Справа № 22ц/0590/5651/12 Головуючий у 1 інстанції Алексеєнко І.П.

Категорія 20 Доповідач Санікова О.С.

__________________________________________________________________

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 липня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Санікової О.С.

суддів: Барсукової О.І., Агєєва О.В.

при секретарі Проляпа О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, стягнення збитків та моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гірницького районного суду м. Макіївки від 3 квітня 2012 року,-

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Гірницького районного суду м. Макіївки від 3 квітня 2012 року, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, стягнення збитків у сумі 2000 грн., відшкодування моральної шкоди у сумі 3600 грн. та понесених судових витрат у сумі 171 грн., - та повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на не дослідження наданих позивачем доказів і не врахування нормативно-правових актів, що мали бути аналізовані судом для вирішення спору по суті і, зокрема на те, що висновок суду про відсутність правочину між ним та відповідачкою, є неправильним; апелянт вважає, що факт обману був доведений, оскільки в діях відповідачки був умисел - корисний мотив; не відповідає дійсності і висновок суду про те, що ним не були доведені матеріальні збитки в розмірі 300 грн., які він оплатив на товарній біржі при оцінці автомобіля; поставившись критично до оцінки показань свідка ОСОБА_3, суд не оцінив критично показання свідка ОСОБА_2, яка є рідною донькою відповідачки; апелянт вважає, що при розгляді справи судом не було дотримано принципу всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів та неправильно застосовано норми чинного законодавства.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_4 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання апеляційного суду не з'явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, проти доводів апеляційної скарги заперечувала.

Судом першої інстанції встановлено, що у серпні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу автомобіля, укладеного усно між ним та відповідачкою у листопаді 2010 року, оскільки він був укладений під впливом обману, так як відповідачка замовчала обставини, що перешкоджали його вчиненню, а саме, що після прийняття спадщини на автомобіль право власності на нього буде належати її дочці, а не їй самій. З урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати недійсним договір, укладений між ним та ОСОБА_2, стягнути з відповідачки завдані йому збитки, а саме: 300 грн., які він заплатив за проведення експертної оцінки вартості автомобіля і передав відповідачці 700 грн. на оформлення спадкових прав на цей автомобіль у нотаріальній конторі, що у подвійному розмірі відповідно до ч.2 ст. 230 ЦК України складає 2000 грн., відшкодувати моральну шкоду у розмірі 3600 грн. та стягнути понесені ним судові витрати у розмірі 171 грн.

Проте, вислухавши пояснення сторін, показання свідків та дослідивши надані докази судом встановлено, що за змістом заявлених позовних вимог попередній договір купівлі-продажу автомобіля був укладений між позивачем та відповідачкою усно, тоді як статтею 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма, а відповідно до ст. 635 ЦК України попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Всупереч положень ст.ст. 627, 638 ЦК України позивач не надав жодних доказів про те, що він та відповідачка у листопаді 2010 року досягли усіх істотних умов договору купівлі-продажу автомобіля, а саме, що між ними було досягнуто згоди щодо ціни, за яку мав бути проданий автомобіль, не обговорено термін, у який мав бути укладений основний договір, на яких умовах цей договір мав бути укладений.

Судом допитані в якості свідків ОСОБА_2, відповідно до пояснень якої вона успадкувала після смерті батька автомобіль ВАЗ 21013. Ще до оформлення спадщини її мати ОСОБА_2 радилася із співробітником юристом Логіновим Д.В. щодо продажу автомобіля на запчастини; спочатку ОСОБА_1 виявив бажання сам купити автомобіль і йому була запропонована ціна 3000 грн.; позивач щось підраховував, оцінював автомобіль, після чого сказав, що така ціна для нього завелика; згодом позивач приводив іншого покупця і вона особисто показувала автомобіль у гаражі; у січні 2011 року позивач остаточно відмовився покупати автомобіль і у травні 2011 року вона розпорядилась автомобілем на власний розсуд; про те, що вона буде оформляти автомобіль на себе від позивача вона не приховувала і не обманювала його; всі витрати по оформленню автомобіля несли вона і її мати, позивач ніяких грошей їм не давав, оцінку вартості автомобіля позивач проводив з власної ініціативи, вони про це його не просили.

Судом в якості свідка допитана також ОСОБА_3, з пояснень якої вбачається, що вона спілкується і підтримує дружні стосунки з позивачем ОСОБА_1 і знає також ОСОБА_2; про обставини щодо купівлі-продажу автомобіля знає зі слів ОСОБА_1, а у жовтні 2010 року була свідком того, як ОСОБА_1 у коридорі підприємства, на якому вони працюють, розмовляв з ОСОБА_2 і бачила як остання передала ОСОБА_1 гроші, але скільки і за що їй стало відомо тільки зі слів ОСОБА_1

Судом також встановлено, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним за згодою відповідачки на товарній біржі «Донбас» було замовлено, оплачено і отримано незалежну оцінку автомобіля ВАЗ 21013, 1982 року випуску, реєстраційний номер Д8748ДЦ. Згідно копії наданого звіту про незалежну оцінку цього транспортного засобу, належного ОСОБА_5, замовником оцінки зазначений позивач ОСОБА_1 на підставі договору від 16 листопада 2010 року, звіт складено 17 листопада 2010 року і ринкова вартість автомобіля зазначена спеціалістом 1682.60 грн. Відповідно до прибуткового касового ордеру №35 від 17 листопада 2010 року від ОСОБА_1 в касу товарної біржі «Донбас» здійснено оплату за оцінку транспорту в розмірі 300 грн.

Відповідачка не заперечувала, що їй було відомо про те, що позивач проводив оцінку автомобіля, для чого давала йому документи на машину, ключі від гаражу для дослідження автомобіля, проте згоди на таку оцінку вона не давала, такі дії він проводив самостійно з власної ініціативи, щоб впевнитись у вартості автомобіля.

Ці доводи нічим не спростовані.

За таких обставин суд першої інстанції вважав недоведеним позивачем понесення ним матеріальних збитків у розмірі 300 грн., які він оплатив на товарній біржі, саме з вини відповідачки.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду по даній справі відповідає зазначеним вимогам.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами не виникли ніякі договірні відносини, висловлювання наміру позивача щодо купівлі автомобілю у відповідачки та висловлювання відповідачки продати автомобіль, без досягнення домовленості про це і без узгодження всіх істотних умов договору, не є, навіть договором про наміри, в якому не було волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору і який відповідно до ч. 4 ст. 635 ЦК України не вважається попереднім договором, а відповідно до приписів п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено; вимоги про відшкодування у подвійному розмірі завданих збитків у сумі 2000 грн. та вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 3600 грн. не знайшли свого підтвердження, оскільки позивачем не надано ніяких доказів, що така шкода була йому завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю відповідачки, не доведено, що мав місце сам факт моральної шкоди, в чому вона виразилась і що вона завдана з вини відповідачки.

Такі висновки суду є правильними.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експерта.

Згідно ст. 59 ЦПК України суд бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими сторонами особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції правильно послався на положення ст.ст. 635, 626, 627, 638, 640 ЦК України і з урахуванням зібраних по справі доказів дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем жодними належними та допустимими доказами не доведений факт виникнення між сторонами договірних відносин.

Доводи апеляційної скарги позивача з посиланням на ч.5 ст. 12 ЦК України є безпідставними, оскільки поряд з відповідачкою ОСОБА_4 також було відомо про відсутність законного права власності у відповідачки на автомобіль і тому неможливість його відчуження, дії позивача по оцінці автомобіля здійснені ним за його власною ініціативою, факт надання грошових коштів для нотаріального оформлення спадкових прав на автомобіль належними та допустими доказами позивачем не доведений, тому не можна вважати поведінку відповідачки недобросовісною та нерозумною.

Є безпідставними і доводи апеляційної скарги позивача про те, що є невірним висновок суду про недоведеність матеріального збитку у розмірі 300 грн., які він сплатив на товарній біржі при оцінці автомобіля, оскільки такий факт не оспорюється, але позивачем не доведено, що ці збитки сталися з вини відповідачки, оскільки зібрані по справі докази свідчать про те, що такі витрати позивач поніс з власної ініціативи.

Суд проаналізував пояснення свідків і обґрунтовано критично оцінив пояснення свідка ОСОБА_3, правильно виходячи з того, що вона не бачила суму грошей і не чула особисто для якої мети надавалися ці гроші, а всі інші обставини їй відомі зі слів самого позивача, що не є належним доказом на підтвердження його позовних вимог. Тому доводи апеляційної скарги щодо оцінки пояснень свідків також є безпідставними.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин та зазначених норм матеріального та процесуального права апеляційний суд вважає, що судом ухвалено законне і обґрунтоване рішення.

Суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку і дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача. Висновки суду грунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Гірницького районного суду м. Макіївки від 3 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Судді: