2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Меленко О.Є.

суддів Горблянського Я.Д., Перегінець Л.В.

секретаря Балагури М.О.

з участю: апелянта ОСОБА_1,

його представника ОСОБА_2,

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування завданої моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 07 червня 2012 року,-

в с т а н о в и л а :

В квітні 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування завданої моральної шкоди.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 07 червня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1000 грн., витрати на правову допомогу в сумі 400 грн. та судові витрати в сумі 214 грн.60 коп.

На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи.

На думку апелянта, суд не врахував весь обсяг страждань яких він зазнав, через неправомірні дії відповідачів. Так, в червні 2011 року ОСОБА_4 вигнав його з власного помешкання, та заборонив заходити у квартиру. Протягом чотирьох місяців він не міг проживати у власній квартирі та користуватись нею. Його порушене право на житло _______________________________________________________________________________

Справа №2/0909/1889/2012 Головуючий в 1 інстанції - Обідняк В.Д.

Провадження № 22ц/0990/1408/2012 Суддя-доповідач - Меленко О.Є.

Категорія 30

відновлено лише примусовим виконанням судового рішення у жовтні 2011 року.

Крім того, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, судом не взято до уваги медичні документи, які містять відомості про стан його здоров'я та відповідні рекомендації після чергового стаціонарного лікування в березні 2011 року.

ОСОБА_1 також не погоджується з рішенням суду в частині відшкодування витрат на правову допомогу; рішення суду першої інстанції апелянт просив змінити, та задовольнити його позов в повному обсязі.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник доводи апеляційної скарги підтримали, просили про її задоволення.

ОСОБА_3, ОСОБА_4 доводів апеляційної скарги не визнали, вказують на протиправну поведінку в побуті самого позивача, що власне й призвело до конфлікту.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За змістом ст. ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, сторони по справі є власниками квартири АДРЕСА_1. 24.06.2011 року між позивачем та його сином ОСОБА_4 виник конфлікт, в результаті якого останній вигнав ОСОБА_1 з помешкання. Починаючи з цього часу і до ухвалення 15.08.2011 року Коломийським міськрайонним судом рішення про вселення ОСОБА_1 позивач не мав можливості користуватися цією квартирою.

На основі здобутих та досліджених в судовому засіданні доказів, судом першої інстанції вірно встановлено, що внаслідок неправомірних дій відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позивачу було спричинено моральні страждання.

Посилання апелянта, на те, що суд не в повній мірі врахував весь обсяг страждань, які йому довелося зазнати у зв'язку з неможливістю проживати і використовувати своє житло, та особисті речі, які в ньому знаходяться не заслуговують на увагу.

Як роз'яснено в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про заподіяння позивачу моральної шкоди, оскільки короткочасні зміни в житті вплинули на його емоційний стан, на ритм життя, та викликали певні незручності, а тому, визначений ним розмір відшкодування - 1 000 грн. є адекватною компенсацією за страждання, що їх зазнав позивач.

Посилання апелянта на медичні приписи не приймаються судом до уваги, оскільки жодної вини відповідачів у тому, що позивач знаходився на лікуванні ще в березні 2011 року (тобто до виникнення між сторонами конфлікту в червні 2011 року ) не має.

Не заслуговують також на увагу доводи апеляційної скарги в частині стягнення судових витрат. Оскільки таке питання вирішено судом у відповідності до ст. 84 ЦПК України та постанови Кабінету Міністрів України "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" N 590 від 27 квітня 2006 року.

Будь яких доказів, які б спростовували правомірність визначення судом розміру відшкодування судових витрат, апелянтом не надано.

Враховуючи те, що під час розгляду справи в апеляційному порядку суд не має права на переоцінку доказів, а визначена судом першої інстанції сума відшкодування моральної шкоди не суперечить нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги слід відхилити.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни з мотивів зазначених апелянтом, немає.

Керуючись ст.,ст. 307; 308; 313- 315; 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 07 червня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Є. Меленко

Судді: Я.Д. Горблянський

Л.В. Перегінець