АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/2390/1980/12Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 19, 20 Костенко А.І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Пономаренко В. В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоПономаренка В.В.
суддівКорнієнко Н.В., Гончар Н.І.
при секретаріКривденко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 17 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля таким, що відбувся, визнання права власності на транспортний засіб, -
в с т а н о в и л а :
28 лютого 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля таким, що відбувся, визнання права власності на транспортний засіб, мотивуючи свої вимоги тим, що 08 липня 2006 року на території автомобільного ринку м. Вінниця між позивачем та відповідачами була досягнута згода з приводу купівлі-продажу автомобіля Fiat Regata, реєстраційний номер НОМЕР_1. Цього ж дня позивачем відповідачам була передана грошова сума у розмірі еквівалентному 2000 доларів США, про що була складена відповідна розписка, а відповідач ОСОБА_7 оформив на ім'я позивача довіреність на право володіння, управління та розпорядження вказаним автомобілем, та передав автомобіль у власність позивача. На підтвердження договору купівлі-продажу відповідач передав позивачу ключі від автомобіля, документи на нього та розписку про отримання грошей за автомобіль.
Згідно досягнутої домовленості між позивачем та відповідачем ОСОБА_7 після проведення ремонту автомобіля та перевірки його стану вони повинні були остаточно оформити договір купівлі-продажу шляхом оформлення біржової угоди та переоформлення автомобіля у МРЕВ ДАІ. Однак, відповідач ухилявся від цього.
В лютому 2012 року відповідач ОСОБА_7 звернувся до позивача з проханням передати йому у тимчасове користування автомобіль для проведення його оцінки, оскільки, згідно його пояснень, співвідповідач ОСОБА_7 хоче отримати у власність Ѕ частину спірного автомобіля.
Позивач вважає, що автомобіль на протязі п'яти з половиною років належав йому, ним виконані всі істотні умови договору купівлі-продажу, а остаточне оформлення автомобіля не відбулось з вини відповідачів.
Враховуючи наведене, просив суд визнати договір купівлі-продажу вказаного автомобіля дійсним та визнати за позивачем право власності на нього.
Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 17 травня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_6 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на його невідповідність нормам матеріального та процесуального права та просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.
Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення в повному обсязі не відповідає.
Відповідно до вимог ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача суд першої інстанції виходив з того, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові. При цьому суд першої інстанції зазначив, що 08 липня 2006 року на території автомобільного ринку м. Вінниця між позивачем та співвідповідачем за позовом була досягнута угода з приводу купівлі-продажу автомобіля. Одразу після досягнення домовленості, цього ж дня, позивачем та співвідповідачам була передана грошова сума у розмірі еквівалентному 2000 доларів США, про що була складена відповідна розписка, а ОСОБА_7 оформив на ім'я позивача довіреність на право володіння, управління та розпорядження вказаним автомобілем, та передав зазначений автомобіль у власність позивача. На підтвердження договору співвідповідач передав позивачу ключі від автомобіля та документи на нього, розписку про отримання грошей за автомобіль. Згідно досягнутої домовленості між позивачем та відповідачем за позовом ОСОБА_7, після проведення ремонту автомобіля та перевірки його стану вони повинні були остаточно оформити договір купівлі-продажу шляхом
оформлення біржової угоди та переоформлення автомобіля в МРЕВ ДАІ. Проте в подальшому
відповідач за позовом ухилявся від остаточного оформлення договору купівлі-продажу у
передбачений чинним законодавством порядок. По закінченню терміну дії довіреності, влітку
2011 року, позивач змушений був знову зв'язуватись із відповідачем за позовом ОСОБА_7 з
проханням укласти договір купівлі-продажу автомобіля. Проте відповідач, визнаючи факт
продажу позивачу автомобіля, лише частково погодився виконати дії, пов'язані із
переоформленням автомобіля, видавши на ім'я позивача нову довіреність на право володіння,
керування та розпорядження транспортним засобом. В середині лютого 2012 року співвідповідач за позовом ОСОБА_7, звернувся до позивача з проханням передати йому у тимчасове
користування автомобіль для проведення його оцінки, оскільки, згідно його пояснення
співвідповідач за позовом, ОСОБА_7, хоче отримати у власність 1/2 частину автомобіля
придбаного ним у 2006 році.
Як стверджує сам позивач з моменту укладення даного
договору купівлі-продажу автомобіля пройшло п'ять з половиною років. Згідно зі ст.256 ЦК
України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про
захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна
давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ст.263 ЦК України перебіг позовної
давності зупиняється: якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за
даних умов подія (непереборна сила); у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на
підставах, встановлених законом; у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового
акта, який регулює дані правовідносини; якщо позивач або відповідач перебуває у складі
Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що
переведені на воєнний стан. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї
статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Відповідно до ч.3
ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі,
зробленої до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено
стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Представники відповідача ОСОБА_8 наполягали на застосуванні при вирішенні спору у даній справі положень ЦК
України щодо спливу позовної давності. Згідно з ч.5 ст.267 ЦК України якщо суд визнає
поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Суд першої інстанції прийшов до переконання, що позивачем
пропущено строк позовної давності, який застосовується до даних правовідносин, підтвердження
поважності пропущення ним строку позовної давності позивач суду не надав, а тому прийшов до висновку про відмову в задоволені позову.
З даним висновком не погоджується колегія суддів виходячи з наступного.
Відповідно до абз.3 п.11 постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 18.12.2009 року, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Зазначене та аналіз оскаржуваного рішення дає підстави колегії суддів вважати, що суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог позивача у зв'язку з пропуском ним без поважної причини строку для звернення з позовом, однак з даним висновком погодитись не можливо.
Згідно до ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно до вимог ст.303 ч.1 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено, що при зверненні до суду з позовом позивачем поставлено вимоги про визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним та визнання за позивачем права власності на нього. При цьому позивач посилається на ч.2 ст.207 та ч.1 ст.328 ЦК України на що не звернуто увагу судом першої інстанції.
Колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог позивача і за таких обставин,
З врахуванням того, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням, неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольняє частково, рішення суду першої інстанції скасовує і в задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля таким, що відбувся, визнання права власності на транспортний засіб - відмовляє в повному обсязі по суті позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України, судова колегія судової палати ,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 17 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля таким, що відбувся, визнання права власності на транспортний засіб - скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля таким, що відбувся, визнання права власності на транспортний засіб - відмовити в повному обсязі.
Рішення набирає чинності одразу після проголошення але може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :