Справа № 22ц/0590/6816/12 Головуючий у 1 інстанції Пруднікова Г.М.

Категорія 34 Доповідач Санікова О.С.

__________________________________________________________________

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 липня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Санікової О.С.

суддів: Барсукової О.І., Ларіної Н.О.

при секретарі Проляпа О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ВУСО" про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 14 травня 2012 року,-

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 14 травня 2012 року, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ВУСО" про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу відмолено, - та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на порушення норм матеріального та процесуального права; апелянт вважає, що рішення суду не має нормативного обґрунтування, тому що п. 37.4 ст. 37 Закону України "Про страхування", на який послався суд у даному нормативному акті відсутній, наведена у рішенні цитата є нічим іншим як "новітньою судовою нормотворчістю"; суд не вказав норму права, коли поклав на ОСОБА_1 обов'язок погоджувати виконання рішення суду, яким з нього стягнуто страхове відшкодування; як підставу для задоволення позову він визначив рішення Великоновоселківського районного суду Донецької від 31 травня 2011 року, рішення апеляційного суду Донецької області від 21 вересня 2011 року, яким місцевий суд повинен був надати оцінку як доказам, а з урахуванням дійсних відносин, що склалися, Ворошиловський районний суд м. Донецька мав би у мотивувальній частині зазначити, що відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (стартовим відшкодуванням); суд не врахував, що стягнувши з ОСОБА_1 страхове відшкодування суди тим самим поклали на нього обов'язки страховика; враховуючи, що кожному обов'язку кореспондується певне право, то до ОСОБА_1 перейшло й право зворотної вимоги до відповідача у цій справі і тут слід застосувати аналогію закону, відповідно до приписів статті 993 ЦК України; висновок суду,що права позивача не порушені, є передчасним; суд не дав оцінки найголовнішій тезі рішення Великоновоселківського районного суду Донецької області від 31 травня 2011 року, яке є доказом у справі і в якому сказано, що ОСОБА_1 має можливість пред'явити позов до страхової компанії "ВУСО" і саме цим правом він скористався в цій судовій справі.

У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПРАТ "СК "ВУСО" і ОСОБА_1 був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/3437240 від 1 лютого 2009 року, відповідно до якого забезпеченим транспортним засобом є автомобіль ВАЗ-2109, державний номер НОМЕР_1.

7 березня 2010 року на а/д м. Курахове - с. Успенка відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу під управлінням ОСОБА_1 і автомобіля ГАЗ 31105, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, який був застрахований в АТ "УПСК" за договором добровільного страхування наземного транспорту. Внаслідок даної ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відповідно до звіту №25/10 про оцінку майна від 15 березня 2010 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки ГАЗ 31105-581, реєстраційний номер НОМЕР_3, який належить ОСОБА_2, на час дослідження склала 18179 грн.

По факту зазначеної ДТП АТ "УПСК" відшкодувало ОСОБА_2 суму страхового відшкодування в розмірі 14983.73 грн., що підтверджується платіжним дорученням №255 від 20 квітня 2010 року.

Рішенням Великоновоселківського районного суду Донецької області від 31 травня 2011 року позовні вимоги АТ "УПСК" щодо стягнення з ОСОБА_1 суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 14983.73 грн. задоволені.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належним чином ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. При цьому суд прийняв до уваги, що діючим законодавством не передбачено звернення страхувальника до страховика з позовом про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, а також врахував, що ОСОБА_1 свої витрати на страхове відшкодування АТ "УПСК", як то передбачено п. 37.4 ст. 37 Закону України "Про страхування" не погоджував із страховиком ПрАТ СК "ВУСО", тому права позивача не були порушені.

Такі висновки суду в основному є правильними.

Звертаючись до суду з позовом, свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував положеннями ст.ст. 988, 990, 1166, 1194 ЦК України, п. 3 ч.1 ст. 20 Закону України "Про страхування", ст. 3, п. 22.1 ст. 22, ст. 33, п.35.1 ст. 35, п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Проте з аналізу зазначених норм матеріального права вбачається, що ними не передбачено страхове відшкодування страховиком в порядку регресу виплаченої страхувальником суми.

Посилання суду першої інстанції на п. 37.4 ст. 37 Закону України "Про страхування" є неправильним, оскільки такого пункту в зазначеному Законі немає.

Проте ці обставини не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки відповідно до ч.2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як зазначено в апеляційній скарзі як підставу для задоволення позову ОСОБА_1 визначив рішення Великоновоселківського районного суду Донецької області від 31 травня 2011 року, рішення апеляційного суду Донецької області від 21 вересня 2011 року.

Як вбачається з рішення Великоновоселківського районного суду Донецької області від 31 травня 2011 року по справі за позовом Акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування у порядку регресу, у його мотивувальній частині зазначено: "У заяві від 31.05.2011 р. представник позивача зазначив, що просить виключити страхову компанію "ВУСО" з числа відповідачів по справі і просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму виплаченого страхового відшкодування, тобто представник позивача розпорядився на власний розсуд своїми правами щодо предмета спору і, за таких обставин, належним відповідачем по справі є ОСОБА_1, який має можливість пред'явити відповідний позов до страхової компанії "ВУСО", а визначити коло осіб у справі є прерогативою позивача, в відповідності зі ст. 33 ЦПК України".

Проте зазначений висновок суду не свідчить про те, що "відповідний позов" і є позовом про стягнення страхового відшкодування саме в порядку регресу.

Статтею 1194 ЦК України, на яку посилається ОСОБА_1 як позивач і як апелянт, передбачено зобов'язання особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди. І таким чином зазначена норма не може бути застосована до правовідносин по даній справі.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що стягнувши з ОСОБА_1 страхове відшкодування, суди тим самим поклали на нього обов'язки страховика, тому до ОСОБА_1 перейшло право зворотної вимоги до відповідача у цій справі, є безпідставним, оскільки не ґрунтується на нормах матеріального права.

За таких обставин рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1, 308 ч.1, 314 ч.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 14 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Судді: