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
Головуючого - Галущенка О.І.,
Суддів: Лівінського І.В., Крамаренко Т.В.,
при секретарі судового засідання Дубової К.В.,
розглянула в порядку письмового провадження адміністративну справу
за апеляційною скаргою
управління Пенсійного фонду України в Доманівському районі
Миколаївської області (далі - УПФ)
на рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 22 вересня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до УПФ про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а :
В липні 2010 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до УПФ, в якому просила визнати протиправною бездіяльність щодо неперерахування їй як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон від 18 листопада 2004 року), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди: з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, листопад - грудень 2009 року, січень - травень 2010 року та зобов'язати УПФ здійснити перерахування такої допомоги і забезпечити виплату заборгованості.
Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 22 вересня 2010 року позов задоволено частково.
Зобов'язано УПФ перерахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 1 листопада 2009 року по травень (включно) 2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка встановлена ч. 1 ст. 28 Закону України від 09 липня 2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено за пропуском строку звернення до суду.
В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши законність рішення в межах доводів апеляційної скарги, враховуючи положення Закону України від 2 грудня 2010 року № 2748-VI «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» щодо передачі справ, пов'язаних з соціальними виплатами», колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни.
Відповідно до ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 - 2010 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону від 18 листопада 2004 року.
Однак, УПФУ у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводило.
Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини спору, належно оцінив надані докази та дійшов обґрунтованого висновку, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, у порушення вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року не здійснило відповідні перерахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена), чим і допустило протиправну бездіяльність. На підставі чого суд обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги в межах строку позовної давності.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.
Не мають правового значення також і посилання відповідача на неможливість нецільового використання коштів УПФ, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на не визначення законодавчо розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись спірне підвищення до пенсії, то розрахунок необхідно проводити, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду, а тому не можуть бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення.
Керуючись ст.ст. 200, 206 КАС України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Доманівському районі Миколаївської області відхилити, а рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 22 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: